Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2024 року Справа№200/1965/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 07.03.2024 №128 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким до старшого солдата в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «Суворої догани» з позбавленням виплати додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти наказ про виплату додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2024 року.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що він проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 28 лютого 2024 року № 2377/1 він визнаний обмежено придатним до військової служби з рядом діагнозів. Зазначає, що незважаючи на його статус обмежено придатного, йому було наказано утримувати нульову позицію відповідно до бойового наказу командира МР в/ч НОМЕР_2 № 477/дск від 26.02.2024, що суперечить медичному стану та рекомендаціям військово-лікарської комісії. Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 07.03.2024 № 128, прийнятого за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України і Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено сувору догану, позбавлено додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за лютий 2024 року та направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення старшим солдатом ОСОБА_1 і матеріали службового розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, для прийняття рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.
На думку позивача, результат службового розслідування не є правомірним по відношенню до його законних прав та інтересів, оскільки неможливість виконання бойового розпорядження була обумовлена його фізичним станом, який в силу отриманих чисельних травм, контузій не дозволяв виконати бойове розпорядження, у зв'язку з чим, на його думку, мало місце грубе порушення його прав, яке полягає у його направленні 26.02.2024 для виконання бойового розпорядження всупереч висновку ВЛК. Позивач зазначає, що вказана обставина не була досліджена під час проведення службового розслідування, а неналежне виконання службових обов'язків не може бути підставою для ненарахування додаткової грошової винагороди.
Позивач вважає вищезазначений наказ відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, який обґрунтований тим, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2024 № 853/дск з метою своєчасного реагування на загрози та зміни в оперативній обстановці і подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації позивача з 25.02.2024 повернуто з підпорядкування командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 в підпорядкування командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , якого зобов'язано залучити позивача до виконання завдань за призначенням. 26.02.2024 позивач відмовився виконувати законний наказ командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 з утримання визначеного сектору оборони. 27.02.2024 позивача відповідно до направлення від 27.02.2024 № 607 направлено до військової частини НОМЕР_4 для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності до військової служби. Довідкою військово-лікарської комісії № 2377/1 від 28.02.2024 позивача визнано обмежено придатним до військової служби та визначено, що останній непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах за винятком підрозділів їх забезпечення. Зазначено, що військова частина НОМЕР_2 - це НОМЕР_5 окремий батальйон територіальної оборони НОМЕР_6 окремої бригади територіальної оборони, що не відноситься, в тому числі за характером служби та покладених завдань, ні до десантно-штурмових військ, ні до морської піхоти, а особовий склад не задіяний до служби на плавскладах чи спецспорудах. Завданням військової частини НОМЕР_2 є своєчасне реагування на загрози та зміни в оперативній обстановці, недопущення просування противника на визначеному секторі відповідальності, ведення оборонного бою тощо.
Крім того, відповідачем зазначено, що з 22.02.2024 по 25.02.2024 позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань/заходів. 26.02.2024 позивач відмовився виконувати наказ командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , а 27.02.2024 вибув на проходження військово-лікарської комісії. Відтак, відповідач вважає, що позивач з 22 по 27 лютого 2024 року не мав права на додаткову винагороду, встановлену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.
На думку відповідача, беззаперечним є те, що оспорюваний позивачем наказ винесено командиром військової частини НОМЕР_2 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно. Обмежень права особи на участь у процесі прийняття рішення не допущено.
Позивачем, також надано відповіді на відзив, в яких він просить суд відхилити доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та задовольнити його позовні вимоги.
Справу розглянуто у письмовому провадженні поза датою, визначеною в ухвалі суду від 29 квітня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2022 № 48 позивача, призваного по мобілізації, зараховано до списків особового складу військової частини та призначено старшим стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» від 22.09.2022 № 6250 старшому солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд, за результатами якого військово-лікарською комісією прийнято постанову про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) і зазначено діагноз: наслідки вибухової травми (28.07.22), ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді цефалгічного, інсомнічного, астено-невротичного синдромів, двобічної нейросенсорної приглухуватості. Травма пов'язана із захистом Батьківщини (Довідка про обставини травми № 2209 від 01.09.2022 видана командиром в/ч НОМЕР_2 ).
