Провадження № 22-ц/803/7612/24 Справа № 201/16124/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Доповідач - Макаров М. О.
30 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ремез Катерини Ігорівни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у листопаді-грудні 2023 року позивач, маючи потребу у створенні інтернет-сайту, на веб-ресурсі OLX віднайшов оголошення відповідача із пропозицією надання послуг зі створення веб-сайтів.
Відповідач за телефоном, вказаним в оголошенні, запевнив позивача, що є спеціалістом у галузі веб-технологій та озвучив вартість своїх послуг та строки їх надання.
Позивач здійснив перерахування коштів відповідачеві, після чого останній перестав відповідати на дзвінки та повідомлення.
На тепер оголошення деактивоване або видалене.
На виконання усних домовленостей по оплаті послуг зі створення сайту позивач перерахував грошові кошти ОСОБА_2 у загальній сумі 15 750,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 із призначенням платежу «переказ власних коштів» (платіжні інструкції від 01 грудня 2023, 05 грудня 2023, 07 грудня 2023, 10 грудня 2023).
Позивач зазначає, що відповідач ввів його в оману, він не є спеціалістом у галузі веб-технологій, не має профільної освіти і досвіду роботи.
Станом на день звернення з позовом, відповідач не виконав роботу зі створення веб-сайту, контактів уникає.
22 грудня 2023 року позивач звернувся до відповідача із претензією про повернення грошових коштів, проте відповіді не отримав.
23 грудня 2023 позивач звернувся до адміністрації веб-ресурсу «OLX» із скаргами на оголошення відповідача, а 27 грудня 2023 звернувся із заявою до Департаменту кіберполіції України та ВП № 5 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області.
Своїми діями відповідач завдав позивачеві, як споживачу послуг моральної шкоди, оскільки позивач був змушений кілька тижнів телефонувати та писати відповідачеві, намагаючись отримати послуги, за які сплатив гроші, не зміг вчасно запустити роботу сайту, що негативно вплинуло на розвиток бізнесу позивача.
Позивач був змушений відшукувати інших осіб, які б могли за короткий строк створити сайт.
Відповідач спілкувався некоректно, уникав контактів, послуги не надавав, що підтверджується скрін-шотами переписок та голосовими повідомленнями.
Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 50 000,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15 750,00 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., компенсувати витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн..
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року відмовлено у задоволенні позовні вимоги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ремез К.І. посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач підтвердив факт не створення для позивача веб-сайту, за який той сплатив йому грошові кошти, створювати сайт наміру не має, сторони не укладали договору на створення сайту. Апелянт вказує, що обрав вірний спосіб захисту порушеного права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ремез К.І. на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що між сторонами був укладений усний договір з надання послуг, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався виконати на замовлення ОСОБА_1 послуги по розробці веб-сайту.
Сторони по справі не заперечували той факт, що на сайті https://www.olx.ua містилася пропозиція від ОСОБА_2 про надання послуг про створення веб-сайтів, вона містилася за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_9З оглянутого посилання встановлено, що наразі це посилання не відкривається, а на сторінці наявне сповіщення « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Натомість, у пошуку «Google» за вказаним посиланням пропонується перейти на сторінку із назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_10».
Відповідач вказує, що ним перша сторінка веб-сайту була розроблена ІНФОРМАЦІЯ_3 , протестована, схвалена позивачем, доказом чого є розробки веб-сайту станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 : ІНФОРМАЦІЯ_5 Копія сторінки ІНФОРМАЦІЯ_12, з якої вбачається дата розробки сторінок веб-сайт.
Згідно квитанції від 05 грудня 2023 року, позивачем ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 було сплачено кошти в сумі 5000,00 грн..
За посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 відкривається веб-сайт «ІНФОРМАЦІЯ_11» із вказанням сторінок (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Також на сайті вказані контакти «Контакты США.: Офис Германия - АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Станом на 05 грудня 2023 були розроблені п'ять сторінок сайту, докази розробки наступних сторінок сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5. Відкривається сторінка сайту « ІНФОРМАЦІЯ_11» аналогічний сайт англійською мовою.
Відповідач зазначив, останні сторінки були розроблені ІНФОРМАЦІЯ_4 , схвалені позивачем і оплачені ним в розмірі 5000,00 грн..
Згідно квитанції від 07 грудня 2023 року, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було сплачено кошти в сумі 5000,00 грн..
Відповідач вказує, що 10 грудня 2023 позивачем здійснена робота по зйомці відео та розробці візиток, на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_12 видно дату розробки веб-сайту.
Дані на ІНФОРМАЦІЯ_12 є незмінними і в них неможливо внести корективи.
Відповідач пояснив у відзиві, що GitHub - найбільший хостинг для сховищ Git, та є центром співпраці між мільйонами розробників та проектів. Великий відсоток усіх сховищ Git мають хост на GitHub, та багато проектів з відкритим кодом використовують задля Git хостингу, керування завданнями, перегляду коду. Git - це система для керування та контролю версіями. Це найпопулярніший інструмент, в якому зберігається код та історія його змін. (Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_13).
За допомогою даних, які збережені на ІНФОРМАЦІЯ_12 відповідач може довести кожну сторінку своєї розробки та підтвердити датою, коли виконувалась розробка.
У судовому засіданні за клопотання позивача у якості свідка був допитаний ОСОБА_4 , який пояснив, що він має освіту «комп'ютерні мережі та системи», працює у сфері комп'ютерних систем з 2014 року. Позивач ОСОБА_1 попросив його про допомогу, повідомив, що йому зробили сайт, але він був незадоволений, попросив зробити оцінку, свідок зробив оцінку. Свідок написав ОСОБА_5 про це, повідомив, що сайт не задовольняє позивача. Але конструктивного спілкування не вийшло. Він хотів перевести сайт на хостинг ОСОБА_1 , попросив ОСОБА_2 надати доступ та перенести сайт. Той довго не виходив на зв'язок, а потім сказав, що послуга - перенесення сайту на хостинг замовника для володіння сайтом - це платна послуга і коштує 50 доларів, самі вони не зможуть перенести.
Пояснив, що сайт не сподобався за дизайном та функціоналом. По дизайну він був не цілісний, з різних блоків, свідок зрозумів, що його повністю не реалізували. Так, йому надали доступ до цього сайту, але - він не грузився, погано завантажувались зображення, були технічні помилки. У кожного програміста свій метод написання, код є унікальним. Тому було прийняте рішення допрацювати сайт. Відповідач помилки не виправляв казав, що за цю ціну це ще добре він зробив сайт. Свідок написав новий сайт з аналогічною тематикою «маслопереробний завод соняшника». Повідомив, що оглянути той сайт, який зробив відповідач неможливо, він відключений, доступу до нього не має. Також повідомив, що він не міг виключити сайт, адже він на хостингу відповідача (це віртуальний комп'ютер), він має відповідний пароль доступу, ці дані лише у відповідача. На наданому відповідачем скрін-шоті посилання - це не доступ до хостингу, а доступ до файлів, які свідок перекачав, але вони не запрацювали.
Доступ до хостингу надається через посилання як адресна строка, а на а.с 56 це не доступ до хостингу, а до файлообміннику, це надає можливість скачати файли, але не надає доступ до сервісу. Доступ до адмінпанелі - це доступ до файлів, до яких був доступ 14 грудня 2023, але не можна вносити зміни, а якщо є адмінпанель, то вона надає можливість редагувати статті, наповнювати статті.
Це посилання не надає можливість користуватися веб-сайтом, оскільки адмінпанель не надає можливість редагувати, адже надає можливість редагувати сайт знання коду написання сайту. Код відповідач не надав, а послався на іншу особу, яка його створила. Зауважив, що на доданого до відзиву скрін-шоту екрана - структура сайту.
Під час допиту свідка позивач зауважив, що на свою пошту, протягом усього часу не отримав ніяких листів, файлів, про виконану роботу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про невиконання відповідачем договору щодо розробки веб-сайту відповідно до умов визначених позивачем, не ґрунтуються на матеріалах справи, не доведені належними і допустимими доказами. Між сторонами існують суперечності щодо якості виконаних робіт, однак вони можуть бути вирішені лише у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» із наданням позивачем належних і допустимих доказів наявності недоліків в роботі відповідача. За таких обставин, суд вважав, що позивач не довів своїх позовних вимог в частині стягнення коштів за договором, а тому у задоволенні цих вимог відмовив. При цьому, врахувавши, що відшкодування моральної шкоди позивач пов'язує, саме із неналежним виконанням відповідачем умов договору, однак ці вимоги не були доведені, суд вважав, що вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовідносини, що виниклі між сторонами регулюються нормами ЦК України і Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частини 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
У главі 63 ЦК України викладені загальні положення про договір надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.
Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.
Договір між сторонами був укладений за правилами ч. 2 ст. 642 ЦК України, зокрема, відповідач розмістив пропозицію щодо укладення договору, а позивач, який одержав пропозицію укласти договір, декілька разів вчиняв дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору - сплачував кошти, що засвідчувало його бажання укласти договір.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відкликання пропозиції від позивача відповідачеві не надходило.
Позивач у позові стверджував, що відповідач не виконав роботу зі створення веб-сайту, і не надав жодних послуг, тому він 22 грудня 2023 звернувся до відповідача із претензією про повернення грошових коштів, проте відповіді не отримав.
Судом із оглянутих посилань у мережі інтернет встановлено, що виконавець ОСОБА_2 виконував роботу на замовлення позивача за усним договором, що підтверджуйтеся наявністю самої створеної послуги та сплати за неї позивачем частинами.
Також позивач надав для прослуховування аудіозаписи - голосові повідомлення відповідача, які були надіслані ОСОБА_2 свідкові ОСОБА_4 , де відповідач вказує, що отримав претензію, бачить два варіанти виходу - він повертає кошти і закриває сайт і позивач залишається без сайту, а відповідач - без грошей, сайт ніхто не перенесе, або він надішле документ, який позивач підпише, що він отримав кошти назад готівкою і відповідач переносить сайт. Вказує, що перенесе сайт, якщо позич підпише документ.
Водночас, позивач не надав доказів того, що він у відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» скористався правом на відмову від договору про виконання робіт (надання послуг), вимагав відшкодування збитків, якщо відповідач своєчасно не приступив до виконання зобов'язань, виконує роботу повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим, звертався із вимогою про розірвання договору, стосовно решти послуг, призначав виконавцю строки виконання роботи, доручав виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця, або ж вимагав взагалі усунення виявлених недоліків у виконаній роботі (наданій послузі). Доказів того, що позивач звертався з вимогою про розірвання договору - також не надано.
Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач обрав способом захисту свого порушеного права на отримання неякісної послуги, відшкодування повної вартості робіт, які він сплатив відповідачу, при цьому просить стягнути з відповідача всі понесені позивачем за договором витрати.
При перевірці сторінки веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_15» ІНФОРМАЦІЯ_14, на яку посилається відповідач, як на доказ створення сайту, встановлено, що дійсно, ця сторінка не відкривається.
Однак, інші сторінки, які передували створенню сайту дійсно були виконані і вони відкриваються. Як було вказано вище, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16. відкривається веб-сайт «ІНФОРМАЦІЯ_11» із вказанням сторінок (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Також на сайті вказані контакти «Контакты США.: Офис Германия - АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 » (а.с. 118 - 120).
За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 Відкривається сторінка сайту «ІНФОРМАЦІЯ_11» аналогічний сайт англійською мовою (а.с. 121 -123).
Встановивши, після огляду частини сайту, який створював відповідач, що ця частина сайту працює, на ньому розміщена інформація, яка може бути візуально сприйнята, тобто файлова структура сайту розгорнута на хостингу, і позивач може ним скористатися, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем заявлених вимог в частині стягнення коштів за договором.
При цьому, врахувавши, що відшкодування моральної шкоди позивач пов'язує, саме із неналежним виконанням відповідачем умов договору, однак ці вимоги не були задоволені, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягнення моральної шкоди.
Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач підтвердив факт не створення для позивача веб-сайту, за який той сплатив йому грошові кошти, створювати сайт наміру не має, сторони не укладали договору на створення сайту, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Як судом першої інстанції, так і колегією суддів перевірені посилання на сторінки сайту, які відкриваються та є доступними до перегляду.
Таким чином, посилання позивача у позові на те, що відповідач не виконав жодної роботи, не надав жодної послуги, а тому отримані останнім грошові кошти є такими, що отримані безпідставно, колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Позивач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не довів належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем жодної роботи/послуги.
А тому вказані доводи позивача є лише його припущеннями, тоді як законне і обґрунтоване рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ремез Катерини Ігорівни - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко