Справа № 2а-4381/10/1770
14 жовтня 2010 року 11год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представники Таргоній С.Г., Поліщук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
СПД ОСОБА_1
доУправління Держкомзему у м. Рівне
про визнання протиправними дій,
Позивач -СПД ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - управління Держкомзему у м. Рівному про визнання протиправними дій щодо застосування при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку площею 1813 кв. м. для обслуговування майстерні, що знаходиться у АДРЕСА_1, коефіцієнту який характеризує функціональне використання земельної ділянки в розмірі 1,85 та зобов'язання управління Держкомзему у м. Рівному здійснити розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку площею 1813 кв.м. для обслуговування майстерні, що знаходиться у АДРЕСА_1, за 2008 -2010 роки із застосуванням коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки -1,2.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.05.2004 р. між ним та Рівненською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1813 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1, для обслуговування майстерні. При укладенні договору Рівненським міським управлінням земельних ресурсів було видано довідку від 24.03.2004 р про визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки. При розрахунку грошової оцінки було використано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки -в розмірі 1,2 та з врахуванням цього коефіцієнта визначено розмір орендної плати за землю. 12.02.2009 р. було укладено зміни до договору оренди земельної ділянки зі збільшенням розміру орендної плати за 2008-2009 роки. При цьому управлінням Держкомзему у м. Рівному було додано два розрахунки розміру орендної плати за земельну ділянку без зазначення коефіцієнтів які характеризують функціональне використання земельної ділянки. Позивач зазначає, що збільшення розміру орендної плати мотивувалось збільшенням вартості земельної ділянки.
Однак, спілкуючись зі своїми сусідами, він дізнався, що вони сплачують набагато меншу орендну плату за земельні ділянки такої ж категорії що й у нього.
Вважає висновки відповідача щодо встановлення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у 2008-2010 роках неправомірними оскільки коефіцієнт 2,5 застосовується до земель комерційного використання зокрема до: «землі роздрібної торгівлі побутовими товарами і їх ремонт», а він, у свою чергу, вказує, що не здійснює такої діяльності, як роздрібної торгівлі побутовими товарами та їх ремонт.
Зазначає, що в свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено як вид діяльності: «Виготовлення, ремонт металовиробів та конструктивного обладнання». Також відповідно до довідки обласного управління статистики в Рівненській області видом діяльності ПП ОСОБА_1 вказано «Виготовлення інших готових металевих виробів». Крім того згідно з п. 16 договору оренди земельної ділянки, остання надана для обслуговування майстерні, а не будь якого комерційного об'єкта.
Також, позивач у своїх обґрунтуваннях звертає особливу увагу на те, що при визначенні розміру орендної плати у 2004 році відповідачем було застосовано саме коефіцієнт 1,2.
Відтак, позивач вважає, що управління Держкомзему в м. Рівному, діючи в супереч законодавству, що регулює встановлення розміру орендної плати за землю, застосувало завищений коефіцієнт 1,85 до орендованої ним земельної ділянки, що призвело до нарахування завищеної орендної плати.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача надав суду пояснення, які повністю співпадають з позиціями, викладеній у позовній заяві. Наполіг на тому, що позивач не здійснює комерційної діяльності на вказаній вище земельній ділянці.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнав повністю. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог. В заперечення позовних вимог зазначив, що при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку площею 0,1813 га на АДРЕСА_1, яка перебуває в оренді позивача для обслуговування майстерні згідно договору оренди землі від 22.09.2004 року, застосовано коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки. Зокрема, згідно п. 3.5 Порядку віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 66-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 №377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 року за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.
Відповідно до класифікації видів економічної діяльності на землях, що використовуються в комерційних цілях, землі на яких надаються послуги з ремонту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів (група 50.1, 50.2), а також здавання під найм власної нерухомості (група 72), відносяться до земель комерційного використання.
Крім того, відповідач у своїх запереченнях вказав на те, що додатковим доказом правильності застосування коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки позивача, є акт комісійного обстеження земельної ділянки СПД ОСОБА_1 в АДРЕСА_1., в якому зафіксовано факт використання земельної ділянки позивачем для надання послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, а також факт здачі в оренду будівлі, майстерні.
У судовому засіданні представники відповідачів надали суду додаткові пояснення, відповідно до яких вказали, що на звернення позивача управлінням Держкомзему у місті Рівному була виконана нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1813 га на вул. Старицького, 21-А, яка перебуває в оренді для обслуговування майстерні, відповідно до договору оренди землі від 22.09.2004 року станом на 1 січня 2007 року, відповідно до затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 28.12.2006 року №450 технічної документації щодо визначення нормативної грошової оцінки земель міста Рівного.
При виконанні нормативної грошової оцінки земельної ділянки було застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки 2,5, який характеризує комерційне використання (обслуговування майстерні).
Представники відповідача зазначили, що у 2008 році СПД ОСОБА_1 було подано звернення, стосовно перегляду нормативної грошової оцінки та додано свідоцтво про сплату єдиного податку, де п.2 встановлено термін дії Свідоцтва на 2008 рік та в п. 3 зазначено види діяльності, які проводить позивач -виготовлення, ремонт металовиробів та нестандартного обладнання.
Враховуючи зазначені види діяльності СПД ОСОБА_1, управлінням Держкомзему у місті Рівному було виконано нормативну грошову оцінку розрахунково із застосуванням коефіцієнта, який характеризує змішане функціональне використання земельної ділянки (землі змішаного використання) -1,85 ((1,2+2,5)/2-1,85), а саме: 1,2 -землі промисловості (виготовлення) та 2,5 -землі комерційного використання -здійснення індивідуальних послуг (ремонт металовиробів та нестандартного обладнання).
Крім того, у поданих додаткових поясненнях, представники відповідача зазначили, що Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан. А згідно до класифікатора видів економічної діяльності додатку 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, землі на яких проводиться ремонт відносяться до земель комерційного використання.
Відтак, представники відповідача вважають, що управління Держкомзему у м. Рівному діяло в межах та у спосіб, передбаченим чинним законодавством України.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з такого.
20.05.2004 року між Рівненською міською радою та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1813 га, що розташована у АДРЕСА_1 (а. с. 6, 7). Відповідно до п. 16 вказаного договору цільовим призначенням земельної ділянки є обслуговування майстерні.
Відповідно ст. 2 Закону України “Про плату за землю” № 2535 від 03.07.1992р., використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України “Про оцінку земель” № 1378 від 11.12.2003р., нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до ст. 6 цього ж Закону витяг з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, виданий уповноваженим органом виконавчої влади, містить інформацію про грошову оцінку орендованої земельної ділянки, обов'язкову для врахування й сплати орендарем орендної плати.
Відповідно до довідки Рівненського міського управління земельних ресурсів про визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки від 24.03.2004 року (а. с. 8) та розрахунку грошової оцінки земель (а. с. 9) позивачу при розрахунку грошової оцінки було використано коефіцієнт , який характеризує функціональне використання земельної ділянки -1,2. З врахуванням цього коефіцієнта визначено розмір орендної плати за землю.
Згідно з абз. 2 ст. 20 Закону України “Про оцінку земель”, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Абз. 3 ст. 23 цього ж Закону вказує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Так, відповідно до витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1813 га, що розташована у АДРЕСА_1, який складено 31.01.2007 року Рівненським міським управлінням земельних ресурсів (а. с. 55), коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки визначено -2,5.
Як вбачається з позовної заяви та з обґрунтувань, наданими сторонами у судовому засіданні, до позивача у 2008-2009 роках було застосовано змішаний коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, а саме: 1,85=((1,2+2,5)/2) (з них 1,2 -землі промисловості (виробництво), 2,5 землі комерційного використання). Цей коефіцієнт вирахувано як середнє значення двох різних функціональних використань земельної ділянки відповідно до затвердженої рішенням Рівненської міської ради від 28.12.2006 року №450 технічної документації щодо визначення нормативної грошової оцінки земель міста Рівного, яка розроблена Українським Державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто»згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262.
Відповідно до секції G додатку 3 до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 р. N 377 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за N 788/3228 (далі по тексту судової постанови - Інструкція), до класифікації видів економічної діяльності на землях, що використовуються в комерційних цілях відносяться оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту. Зокрема, (у групі 52) це роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт, ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку.
Представник позивача та позивач у судовому засіданні підтвердили факт надання останнім послуг з ремонту електродвигунів, однак, заперечили факт надання послуг з ремонту двигунів автомобілів (дизельних та бензинових).
Відповідно до п. 3.1 Класифікації видів економічної діяльності Державного комітету статистики України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. N 375, побутова техніка - це машини та обладнання, призначені для використання у домашніх господарствах. Наприклад, побутові пральні машини. До предметів домашнього вжитку слід розуміти ті речі, які призначені для задоволення повсякденних побутових та культурних потреб громадян.
Відтак, суд приходить до вичновку, що позивач надає послуги з ремонту побутовими товарами.
Крім того, факт надання позивачем послуг з ремонту підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку від 22.12.2006 року та від 27.11.2007 року (а. с. 45, 46).
Відповідно до Додатку 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262 (далі по тексту судової постанови - Порядок), розміром коефіцієнта землі комерційного використання є 2,5.
Отже, у суду відсутні підстави вважати неправомірним визначення відповідачем змішаного коефіцієнту при розрахунку розміру орендної плати за 2008 та 2009 роки.
Щодо встановлення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки для розрахунку розміру орендної плати у 2010 році то судом встановлено наступне.
20.09.2010 року у зв'язку з неодноразовим зверненням позивача щодо неправильності розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1813 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 та перебуває на правах оренди у СПД ОСОБА_1, комісією в складі начальника управління Держкомзему у місті Рівному, заступника начальника управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, начальника відділу державного земельного кадастру управління старшого державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у місті Рівному, у присутності підприємця ОСОБА_5 проведено обстеження в натурі (на місцевості) вказаної вище земельної ділянки. За результатами проведеного обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 20.09.2010 року (а. с. 27, 28).
Проведеною перевіркою встановлено, що дана земельна ділянка фактично використовується для обслуговування майстерні по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів. Крім того, з пояснень підприємця ОСОБА_5 окремі будівлі підприємцем ОСОБА_1 здаються йому в оренду (в найм) для обслуговування майстерні по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів.
Відповідно до ст. 60 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд приходить до висновку, що акт обстеження земельної ділянки від 20.09.2010 року є належним та допустимим доказом у справі та встановлює факт використання позивачем земельної ділянки, що знаходиться у АДРЕСА_1., для обслуговування майстерні по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів та здавання окремих, розташованих на ній, приміщень в оренду (найм) підприємцю ОСОБА_5 для обслуговування майстерні по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів.
У судовому засіданні позивач визнав факт надання в найм приміщень, які розташовані на даній земельній ділянці підприємцю ОСОБА_5 з 01.01.2010 року.
Відповідно до секції К Інструкції до класифікації видів економічної діяльності на землях, що використовуються в комерційних цілях відносяться операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам . Зокрема, (у групі 70.2) це здавання під найм власної нерухомості.
Як вже зазначалося вище по тексту судової постанови, відповідно до Додатку 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку, розміром коефіцієнта землі комерційного використання є 2,5.
Відтак, відповідач вірно визначив коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач - управління Держкомзему у м. Рівному довів правомірність дій щодо встановлення змішаного коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у розмірі 1,85.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - СПД ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Комшелюк Т.О.