61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
02 листопада 2010 р.Справа № 2-а-7090/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості на ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2010р. по справі № 2-а-7090/10/2070
за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості
до ОСОБА_1 < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення суми,
Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути в примусовому порядку з громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 4030 грн. 85 коп.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року відмовлено у відкритті провадження по даній справі.
Не погодившись з даною ухвалою судді, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення суддею суду першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права.
Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив та не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу судді, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що що 29.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Зміїівського районного центру зайнятості Харківської області, де був зареєстрований, як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки. 05.04.2006 року він набув статусу безробітного. Наказом від 30.05.2008р. №НТ080530 гр. ОСОБА_1 знято з обліку у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг служби зайнятості. 02.06.2008 року гр. ОСОБА_1 повторно звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Зміївського районного центру зайнятості, та відповідно до поданої ним заяви від 02.0б.2008р., наказом № НТ080602 від 02.06.2008р. відповідачу поновлено статус безробітного без призначення допомоги по безробіттю. Однак, в порушення ч.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не повідомив Зміївський районний центр зайнятості про те, що він під час участі в оплачуваних громадських роботах, працював на АТЗТ ПКТБ «Електромонтаж»за цивільно-правовим договором на посаді охоронця з 01.01.2009р. по 17.08.2009р., отримав дохід на загальну суму 8780 грн., самостійно забезпечував себе роботою, тобто був зайнятою особою і не мав права на соціальні послуги служби зайнятості. На підставі виявленого факту, складено наказ про повернення коштів та лист-претензія з вимогою в добровільному порядку сплатити суму боргу.
Вищевказаними діями, а саме умисним невиконанням своїх обов'язків відповідачем, державній службі зайнятості, як суб'єкту владних повноважень, були заподіяні матеріальні збитки. До теперішнього часу кошти в сумі 4030,85 грн. відповідачем службі зайнятості не повернуті.
Відмовляючи у відкритті провадження по даній справі, суд першої інстанції послався на те, що у справі виник спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим такий висновок судді є помилковим з огляду на наступне.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адмітсірашвва справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини 1 стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів України належать, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
При цьому, згідно зі статтею 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів.
При цьому, стаття 12 зазначеного Закону визначає, що функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які мають право діяти від імені Фонду, ведуть реєстр платників страхових внесків, проводять збір страхових внесків, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат на страхування на випадок безробіття і та ін.
Статтею 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Таким чином, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та його робочі органи (центри зайнятості) - є суб'єктами владних повноважень, які у правовідносинах у сфері страхування на випадок безробіття реалізують владні управлінські функції, а право Фонду та його робочих органів (центрів зайнятості) на звернення до суду у відповідних відносинах - визначене в законодавчому порядку.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за вищезазначеним позовом, оскільки обласні центри зайнятості, як робочі органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, у вирішенні спірних питань діють ж органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і відповідно, як суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 р. по справі № 2-а-7090/10/2070 та направити справу до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 199, п.4 ч.1 ст. 202, ст. ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 р. по справі № 2-а-7090/10/2070 за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми -скасувати.
Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Перцова Т. С.
< Список > < Текст >