14 жовтня 2010 року < Текст > Справа № 2а-7843/10/0870
17 год. 00 хв.
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
при секретарі Гончаренко А.І.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
05.10.2010 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач або ОСОБА_1.) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області (далі - Відповідач або ВДВС Приазовського РУЮ), третя особа ОСОБА_4 (далі - Третя особа) про визнання дій державного виконавця ВДВС Приазовського РУЮ Воронцова Сергія Володимировича щодо арешту нежитлової будівлі протиправними, а також визнання незаконною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.09.2010 по виконавчому провадженню №14666989 (далі - постанова), обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що державним виконавцем накладено арешт на нежитлову будівлю, яка є спільною сумісної власністю подружжя, вартість цієї будівлі значно більше ніж сума, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, та окрім того, державним виконавцем вже був накладений арешт на належну позивачу земельну ділянку, вартість якої також є більшою ніж сума, яка підлягає стягненню, і тому у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні представник Позивача та Позивач підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення в обґрунтування позову аналогічні викладеним у позовній заяві.
Третя особа надала суду пояснення, аналогічні поясненням Позивача, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі, вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підставу.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст.3 Закону, примусове виконання рішень виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
Згідно ч.2 ст.5 Закону, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок визначені виконавчим документом.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, 09.09.2009 до Відповідача на виконання за заявою державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області надійшов виконавчий лист № 13/485/07-АП-9/491/07-АП, виданий 15.05.2008 господарським судом Запорізької області про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 14499грн.50 коп.
Державним виконавцем, постановою від 10.09.2009, яку було надіслано сторонам виконавчого провадження, за заявою стягувача у порядку ст. 3,18,24 Закону було відкрито виконавче провадження з названого виконавчого документу. Для добровільного виконання боржнику - ОСОБА_1 надався строк - до 17.09.2009. В зазначений термін боржник рішення суду не виконав.
15.09.2009 до відділу надійшов лист державної податкової інспекції у Приазовському районі з інформацією, що за боржником, згідно довідки Мелітопольського МРЕВ ДАІ від 04.09.2009 р. № 729, зареєстрований транспортний засіб ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_1 (копія листа додано до матеріалів справи).
Як зазначив представник Відповідача та проти чого не заперечувала Позивач, на прийомі у державного виконавця ОСОБА_1. пояснила, що зазначений автотранспорт був проданий у 1995 році і на теперішній час його місцезнаходження їй невідомо.
22.09.2009 до відділу надійшов лист начальника державної податкової інспекції у Приазовському районі з проханням з метою забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на земельну ділянку під обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,03 га, що розташована за адресою: сел. Приазовське, вул. Б.Хмельницького, 88 га належить Відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.03.2008 року серії ЯЕ № 272070 та на земельну ділянку для розміщення магазину площею 0,02 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить боржнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.03.2008 серії ЯЕ № 272071 (зазначений лист та копії державних актів долучені до матеріалів справи).
22.09.2009 державним виконавцем у відповідності до ст. 55 Закону винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якими був накладений арешт на зазначені земельні ділянки. Копії постанов державного виконавця було направлено боржнику та до Приазовського РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» (вих. № № 7931, 7932 від 22.09.09 року).
05.10.2009 державним виконавцем з метою перевірки майнового стану Відповідача направлено відповідні запити до реєструючих органів (вих. № 8328/03).
Згідно довідки державної податкової інспекції у Приазовському районі від 08.10.2009 було встановлено, що у Відповідача відкриті розрахункові рахунки відсутні.
Згідно довідки КП «Нерухомість-П» від 26.10.2009 № 984 було встановлено, що за ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстроване.
Згідно довідки Приазовського РВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» від 29.10.2009 № 266 було встановлено, що за Відповідачем згідно книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку на території Приазовської селищної ради зареєстрована земельна ділянка площею 0,02 га, серія ЯЕ № 272071 від 13.03.08 року та земельна ділянка площею 0,03 га, серія ЯЕ № 272070 від 13.03.08 року.
Згідно довідки Держтехнагляду по Приазовському району від 18.11.2009р. було встановлено, що за боржником сільськогосподарська техніка не зареєстрована.
У зв'язку з відсутністю даних про місцезнаходження автотранспорта боржника, 05.02.2010р. державним виконавцем винесено постанову про оголошення в розшук та затримання під час руху автомобіля ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_1, копію якої було направлено на виконання до ВДАІ у Приазовському районі (вих. № 481/03).
18.06.2010р. до відділу надійшло повідомлення ВДАІ у Приазовському районі, що автомобіль ВАЗ 2105, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 не розшуканий і на території Приазовського району не перебуває.
Згідно вимог ст. 62 Закону №606-ХІV, звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.
19.07.2010 державним виконавцем складено акт про відсутність у Позивача рухомого майна, на яке може бути звернено стягнення.
19.07.2010 державним виконавцем у відповідності до ст. ст. 55, 62 Закону складено акт опису й арешту майна, до якого було включено земельну ділянку під розміщення магазину площею 0,02 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить боржнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.03.2008 серії ЯЕ№ 272071.
У відповідності до ч. 5 ст. 50, ст. 56 Закону, боржник має право вказати ті види майна або предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на майно боржника визначається державним виконавцем.
Під час проведення опису, жодні пропозиції щодо визначення майна або предметів, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу, від Позивача не надходили (докази іншого в матеріалах справи відсутні).
Пунктами 1, 3 ст. 57 Закону, передбачено, що оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
02.08.2010 державним виконавцем з метою встановлення ринкової вартості арештованої земельної ділянки, у відповідності до ст. ст. 14, 57 Закону, винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копії якої було направлено сторонам до відома та експерту ОСОБА_6 для виконання, який має ліцензію, видану Державним агентством земельних ресурсів України від 01.06.2007 № АВ 332096 (вих. № 4337/03).
На час розгляду справи оцінку арештованої та описаної земельної ділянки не проведено.
З метою додаткової перевірки майнового стану Позивача, 05.08.2010 р. державним виконавцем до реєструючих органів були направлені повторні запити (вих. № 4410/03).
Згідно інформаційної довідки КП «Нерухомість-П» від 09.08.2010 № 26955385 було встановлено, що за Позивачем зареєстрована нежитлова будівля по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 23.04.2010, на яку постановою державного виконавця від 02.09.2010 був накладений арешт. Копії постанови були направлені боржнику та до КП «Нерухомість-П» (вих. № 5418/03).
03.09.2010 до Відповідача надійшла квитанція від 10.08.2010 № N009Р44887, згідно якої Позивачем було частково сплачено заборгованість за виконавчим документом у розмірі 4500 грн.00 коп.
Оскільки постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження арешт був накладаний в межах суми боргу за виконавчим документом у розмірі 14499 грн.50 коп. без урахування часткової сплати в сумі 4500 грн.00 коп., постановою в.о. начальника відділу ДВС від 06.09.2010 постанову державного виконавця було скасовано. Копії постанови про скасування процесуального документа було направлено Позивачу та до КП «Нерухомість-П» простою кореспонденцією у відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону (вих. № 5503/03).
07.09.2010 постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження був накладений арешт на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2 з урахуванням часткової сплати заборгованості у розмірі 4500 грн.00 коп. в межах суми звернення стягнення - 9999 грн.50 коп.
Твердження Позивача, що зазначена будівля перебуває в спільній власності ОСОБА_1 та її чоловіка, спростовуються інформаційною довідкою КП «Нерухомість-П» від 09.08.2010 № 26955385 та свідоцтва про право власності від 23.04.2010 року нежитлова будівля по АДРЕСА_2 належить на праві власності виключно Позивачу, а не перебуває в спільній сумісній власності з іншими особами, у зв'язку з чим у державного виконавця відсутні підстави для звернення до суду з поданням про виділення частки боржника в спільній сумісній власності (зазначена довідка знаходиться в матеріалах справи).
У відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження та матеріалів справи, відповідний позов про визнання права власності і про звільнення майна з-під арешту до суду не надходив, проти чого не заперечував Позивач.
У зв'язку з тим, що у боржника відсутні грошові кошти та рухоме майно, на яке може бути звернено стягнення, державним виконавцем прийнято рішення про звернення стягнення на нежитлову будівлю, що належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 23.04.2010, оскільки згідно ч. 5 ст. 50 Закону остаточно черговість стягнення на майно боржника визначається державним виконавцем.
Таким чином, при проведенні виконавчих дій щодо Відповідача державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд приходить до висновку що дії Відповідача при винесенні постанови від 07.09.2010. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження були законними та обґрунтованими, а сама постанова є такою, що відповідає вимогам законодавства.
Суд вважає необґрунтованими посилання Позивача про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для накладення арешту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Калініна, 3, сел. Приазовське, Приазовського району Запорізької області, оскільки вже був накладений арешт на належну позивачу земельну ділянку, яка розташована за вказаною адресою, та вартість арештованого майна значно перевищує суму, яка підлягає стягненню.
Як встановлено судом, на час розгляду справи оцінка арештованої та описаною земельної ділянки не проведена. Самостійне відчуження такої ділянки окремо від нежитлової будівлі, яка розташована на цій земельній ділянці, відповідно до приписів ст. 377 ЦК України, неможливо.
Крім того, встановлення реальної вартості арештованого майна, у тому числі нежитлової будівлі, можливо шляхом проведення оцінки у межах виконавчого провадження, що також спростовує доводи позивача про те, що вартість нежитлової будівлі значно перевищує суму боргу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 17, 18, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша