Провадження № 22-ц/803/6527/24 Справа № 183/3351/23 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Макаров М. О.
30 липня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, -
У березні 2023 року акціонерне товариство “Універсал Банк” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що 14 січня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг та отримав кредит у розмірі 60 000,00 грн.. Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв'язку з чим, станом на 13 грудня 2022 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 98 159,07 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Вказану суму кредитної заборгованості банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року позовні вимоги акціонерного товариства “Універсал Банк” задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 60 000,00 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, лише в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 000,00 грн..
В апеляційній скарзі акціонерне товариство “Універсал Банк” посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач підписуючи анкету-заяву приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Апелянт зазначає, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем надано не було.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ “Універсал Банк” на підтвердження позовних вимог надало копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 14 січня 2019 року, за змістом якої відповідач виявив бажання відкрити поточний картковий рахунок та встановити кредитний ліміт.
Зазначена вище анкета-заява не містить відомостей про розмір тіла кредиту (кредитного ліміту), строк дії кредитного договору, відсутня також інформація про розмір відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки (штрафу, пені).
Долучений до позовної заяви витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, затверджених протоколом правління банку від 24 листопада 2021 року, яким передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписаний.
Зазначена вище анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 13 грудня 2022 року становить 98 159,07 грн., та яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 000,00 грн.. При цьому, суд вказав, що позивачем безпідставно зараховано в рахунок заборгованості відсотки та неустойку за користування кредитом в сумі 38 159,07 грн., а тому зменшив заборгованість за тілом кредиту на вказану суму.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір 14 січня 2019 року, шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Універсал Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 60 000,00 грн..
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З розрахунку заборгованості, зокрема, зі стовпчика 10 таблиці вбачається, що позивачем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитними коштами, в рахунок погашення яких (процентів) позивачем зараховувались сплачувані позичальником кошти.
При цьому, позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження між сторонами умов укладеного кредитного договору в частині стягнення відсотків, їх розміру за користування кредитними коштами, а також права кредитора погашати заборгованість за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, тощо, надано не було.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 січня 2019 року вбачається, що відповідачем, у період часу з 13 серпня 2021 року по 13 грудня 2022 року внесено в рахунок погашення за наданим кредитом грошові кошти у сумі 324 236,77 грн, з яких: 302 719,63 грн. - в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та 21 517,14 грн. - в рахунок погашення заборгованості по відсоткам, що загалом більше заявленої позивачем суми заборгованості та більше суми наданого кредиту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь Банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 159,07 грн..
Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідач підписуючи анкету-заяву приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, а також те, що доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем надано не було, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на законність рішення в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у ст. 3 ЦК України.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження між сторонами умов укладеного кредитного договору в частині стягнення відсотків, їх розміру за користування кредитними коштами, а також права кредитора погашати заборгованість за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, тощо, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 38 159,07 грн., оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 38 159,07 грн..
Рішення в оскаржуваній частині як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Законність рішення в частині стягнення з боржника суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 000,00 грн., колегією суддів не перевіряється, так як рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко