Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-673/2010р. Головуючий в першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 48 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
06 вересня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Колбіної Т.П.
суддів - Зотова В.С., Сундукова В.М.
при секретарі - Живкович О.О.
за участю - ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та його представника - ОСОБА_6
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_5 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 22.12.2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, 3-тя особа відділ Державної виконавчої служби Ленінського РУЮ м. Севастополя, про стягнення пені за несплату аліментів, -
ОСОБА_3 в липні 2008 року звернулась до суду з вказаним позовом, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача пеню за несплату аліментів з 01.06.2000 року по 05.12.2008 року в сумі 136540,96 грн.
Вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 25.05.2000 року. Від сумісного життя мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого за рішенням суду відповідач був зобов'язаний сплачувати аліменти у розмірі 1\4 частки заробітку, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З червня 2000 року виконавчий лист знаходився на примусовому виконанні у ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя, однак відповідач аліменти не сплачував, станом на 01.06.2007 року утворилась заборгованість в сумі 9529,53 грн. З 06.07.2007 року відповідач почав сплачувати аліменти, однак заборгованість за минулі роки не погасив, у зв'язку з чим просить стягнути з нього пеню (неустойку) в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а саме за період з 01.06.2000 року по 05.12.2008 року в сумі 136540,96 грн.
Рішенням суду від 22.12.2008 року позов задоволений частково, постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 неустойку в сумі 3850,06 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в позові. Апелянт вказує, що заборгованість по аліментному зобов'язанню виникла не з його вини.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового за вимогами позову, яким, на думку апелянта, суд належної оцінки не дав.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Ленінського районного суду г. Севастополя від 09.06.2000 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти в розмірі 1\4 частки усіх видів заробітку (доходу),але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя від 06.07.2000 року відкрито виконавче провадження за зазначеним рішенням суду.
Державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ м. Севастополя визначено заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів з червня 2000 року по 01.06.2007 року в сумі 9529,53 грн., а станом на 01.12.2008 року - в сумі 8857,76 грн.
При ухваленні рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач достовірно знав про обов'язок сплачувати аліменти з травня 2007 року, тому, з врахуванням позовної давності по вимогах про стягнення пені, встановленої ч.2 ст. 258 ЦК України, повинний сплатити неустойку за період з липня 2007 року по листопад 2008 року . Також суд погодився з розрахунком пені, зробленим позивачем.
С такими висновками суду не погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.
Згідно зі ст.. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину.
Відповідно до ст. 195 СК, який набув чинності з 1 січня 2004 р., заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості. Якщо боржник цей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Крім того, на підставі аналізу змісту ст. 196 СК слід зробити висновок, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати настає у випадку порушення цим платником аліментних обов'язків, що призвело до виникнення заборгованості, тому факт часткового погашення платником цієї заборгованості не звільняє його від передбаченої цією нормою відповідальності.
За змістом зазначених норм закону під час визначення розміру неустойки (пені) слід керуватися тим, що пеня може нараховуватися тільки на ту суму заборгованості, яка виникла після 1 січня 2004 р. - дати прийняття чинного СК.
Також, суд не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 20 СК, до вимог, що випливають із аліментних відносин, позовна давність не застосовується (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу), а відтак до правовідносин, які регулюються ст. 196 СК, не поширюється дія ЦК, зокрема ст. 258.
З матеріалів справи та наданих сторонами належних та допустимих доказів вбачається, що відповідач достовірно знав про обов'язок сплачувати аліменти з червня 2005 року, коли власноруч написав розписку про цей обов'язок позивачці (а.с. ). Не сплачуючи аліменти, відповідач умисно допускав заборгованість.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки у частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд не врахував, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилося стягнення. Також судом не враховано, що заборгованість по аліментах розрахована державним виконавцем, виходячи з середньостатистичної заробітної плати, тоді як відповідач з 2004 року працював на посаді директора ПП ”Вікторія-К” і аліменти, в тому числі і заборгованість, повинна була нараховуватись саме з розміру заробітної плати.
На підставі викладеного колегія суддів визнає за позивачкою право на стягнення з відповідача пені за несплату аліментів за період з червня 2005 року по 05.12.2008 року (дата, визначена позивачкою).
При визначені розміру пені колегія погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки він відповідає вимогам ст. 196 СК України, не спростований відповідачем, і визнає, що пеня за період з червня 2005 року по 05.12.2008 року складає 37918,50 грн.(10848,63 грн. з червня по грудень включно 2005 року + 16486,62 грн. за 2006 рік + 9384 грн. за 2007 рік + 1199,25 грн. за 2008 рік).
Також колегія відповідно до ст. 196 СК України враховує обставини виникнення заборгованості по аліментах, сімейний та матеріальний стан відповідача і вважає можливим зменшити розмір неустойки і стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 20000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір в дохід держави в сумі 200 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи на користь апеляційного суду м. Севастополя в сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду М.Севастополя від 22.12.2008 року - скасувати, постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 неустойку за несплату аліментів в сумі 20000 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави в сумі 2000 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи на користь апеляційного суду м. Севастополя в сумі 120 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.С. Зотов
/підпис/ В.М. Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Т.П. Колбіна