На підставі статей 36-б, 39-б, 40-в графи II Розкладу хвороб позивача визнано обмежено придатним до військової служби і зазначено, що він непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морський піхоті, спецспорудах за винятком підрозділів забезпечення. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
З 17.06.2022 по 27.06.2022, з 29.07.2022 по 30.07.2022, з 31.07.2022 по 11.08.2022, з 11.08.2022 по 29.08.2022, з 24.10.2022 по 03.11.2022, з 23.12.2022 по 06.01.2023 позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування, що підтверджується відповідними виписками з медичної картки стаціонарного хворого.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2023 № 79 позивача призначено номером обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , а в подальшому переведено в оперативне підпорядкування командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2024 № 853/дск з метою своєчасного реагування на загрози та зміни в оперативній обстановці і подальшого виконання завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації позивача з 25.02.2024 повернуто з підпорядкування командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 в підпорядкування командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , якого зобов'язано залучити позивача до виконання завдань за призначенням.
Згідно витягу з бойового наказу від 26.02.2024 № 20240226 командира МР в/ч НОМЕР_2 про ведення оборонного бою, командиру 2 зведеного взводу механізованої роти наказано утримувати оборону на ВОП у складі, зокрема, старшому солдату ОСОБА_1 .
26.02.2024 позивач відмовився від виконання наказу командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 з утримання визначеного сектору оборони за станом здоров'я.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 № 141 за фактом невиконання наказу командира відносно позивача призначено службове розслідування зі строком виконання до 27.03.2024.
27.02.2024 позивача відповідно до направлення від 27.02.2024 № 607 направлено до військової частини НОМЕР_4 для проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності до військової служби.
Довідкою військово-лікарської комісії від 28.02.2024 № 2377/1 позивача визнано обмежено придатним до військової служби та визначено, що останній непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах за винятком підрозділів їх забезпечення. Визначено, що позивач придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях, навчальних закладах.
07 березня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ № 128 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання наказу командира», в якому зазначено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 № 141 «Про призначення службового розслідування» офіцером групи сил підтримки військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_2 проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли порушенню військової дисципліни, а саме невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 номером обслуги 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування наказано:
Факт невиконання наказу командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 номером обслуги 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_1 вважати таким, що знайшов підтвердження.
За відмову від виконання законного наказу командира, вчинену в умовах воєнного стану з метою ухилитися від виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 17, 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України номера обслуги 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, - «Сувора догана».
Помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово- економічної служби військової частини НОМЕР_2 :
на підставі абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, не виплачувати додаткову винагороду старшому солдату ОСОБА_1 , передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 за лютий 2024 року.
Заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення:
направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення старшим солдатом ОСОБА_1 , матеріали службового розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, для прийняття правового рішення; провести роз'яснювальну роботу та конструктивні бесіди з керівниками підрозділів військової частини НОМЕР_2 з метою недопущення подібних випадків у майбутньому.
Вважаючи наказ відповідача протиправним і таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який, наразі, триває.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту (ч. 3 преамбули Дисциплінарного статуту).
Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна досягається шляхом:
- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;
- формування правової культури військовослужбовців;
- умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
- зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
- підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
- своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
- чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
- бути пильним, зберігати державну таємницю;
- додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами ЗСУ заходів примусу аж до притягнення до кримінальної відповідальності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини) (ч. 2 вступу Статуту внутрішньої служби).
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (ст. 12 Статуту внутрішньої служби).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (п. 17 Статуту внутрішньої служби).
Згідно ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Солдат підпорядковується командирові відділення (ст. 127 Статуту внутрішньої служби).
Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов'язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.
Щодо об'єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, у вчиненні якого, за словами відповідача, винен позивач, то при наданні оцінки цьому елементу проступку слід врахувати, що відповідно до п. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст. 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
На виконання ст. 85 Дисциплінарного статуту Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 07.03.2024, підрозділ, в якому проходив службу мобілізований старший солдат ОСОБА_1 , в тому числі і він сам, отримав бойовий наказ шляхом його віддання безпосереднім прямим командиром - лейтенантом ОСОБА_3 . Старший солдат ОСОБА_1 відмовився виконувати отриманий бойовий наказ на ведення оборонного бою. Про свою відмову повідомив відкрито в присутності інших військовослужбовців підрозділу, мотивуючи її тим, що він є обмежено придатним до військової служби згідно довідки ВЛК від 22.09.2022 № 6250.
У зв'язку із зазначеною відмовою позивача, наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024 №141 призначено службове розслідування.
У поясненнях під час службового розслідування позивач пояснив свою відмову тим, що він нездатний виконувати бойові завдання за станом здоров'я.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Згідно з п. 1 розд. ІІ Порядку № 608 службове розслідування, серед іншого, може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно з п. 3 розд. ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 8 розд. ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно з п. 1 розд. ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
- дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
- виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
- розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Відповідно до розд. V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно з п. 6 розд. VI Порядку № 608, якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відтак, за результатами проведення службового розслідування складено акт службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що позивачем не виконано бойовий наказ командира військової частини на ведення оборонного бою. Такі дії старшого солдата ОСОБА_1 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Разом з тим, слід зауважити на тому, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії ВМКЦ «ГВКГ» від 22.09.2022 № 6250 старшого солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби. Зазначено, що позивач непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морський піхоті, спецспорудах за винятком підрозділів забезпечення. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Відповідно до медичної характеристики від 02.03.2024 № 644 військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив службу та знаходився під наглядом медичної служби в/ч НОМЕР_2 з березня 2022 року.
До проходження військової служби відмічав гіпертонічну хворобу з 2016 року та перелом (29.12.2016) плесневої кістки правої стопи. До медичного пункту в/ч НОМЕР_2 періодично звертався з приводу гіпертензії, наслідків МВТ, цефалгічного синдрому, погіршення слуху, простатиту і остеохондрозу.
З 17.06.2022 по 27.06.2022 проходив курс стаціонарного лікування у в/ч НОМЕР_7 АДРЕСА_2 з приводу ДДУХ вертеброгенної цервікалгії, наслідків можливої акубаротравми.
28.07.2022 МВТ: ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма. З 29.07.2022 по 30.07.2022 стаціонарне лікування в КМП «МКЛ № 4» ДМР ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма. З 31.07.2022 по 11.08.2022 переведений та пройшов курс лікування у в/ч НОМЕР_8 АДРЕСА_2 . З 11.08.2022 по 29.08.2022 продовжив лікування в КНП «Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни» ХОР.
29.08.2022 позаштатною ВЛК КНП «Хмельницького обласного госпіталю ветеранів війни» ХОР визнаний придатним до військової служби.
22.09.2022 рішенням комісії ВМКЦ «ГВКГ» визнаний обмежено придатним до військової служби на підставі статей 36-6, 39-6, 40-в графи II розкладу хвороб.
З 24.10.2022 по 03.11.2022 стаціонарне лікування в МКЛ м. Вовчанськ з приводу ІХС. Атеросклеротичного кардіосклерозу ГХ II ст. 2 ст. СН І ст. Недостатності МК II ст., ТК І ст.
10.12.2022 повторно звернувся з приводу наслідків вибухової травми і був скерований до в/ч НОМЕР_9 з діагнозом акубаротравма, ЗЧМТ, контузія головного мозку. У подальшому скерований до лікарні КИП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР де з 10.12.2022 по 20.12.2022 пройшов курс стаціонарпого лікування. 21.12.2022 направлений до в/ч НОМЕР_9 для проходження ВЛК. Згідно рішення ВЛК в/ч НОМЕР_9 від 22.12.2022 був визнаний таким, що потребує продовження лікування. З 23.12.2022 по 06.01.2023 пройшов завершальне лікування в реабілітаційному центрі МВС «Миргород».
27.02.2024 направлений до в/ч НОМЕР_4 для проходження ВЛК. Рішенням ВЛК в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 визнаний обмежено придатним до військової служби на підставі статей 39-в, 40-в, 62-в, 75-в, 23-г, 30-г, 36-б, 14-в граф ІІ Розкладу хвороб.
Статтею 254 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Статтею 255 Статуту внутрішньої служби передбачено, що амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.
Відповідно до ст. 257 Статуту внутрішньої служби висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб.
У той же час, стаття 260 Статуту внутрішньої служби передбачає, що на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини.
У разі необхідності надання особі екстреної медичної допомоги у відповідності до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров'я, який може забезпечити надання такої допомоги.
Отже, у випадках, коли військовослужбовець потребує екстреної (невідкладної) медичної допомоги, він має право самостійно звернутися за медичною допомогою до найближчих закладів охорони здоров'я, в тому числі, зателефонувавши до служби екстреної медичної допомоги за номером 103. При цьому військовослужбовець повинен повідомити медичним працівникам про те, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та доповісти безпосередньому командиру (начальнику).
Оскільки довідкою військово-лікарської комісії ВМКЦ «ГВКГ» від 22.09.2022 № 6250 старшого солдата ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, визначено придатним до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах, суд приходить до висновку, що позивач станом на момент доведення бойового розпорядження (26.02.2024) мав обставини і документи, які свідчать про його непридатність до військової служби на ведення оборонного бою за станом здоров'я, що само по собі, у даному випадку, є об'єктивними причинами для невиконання бойового наказу щодо ведення оборонного бою.
Зазначені обставини також є підставою для відхилення судом доводів відповідача про те, що військова частина НОМЕР_2 не відноситься, в тому числі за характером служби та покладених завдань, ні до десантно-штурмових військ, ні до морської піхоти, а особовий склад не задіяний до служби на плавскладах чи спецспорудах.
Приписами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено можливість реагування керівним складом на військовослужбовця за фактичне невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
У разі виникнення таких обставин командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
У свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке знаходиться у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни.
Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що оскільки копії медичних документів позивача є лише за 2022 рік та за січень 2023 року, то це свідчить про задовільний стан його здоров'я безпосередньо до моменту оголошення наказу командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 від 26.02.2024, з огляду на те, що довідка військово-лікарської комісії ВМКЦ «ГВКГ» від 22.09.2022 № 6250, якою він був визнаний обмежено придатним до військової служби, не містить строку дії.
Крім того, у ході проведення службового розслідування 27.02.2024, тобто до прийняття наказу, що оскаржується, позивач був направлений до в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 для проходження ВЛК, рішенням якої підтверджені висновки військово-лікарської комісії ВМКЦ «ГВКГ» від 22.09.2022 щодо його обмеженої придатності до військової служби на підставі статей 39-в, 40-в, 62-в, 75-в, 23-г, 30-г, 36-б, 14-в граф ІІ Розкладу хвороб.
Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Підпунктом «г» п. 20.3 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: «Обмежено придатний до військової служби».
Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, останній вважається придатним до служби лише у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Підсумовуючи зазначене, суд зауважує, що позивач до видання командиром бойового розпорядження від 26.02.2024 мав обставини і документи, які свідчать про його не придатність до військової служби за станом здоров'я на ведення, зокрема, оборонного бою, що само по собі, у даному випадку, є об'єктивними причинами для невиконання бойового наказу про утримання оборони на ВОП.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, доводи позивача не було спростовано відповідачем.
Отже, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ в частині, якою позивача визнано таким, що здійснив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, прийнятий з використанням повноваження без мети, з якою це повноваження надано, необґрунтовано і упереджено, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти наказ про виплату додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за лютий 2024 року, суд зазначає таке.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Як вже зазначалось судом вище за текстом, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який, наразі, триває.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 вказаної постанови, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Отже, з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України на період дії воєнного стану виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а у тих, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
За пунктом 15 розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
При цьому, необхідно звернути увагу відповідача на те, що вина військовослужбовця у незаконній відмові від виконання бойового наказу (розпорядження) має бути встановлена у визначеному законом порядку.
Разом з тим, як вже зазначалось судом, позивача відповідно до п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 07.03.2024 №128 позбавлено додаткової винагороди за лютий 2024 року за невиконання бойового наказу командира.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірного наказу в частині, що стосується визнання позивача таким, що здійснив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, - на переконання суду висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до матеріальної відповідальності у вигляді позбавлення додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за лютий 2024 року є безпідставним.
Разом з тим, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, в даному випадку належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача вирішити питання про нарахування та виплату позивачу за лютий 2024 року додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у відповідному розмірі у розрахунку на місяць.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач є військовослужбовцем і даний спір виник під час виконання ним військового обов'язку, у зв'язку з чим він, в силу приписів ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) від 07 березня 2024 року № 128 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким до старшого солдата військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «Суворої догани» з позбавленням виплати додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за лютий 2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вирішити питання про нарахування і виплату за лютий 2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у відповідному розмірі у розрахунку на місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Ушенко