27 жовтня 2010 року < Текст > Справа № 2а-7427/10/0870
17 год. 05 хв.
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Каракуші С.М.
при секретарі Гончаренко А.І.
за участю представника позивача Парака К.О.
представника відповідача Проценко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
Відкритим акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (далі - позивач або ВАТ «Дніпроспецсталь») подано адміністративний позов до Запорізької митниці (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій митниці щодо відмови у прийнятті ВМД №112030000/2010/022349 від 08.09.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом, визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці №1120000006/2010/001556/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу була подана ВМД, які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач своїм листом №121-650 від 10.09.2010 повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. 10.09.2010 відповідачем безпідставно прийнято спірне рішення №1120000006/2010/001556/1 про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом. Позивач подав митному органу нові митні декларації, які прийняті до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем». Вважає, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, а дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом неправомірними. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодилась з підстав, зазначених у наданих запереченнях на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень зазначила, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом, зазначає, що відповідач не відмовляв підприємству в митному оформленні, а видав рішення про визначення митної вартості товару, з якими позивач погодився та подав нову ВМД для оформлення товару. У зв'язку з вищевикладеним вважає дії митниці правомірними. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 12.01.2009 між ВАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) і «INTERCOMMODITIES SA» (Продавець) було укладено контракт №13090008 (специфікація №186 від 10.08.2010), за яким продавець зобов'язався поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах поставки DDU Запоріжжя.
Для проведення митного оформлення поставленого товару за ВМД, а саме: Ферованадій у бочках. Вага чистого ванадію - 8020 кг. Вміст: V-80.2%, Sі-0.6%, Al-0.8%, Р-0.03%, С-0.07%, S-0.03%, Мn-0.11%. Виробник - «BEIJING PAN-CHENG VANADIUM TRADING CO., LTD», Країна виробництва - СN». позивачем до митного органу 08.09.2010 була подана вантажна митна декларація №12030000/2010/022349.
У графі 43 ВМД №112030000/2010/022349 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 Митного Кодексу України.
Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 39936 грн. 46 коп. ввізного мита та 407351 грн. 90 коп. - ПДВ. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.
При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №13090008 від 12.01.2009, додаток до договору №13090008 від 04.12.2009, специфікація №186 від 10.08.2010,копія вантажної митної декларації іноземної країни - 10NL5665101C01D924, лист 0183 від 09.08.2010, сертифікат про походження товару №РА 1282209 від 10.08.2010, сертифікат якості від 12.05.2010, накладна СМR №20100812, рахунок-фактура (інвойс) №VN-10-013 dd. від 11.08.2010 та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).
Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме:
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару;
- відповідна бухгалтерська документація;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів митна вартість якого визначається;
- рахунки про сплату комісійних (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
10.09.2010 листом №121-650 ВАТ «Дніпроспецсталь» повідомило Запорізьку митницю про те, що:
- договір з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку ферованадія за комерційним інвойсом №VN-10-013 від 27.08.2010, митна вартість якого визначається, не маємо можливості надати;
- рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця не маємо можливості надати;
- рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг не маємо можливості надати;
- банківське платіжне доручення, що підтверджує факт оплати за ферованадій по ціні, що зазначена в рахунку фактурі, на момент декларування не надавався, оскільки оплата має бути здійснена впродовж 60 днів з моменту поставки матеріалу;
- каталоги, прейскуранти (прас-листи фірми-виробника товару) не надавалися за умов того, що дана інформація не є доступною для нас. Більш того постачальник товару не є його виробником, тому одержати таку інформацію не можливо;
- висновки про якісні характеристики товару приведені в сертифікаті якості виробника, який був наданий на момент декларування;
- інформація зовнішньоторговельних організацій про вартість товару не надавалась, оскільки цей товар не є біржовим, а світова ціна формується виходячи з попиту та пропозицій на цей товар на світовому ринку.
10.09.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/001556/1 за шостим (резервним) методом.
Позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2010/022567 яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Платежі за ВМД №112030000/2010/022567 склали 44117 грн.06 коп. грн. ввізного мита та 480593 грн. 97 коп. ПДВ.
Як встановлено у судовому засіданні задекларований позивачем товар оформлений митницею та пропущений у вільний обіг.
Не погодившись з прийнятим рішенням Запорізької митниці від 10.09.2010 №112000006/2010/001556/1 про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі - МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).
Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 - у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Проте, таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі - Порядок № 1776) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ.
При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.
Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку.
При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.
Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.
З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом.
Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.
Крім того, у оскаржуваному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України.
Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення від 10.09.2010 №112000006/2010/001556/1 щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим, в своєму позові позивач просить визнати неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийнятті вантажної митної декларації №112030000/2010/022349 та відмови у митному оформленні товару за першим методом.
Проте, як встановлено в ході судового розгляду, Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, не приймала картки відмови), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився, надавши нову ВМД для митного оформлення. Товар в митному відношенні вже оформлений та пропущений митницею у вільний обіг.
Таким чином, оскільки митниця не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, слід присудити на користь позивача обґрунтовані та підтверджені документально судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці №112000006/2010/001556/1 від 10.09.2010 про визначення митної вартості товарів.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна” 1 (одна) грн. 70 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М. Каракуша