09 вересня 2010 р. Справа № 20683/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Обрізка І.М.,Сапіги В.П.
при секретарі судового засідання Куземському В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року по справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про демонтаж фундаменту,-
29 січня 2010 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду, з якого вбачається, що 06.08.2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва щодо влаштування фундаменту під господарську споруду в с. Більче Миколаївського району Львівської області. За результатами перевірки встановлено, що власником даного приміщення є ОСОБА_1, яка самочинно розпочала влаштування фундаменту під господарську споруду без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Просить зобов'язати відповідача демонтувати фундамент під господарську споруду в с. Більче Миколаївського району Львівської області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати фундамент під господарську споруду по АДРЕСА_1.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.159 КАС України, тобто рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим на підставі неповно з'ясованих обставин справи, суд при розгляді справи не взяв до уваги всіх поданих відповідачем доказів, не досліджував їх у судовому засіданні, не дотримувався чинних норм матеріального права, а саме Постанови КМУ України від 27 січня 2010 року № 160 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», згідно якої дозвіл на виконання робіт з будівництва приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будинків, прибудов до них загальною площею до 500 кв. м. включно, господарських будівель і споруд, не потрібен. Також апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги що 03.08.2009 року Більченською сільською радою Миколаївського району Львівської області прийнято рішення № 364, згідно якого сільська рада вирішила дати дозвіл ОСОБА_1 для будівництва господарської споруди на власній земельній ділянці.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наступне.
Згідно ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, матеріалів справи, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася до ОСОБА_1 про демонтаж будинку, однак, враховуючи положення ст. 17 КАС України, вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю.
Керуючись ст. 157 п.1 ч.1, ст.160 ч.3, ст.195, ст.196, ст.198 п.4 ч.1, ст.203, ст.205 ч.1 п.4, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року по справі №2а-934/10/1370 скасувати та провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України -з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Сапіга
Повний текст
виготовлено та підписано
14.09.2010 р.