Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2024 року Справа№200/4534/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 40 днів додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2019 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 40 днів додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2019 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 11.02.2019 року по 02.05.2020 року проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 та була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , з 03.05.2020 року по 11.02.2022 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу від 10.02.2022 року №85 позивача 11.02.2022 року звільнено з військової служби за сімейними обставинами.
Проте, при звільненні відповідачем не проведено з позивачем розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері за період з 2019 року по 2022 рік, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України та статтею 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року 504/96-ВР.
Право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 10 календарних днів позивач набула в 2019 році після розлучення, що підтверджується свідоцтвом про народження від 28.11.2006 року серія НОМЕР_3 та рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.09.2018 року у справі №504/3041/18 про розірвання шлюбу.
Отже, за період проходження служби позивач не використала 40 днів (2019 - 2022 роки) додаткової відпустки, а відповідачем не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.
З зазначених підстав позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Відповідачем надано письмовий відзив від 01.08.2024 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач дійсно проходила службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Зазначає, що матеріалах справи міститься свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 28.11.2006 №041224, в якому зазначено про те, що батьком дитини є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Також, відповідно копії рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.09.2018 у справі №504/3041/18, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Проте, позивачем не надано жодного документу на підтвердження того, що позивач самостійно виховує дитину, тобто без участі батька.
Також вказує, що позивач з 2019 року до моменту звільнення та при звільненні не зверталася до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про надання додаткової соціальної відпустки, а також не надавала документів, які б підтверджували статус одинокої матері у спірний період, таке твердження не спростоване позивачем.
Наголошує,що позивачем не було надано докази на підтвердження того, що у період 2019-2022 роки вона набула права на додаткову оплачувану відпустку як одинока мати та зверталася до військової частини НОМЕР_1 із рапортами чи заявами про її надання з відповідними документами, що підтверджують такий статус.
Разом з тим ні доказів на підтвердження свого статусу одинокої матері, ні доказів на підтвердження того, що вона зверталася до відповідача із заявами з наданням відповідних підтверджуючих документів, позивачем не надано.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_4 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач з 11.02.2019 року по 02.05.2020 року проходила службу у військовій частині НОМЕР_2 та була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , з 03.05.2020 року по 11.02.2022 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено відповідними витягами з наказів від 11.02.2019 № 42, від 02.05.2020 № 123 та не спростовується відповідачем.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_5 10.02.2022 року №85 позивача 11.02.2022 року звільнено з військової служби за сімейними обставинами.
Однак, при звільненні відповідачем не проведено з позивачем розрахунок щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як одинокій матері за період з 2019 року по 2022 рік, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України та статтею 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року 504/96-ВР, у зв'язку з чим позивач звернулася до військової частини НОМЕР_1 з заявою від 30.04.2024 року про надання довідки про грошове забезпечення за період проходження служби, копії витягів з наказів про зарахування на військову службу та звільнення зі служби.
Листом від 08.05.2024 року № 2766 відповідач надав документи, зазначені у запиті.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 28.11.2006 року серії НОМЕР_6 , виданого Донецьким міським відділом РАЦС Донецького обласного управління юстиції, батьком дитини є ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно з рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.09.2018 у справі №504/3041/18 шлюб, укладений 11.11.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 10 календарних днів з 2019 року після розлучення.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Вказана норма діє з 01.01.2010 року, тобто з часу набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 року №1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі одиноким матерям.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до частини 8 статті 10.1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус військовослужбовця, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 10.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, одиноким матерям.
З урахуванням викладеного, право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби не може бути обмеженим.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження від 28.11.2006 року серії НОМЕР_6 , а батьком дитини є ОСОБА_3 , з яким позивач уклала шлюб 11.11.2017 року.
Визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 та пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки».
Пунктом 9 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Пунктом 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» зазначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.
При цьому, слід зазначити, що пункт 5 частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання для надання відпустки значення не має.
Відтак, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Тому одним із документів для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо.
Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соціальної відпустки має надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.
З матеріалів справи вбачається, що у 2018 році розірвано шлюб укладений 11.11.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.09.2018 у справі №504/3041/18. Тобто, шлюб тривав менше року. В рішенні суду, зокрема вказано, що сторони припинили сімейні стосунки, спільне господарство не ведуть, не пов'язані спільним побутом, проживають окремо. Спір про місце проживання дитини відсутній.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що позивач у спірний період, а саме: 2019-2022 роки самостійно виховувала дитину, тобто без участі батька, а отже мала право на додаткову оплачувану відпустку, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України «Про відпустки» за 2019-2022 роки як одинокій матері.
Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 1 статті 19 Закону України «Про відпустки» за 2019-2022 роки.
Таким чином, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст.182-1 КЗпПУ, як одинокій матері за 2019-2022 роки.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
На підставі положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, Закону України «Про відпустки», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_8 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 40 днів додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2019 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 40 днів додаткової відпустки, як одинокій матері за період з 2019 року по 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 01 серпня 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова