м. Вінниця
01 серпня 2024 р. Справа № 120/12757/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправними та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятої відповідачем постанови про накладення дисциплінарного стягнення у вигляду суворої догани на засудженого до довічного позбавлення волі. Позивач наголошує на низці процесуальних порушень з боку відповідача, що унеможливило його належний захист та спростування відповідних обставин. Зокрема, зауважує, що його не ознайомлено із постановою про накладення дисциплінарного стягнення.
Ухвалою суду від 25.08.2023 року відкрито провадження у цій справі. Окрім того, вказаною ухвалою витребувано матеріали, що стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Вимоги ухвали залишилися проігнорованими.
Ухвалою суду від 16.11.2023 року судом повторно витребувано у відповідача докази .
До суду від представника відповідача надійшла заява про неможливість надати витребувані докази, оскільки вказані матеріали були надіслані до державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81) 25.04.2023 року.
Так, ухвалою суду від 31.05.2024 року відповідні докази витребувано у державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)".
Від представника зазначеної установи надійшли відомості щодо того, що такі матеріали відсутні, з огляду на те, що 05.05.2023 року їх було повернуто до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Ухвалою суду від 20.06.2024 року застосовано заходи процесуального примусу у вигляді вилучення доказів для дослідження судом та зупинено провадження у справі до закінчення виконавчого провадження або ж до часу надходження до суду вилучених доказів чи обґрунтованих пояснень щодо неможливості їх надання суду.
На підставі постанови державного виконавця Третього відділу виконавчої служби у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу судом ухвалою від 30.07.2024 року поновлено провадження у справі.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.
04.04.2023 року було проведено неплановий обшук камерного приміщення № 227, де утримуються засуджені до довічного позбавлення волі чоловіки.
Так, у камерному приміщенні де утримується позивач було виявлено та вилучено Bluetooth навушники та саморобну заточену металеву пластину з дерев'яним тримачем.
За результатами проведеного обшуку 21.04.2023 року до позивача застосовано дисциплінарне покарання у вигляду оголошення суворої "догани".
Вважаючи вказану постанову такою, що прийнята із грубим порушенням процесуальних норм, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань урегульовані Кримінально-виконавчим кодексом України.
Згідно зі статтею 131-1 Кримінально-виконавчого кодексу України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.
Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі урегульовано Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 року за № 1010/32462 (надалі - Правила).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Правовий статус засуджених. Основні права та обов'язки засуджених в установах виконання покарань" Правил засуджені зобов'язані, зокрема, виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань.
Частиною першою статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Відповідно до частини першої статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
Згідно з частиною першою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки.
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги.
Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
Суд наголошує, що відповідно до протоколу № 172 засідання дисциплінарної комісії комісії установи, зокрема п. 2., позивач відмовився надавати письмові пояснення в категоричній формі, натомість жодних нотувань щодо наданого усного пояснення засудженого не містять.
Окрім того, суд зауважує, що у протоколі серед запрошених осіб немає а ні позивача, а ні його представника.
Відтак, у сукупності наведеного, суд вважає, що зазначення у висновку факту заслухання пояснень засудженого містить виключно формальний характер.
Інших відомостей, що б свідчили про факт повідомлення позивачеві про засідання, надання права скористатися правничою допомогою, - у матеріалах справи відсутні.
Суд вказує, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Водночас у контексті цієї справи не надає оцінки діям позивача та підставам застосування дисциплінарному стягненню.
Разом з тим, процедура прийняття рішень про застосування дисциплінарних стягнень установами виконання державних покарань повинна відбуватися із урахування передбачених законодавством гарантій.
Суд наголошує, що матеріали дисциплінарного провадження неодноразово витребовувалися судом у відповідача, а також за наданими пояснення останнього у державної установи "Стрижавська установа виконання покарань (№ 81)".
Разом з тим, відповідно до наданих заяв на виконання вимог ухвали про витребовування, матеріалів виконавчого провадження № 75424545, матеріали, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення, відсутні у зазначених установах.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо того, що такі матеріали були втрачені службою поштового зв'язку, зокрема, відповідних актів, або ж звернень до служби поштового зв'язку з метою з'ясування причин порушення контрольних строків доставки поштових відправлень чи причин ненадходження відправлення.
Окрім того, судом враховано, що з метою оскарження рішення про застосування до засудженого дисциплінарного стягнення, представник позивача неодноразово звертався до відповідача та державної установи "Стрижавська установа виконання покарань (№ 81)" із запитами про отримання відповідного рішення та матеріалів, що стали підставою для його прийняття.
Однак, такі відомості не були отримані захисником позивача.
Суд наголошує, що установа виконання покарань повинна забезпечити встановлення належного механізму реалізації, передбачених Кримінально-виконавчим кодексу України, процедур здійснення дисциплінарного провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відтак, суд доходить висновку, що установою не вживалися усі належні дії та заходи з метою забезпечення прав засудженого про процедуру дисциплінарного провадження, дату та час проведення засідання дисциплінарної комісії, прийняті комісією за наслідками засідання рішення та протокол, ознайомлення з усіма матеріалами, що слугували підставою для накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Підстави вважати матеріали дисциплінарного провадження, з якими не було ознайомлено позивача, його представника та, які не були надані на виконання вимог суду, такими, що відображають дійсні обставини, що мали місце, у суду відсутні.
Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправність прийнятого рішення державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", оформлене витягом з протоколу № 172 від 21.04.2023 року.
Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08562602) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", оформлене витягом з протоколу № 172 від 21.04.2023 року, про застосування до засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 дисциплінарного покарання у вигляді оголошення суворої догани.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович