22 липня 2024 року Справа № 915/481/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - Рощупкін С.В.,
від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське", вул. Зоряна, 1, с. Червона Криниця, Пологівський р-н, Запорізька область, 70545; адреса для листування: вул. Спартаківська, 92, м. Гуляйполе, Пологівський р-н, Запорізська область, 70202
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
представник позивача: Рощупкін Сергій Вікторович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор", вул. Айвазовського, буд.19/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54052
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
про: повернення попередньої оплати в розмірі 27 887 896, 18 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №24/04/24-1 від 24.04.2024 (вх.№5213/24 від 01.05.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" заборгованості в розмірі 27 887 896,18 грн., яка складається з:
- 16 358 530,40 грн. - попередньої оплати;
- 8 426 654,40 грн. - пені;
- 2 270 443,13 грн. - інфляційних втрат;
- 832 268,25 грн. - 3% річних.
Також, просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преображенське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" було укладено договір на поставку обладнання №7 від 21.01.2022 та Специфікацію №1 до Договору. На виконання умов Договору та п.2.1 Специфікації позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату за товар у сумі 16 358 530,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №165 від 25.01.2022 та №167 від 10.02.2022. Проте, відповідач не здійснив поставку оплаченого товару та не повернув суму попередньої оплати, що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2024. Встановлено сторонам строк для надання заяв по суті спору.
Разом з позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське" надало заяву №24/04/24-2 від 24.04.2024 про забезпечення позову в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор", що знаходяться на рахунках в банківських установах, які буде виявлено під час виконання ухвали суду, а також на нерухоме та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор", яке буде виявлене під час виконання ухвали суду в межах розміру позовних вимог у сумі 27 887 896,18 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.05.2024 заяву №24/04/24-2 від 24.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор", у межах суми позову 27 887 896,18 грн.
У подальшому, позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про забезпечення позову від 16.05.2024 (вх.№5858/24 від 17.05.2024) в якій просив вжити заходи забезпечення позову до вирішення спору по суті шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" та будь-яким іншим третім особам переміщувати (перевозити/вивозити) належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" обладнання, інструменти, готову продукцію, а також інше майно, з території, розташованої за адресою: 54052, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Айвазовського, буд.19/1.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 у задоволенні заяви №б/н від 16.05.2024 (вх.№5858/24 від 17.05.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" про забезпечення позову - відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 28.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 25.06.2024.
Представник відповідача через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№7523/24 від 25.06.2024) в якій просить суд продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів для надання можливості учасникам справи надати свої додаткові пояснення по справі.
Також, представника відповідача через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№7524/24 від 25.06.2024) в якій просить суд відкласти розгляд справу на іншу дату та дати можливість відповідачу ознайомитись з матеріалами справи та надати строк для надання письмових пояснень по даній справі.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 25.06.2024 просить суд продовжити строк проведення підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання для надання можливості відповідачу надати свої пояснення по справі та скористатись своїми процесуальними правами. В обґрунтування вказує, що тільки 25.06.2024 між адвокатом та товариством було укладено договір про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 25.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, з метою з'ясування всіх обставин справи, дотримання процесуальних прав сторін та для належної підготовки справи для розгляду по суті, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засідання на 04.07.2024.
Відповідачем заяв по суті спору до суду не надано.
Ухвалою суду від 04.07.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2024.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач (представник відповідача) у судове засідання 22.07.2024 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 04.07.2024 в залі судового засідання під звукозапис.
Позивач у судовому засіданні 22.07.2024 позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
21 січня 2022 рок між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преображенське" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір на поставку обладнання №7 (далі - Договір) (а.с.11-14), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (товар) в порядку та на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.1.2 Договору, найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у Специфікації, яка підписується уповноваженими представниками сторін, і становить невід'ємну частину даного Договору.
Згідно п.3.1 Договору, товар поставляється в асортименті, по цінам та в кількості, які вказані в Специфікаціях даного Договору. На момент передачі товару покупець зобов'язаний надати постачальнику оригінал довіреності на отримання товару, а постачальник зобов'язується надати покупцю належно оформлені оригінали накладних на відпуск товару, оригінали товарно-транспортних накладних, інші документи, які необхідні відповідно до законодавства України (п.3.2 Договору).
Відповідно до п.3.3 та 3.4 Договору, товар поставляється на умовах: FCA - пункт поставки, згідно правил «ІНКОТЕРМС - 2010», якщо інше не вказано в Специфікаціях даного Договору. Пунктом поставки товару являється склад ТОВ «ТД «Югелеватор», м.Миколаїв, вул.Айвазовського, 19/1.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що термін поставки товару по даному Договору узгоджується в Специфікаціях даного Договору.
Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору, оплата по даному договору здійснюється у національній валюті України. Загальну сума цього договору визначається сумою вартостей усіх партій товару поставленого на підставі рахунків-фактур постачальника та/або специфікацій до цього договору.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем складено та підписано Специфікацію №1 (а.с.15) згідно якої поставці підлягає наступний товар, а саме:
- силос металевий вентильований уніфікований типу СМВУ.275.12.В12 у кількості 2 одиниць вартістю 9 023 674 00,00 грн. кожен. Загальна сума з ПДВ 18 047 348,40 грн.
- модуль зерносушильний типу МЗСГ МЗС.0000.20 у кількості 1 одиниці вартістю 15 200 450,00 грн.
Загальна вартість обладнання з ПДВ становить 33 247 798,40 грн.
У відповідності до п.2 Специфікації №1, оплата товару по даній Специфікації здійснюється наступним чином:
- перший платіж 5 558 530,40 грн. в тому числі ПДВ - 926 421,67 грн., до 01.02.2022 (п.2.1);
- другий платіж у розмірі 10 800 000,00 в тому числі ПДВ - 1 800 000,00 грн., до 10.02.2022 (п.2.2);
- третій платіж у розмірі 2 375 625,00 грн., в тому числі ПДВ - 395 937,50 грн., до 15.03.2022 (п.2.3);
- четвертий платіж у розмірі 2 375 625,00 грн., в тому числі ПДВ - 395 937,50 грн., до 15.04.2022 (п.2.4);
- п'ятий платіж у розмірі 8 332 319,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 388 719,83 грн., до 01.05.2022 (п.2.5);
- шостий платіж у розмірі 1 110 976,00 грн., в тому числі ПДВ - 185 162,67 грн., до 15.05.2022 (п.2.6);
- сьомий платіж у розмірі 1 583 750,00 грн., в тому числі ПДВ - 263 958,33 грн., протягом трьох банківських днів після завершення монтажу силосів (п.2.7);
- восьмий платіж у розмірі 1 110 973,00 грн., в тому числі ПДВ - 185 162,17 грн., до 15.12.2022 (п.2.8).
Згідно п.3.2 Специфікації №1, пунктом поставки товару являється склад ТОВ «Преображенське» Запорізька область, село Велика Білозірка, вул.Степова буд.44
Відповідно до п.3.4 Специфікації №1, термін повної поставки товару по даному Договору складає 200 календарних днів з моменту виконання п.2.1 даної Специфікації, з можливістю дострокової поставки товару партіями, які узгоджуються сторонами.
Так, на виконання умов Договору та Специфікації №1 позивачем здійснено два платежі за товар у загальному розмірі 16 358 530,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №165 від 25.01.2022 на суму 5 558 530,40 грн. (а.с.20) та №167 від 10.02.2022 на суму 10 800 000,00 грн. (а.с.21).
Вказані обставини відповідачем не спростовані та не заперечені.
Позивач зазначає, що у відповідача виник обов'язок поставити увесь товар у строк до 13.08.2022 включно (25.01.2022 (перший платіж за товар, п.2.1 Специфікації №1) + 200 к.д. (п.3.4 Специфікації №1). Проте, відповідач у визначений умовами Договору строк товар не поставив.
Позивач направив на адресу відповідача лист №07/07/23-1 від 07.07.2023 в якому зазначив, що відповідно до п.3.2 Специфікації до Договору пунктом поставки товару являється склад покупця: Запорізька область, с.Велика Білозірка, вул.Степова, 44. З огляду на тимчасову окупацію зазначеного населеного пунтку куди мав бути поставлений модуль зерносушильний типу МЗСГ МЗС.0000.20, така поставка не була здійснена. У вказаному листі, позивач повідомив відповідача про готовність прийняти оплачений ним модуль зерносушильний типу МЗСГ МЗС.0000.20 за адресою: 70449, Запорізька область, Запорізький р-н, с.Зеленопілля, вул.Зернова, 11 та у зв'язку з цим, просив протягом 5 днів з дати отримання цього листа повідомити про наявність на складі постачальника оплаченого покупцем модуля зерносушильного типу МЗСГ МЗС.0000.20 та про можливість його поставки за вказаною адресою (а.с.23-26).
Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді.
У подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, позивач направив на адресу відповідача претензію №20/07/23-1, у якій вимагав протягом 5 робочих днів з дати отримання претензії повернути суму попередньої оплати у розмірі 16 358 530,40 грн. (а.с.27-31).
Відповідач листом №85 від 03.08.2023 повідомив позивача про неможливість об'єктивного розгляду цієї претензії, посилаючись на обставини непереборної сили, які позбавили його можливості виконати свої зобов'язання за Договором, а також на втрату частини бухгалтерських документів (а.с.32).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період червень 2022 - березень 2023 року в якому відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем у розмірі 16 833 530,40 грн. (а.с.22).
Враховуючи неповернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати за поставку товару, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Згідно вимог ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.665 Цивільного Кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 цього кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та Специфікації №1 до нього, термін повної поставки товару складає 200 календарних днів з моменту виконання п.2.1 Специфікації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору та п.2.1 Специфікації здійснено 2 платежі на загальну суму 16 358 530,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №165 від 25.01.2022 на суму 5 558 530,40 грн. (а.с.20) та №167 від 10.02.2022 на суму 10 800 000,00 грн. (а.с.21).
Таким чином, граничним строком поставки товару є 13.08.2022 (25.01.2022 (перший платіж за товар, п.2.1 Специфікації №1) + 200 к.д. (п.3.4 Специфікації №1).
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного Кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частинами 1 та 2 ст. 693 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17.
В даному випадку позивач звернувся до відповідача з претензією №20/07/23-1 про повернення протягом 5 робочих днів з дати її отримання, попередньої оплати в розмірі 16 358 530,40 грн., яка останнім залишена без виконання.
Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч.2 ст.693 Цивільного Кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати - 16 358 530,40 грн., у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного Кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.9.3 Договору, за порушення термінів передачі товару постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.
Так, позивач у зв'язку з порушенням термінів поставки товару нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 426 654,40 грн. за період з 14.08.2022 по 14.02.2023 на суму заборгованості 33 247 798,00 грн.
Судом за допомогою програми "IpLех" перевірений розрахунок пені за період з 14.08.2022 по 14.02.2023 на суму заборгованості 33 247 798,00 грн. та визначено, що обґрунтований розмір пені становить 8 425 811,92 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 842,48 грн. (8 426 654,40 грн. - 8 425 811,92 грн.) задоволенню не підлягають.
Разом з тим суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського Кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки за приписами частини третя статті 551 ЦК України суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Також господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру пені, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, враховуючи місце знаходження складу покупця, а саме Запорізька область, с.Велика Білозірка, куда мав бути поставлений товар згідно п.3.2 Специфікації, яке згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №№ 1668/39004, з 26.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації, а також враховуючи нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, суд з власної ініціативи на підставі ст. 233 ГК України, ст.551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 60% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 370 324,77 грн. (8 425 811,92 грн. - 60%).
Разом з цим, господарський суд вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, відповідно до якої правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем, згідно з нормою ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, нараховано відповідачу три проценти річних від суми попередньої оплати у розмірі 832 268,25 грн. за період з 14.08.2022 по 23.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 2 270 443,13 грн. за період з серпня 2022 по березень 2024.
У даному випадку визначаючи момент з якого у позивача виникло право на нарахування відповідних сум на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 253 Цивільного Кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №20/07/23-1 з вимогою протягом 5 робочих днів з дати отримання претензії здійснити повернення коштів у розмірі 16 358 530,40 грн. (а.с.27-29).
Вказана претензія направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку 24.07.2023, про що свідчить накладна №6906705008869, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист (а.с.30).
Згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодом №6906705008869, поштове відправлення 31.07.2023 не вручено під час доставки: інші причини (а.с.31).
У відповідності до абз.п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що з 08.08.2023 (31.07.2023 (дата про неможливість вручення поштового відправлення) + 5 робочих днів) , у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати згідно ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Судом за допомогою програми "IpLex", з урахуванням вірного визначення періоду прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування), здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та визначено, що:
- розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 349 160,76 грн. нарахований за період з 08.08.2023 по 23.04.2024 на суму попередньої оплати 16 358 530,40 грн.
- розмір інфляційних, який підлягає стягненню з відповідача становить 377 175,45 грн. нарахований за період з серпня 2023 року по березень 2024 року на суму попередньої оплати 16 358 530,40 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 483 107,49 грн. (832 268,25 грн. - 349 160,76 грн.) задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1 893 267,68 грн. (2 270 443,13 грн. - 377 175,45 грн.) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність порушених прав позивача, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 382 677,71 грн. (91,48% (відсоток задоволених позовних вимог) х 418 318,44 грн. (сплачена сума судового збору) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом "Югелеватор" (вул. Айвазовського, буд.19/1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54052, код ЄДРПОУ 36622831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" (вул.Зоряна, 1, с.Червона Криниця, Пологівський р-н, Запорізька область, 70545; адреса для листування: вул. Спартаківська, 92, м. Гуляйполе, Пологівський р-н, Запорізська область, 70202, код ЄДРПОУ 30338510) 16 358 530,40 грн. - попередньої оплати, 3 370 324,77 грн. - пені, 377 175,45 грн. - інфляційних втрат, 349 160,76 грн. - 3% річних та 382 677,71 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.07.2024.
Суддя Н.О. Семенчук