29 липня 2024 р. Справа № 520/23969/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Чалого І.С. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання - Щурової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 26.03.24 року по справі № 520/23969/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 01.06.2016 № 4959578-13 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 58410,41 грн щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2015 № 99369-15 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 13587 грн щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2014 № 9525-15 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 6037,92 грн щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.04.2013 № 0134341702 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 6037,92 грн щодо ОСОБА_1 ;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.11.2012 № 0132211702 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 1507,43 грн щодо ОСОБА_1 ;
- стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у сумі 5369,000 грн та 35 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі 520/23969/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 520/23969/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 520/23969/23 скасовано.
Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Харківській області в частині скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2015 № 99369-15 та від 30.06.2014 № 9525-15 - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.06.2015 № 99369-15 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 13587 грн та від 30.06.2014 № 9525-15 по земельному податку з фізичних осіб у сумі 6037,92 грн.
В іншій частині позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (адреса вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 3077 грн., 98 коп., (три тисячі сімдесят сім) грн 98 коп.
09.07.2024 представник позивача надав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат ОСОБА_1 , пов'язаних із професійною правничою допомогою у загальному розмірі 55000 грн.
Головне управління ДПС у Харківській області в надісланих до суду апеляційної інстанції запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення заперечувало проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у такому розмірі, оскільки, на переконання відповідача, даний спір не є складним, причина виникнення спору, предмет спору, обсяг доказування об'єктивно не вимагали вжиття суттєвих додаткових інтелектуальних та фізичних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності та вивчення змісту належних норм права. Правова позиція сторони позивача полягала у суто запереченні щодо наявності підстав для проведення контролюючим органом обчислень грошового зобов'язання з плати за землю.
Крім того, просив відхилити надані до матеріалів справи на підтвердження понесених витрат акти приймання - передачі послуг, як такі, що складені загально, без детального зазначення з чого саме складається сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, що в свою чергу унеможливлює встановити співрозмірність понесення таких витрат.
Вважав неналежними доказами надані до матеріалів справи рахунки, оскільки останні підписані та виписані особисто представником позивача.
Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: ордер на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір по надання правової (правничої) допомоги від 21.07.2023, додаток № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 21-07-23А від 21.07.2023, рахунок № 2109 від 21.09.2023, акт виконаних робіт № 1 від 21.09.2023, акт виконаних робіт № 2 від 05.07.2024, рахунок № 0507 від 05.07.2024, додаток № 2 від 05.07.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 21-07-23А від 21.07.2023.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатське бюро «Апазіді» в особі керуючого бюро - адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича та Гембарська Марія Михайлівна уклали договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.07.2023, за змістом п. 1.1 якого, адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у його правовідносинах з правоохоронними органами (органи МВС, Національна поліція, прокуратура, СБУ тощо), органами Державної фіскальної служби, органами виконавчої служби (Державної виконавчої служби та/або приватними виконавцями), Державної аудиторської служби, органами нотаріату, будь-якими контролюючими органами, будь-якими місцевими центральними та місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами, органами державної реєстрації актів цивільного стану, слідчими суддями, суб'єктами державної реєстрації, в цивільних, кримінальних судах по першій, апеляційній та касаційній інстанціях у господарських, адміністративних, цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 4 вказаного Договору, вартість наданих правових (правничих) послуг адвокатське бюро розраховує у вигляді фіксованого розміру за кожну окрему дію, які вказані в Додатку № 1 до цього договору.
За змістом Додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 21-07-23А від 21.07.2023 відповідно до умов договору сторони встановили в таблиці № 1 найменування, перелік та вартість юридичних послуг (фіксований розмір), що будуть надаватись виконавцем за договором:
- консультація з приводу судової справи з вивченням документів - 3000,00 грн;
- підготовка та подача до суду позовної заяви у адміністративному провадженні щодо немайнових спорів - 20000,00 грн;
- складання адвокатського запиту - 3000,00 грн;
- участь у судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції (за кожне засідання) - 2000,00 грн.
За змістом акту виконаних робіт № 1 від 21.09.2023 виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги:
- консультація з приводу судової справи з вивченням документів - 3000,00 грн;
- підготовка та подача до суду позовної заяви у адміністративному провадженні щодо немайнових спорів - 20000,00 грн;
- складання адвокатського запиту - 12000,00 грн;
Всього вартість послуг склала 35000,00 грн.
За змістом акту виконаних робіт № 1 від 05.07.2023 виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги, згідно із переліком:
- участь у судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції за кожне засідання) - 1500,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг становить 6000,00 грн.
Також, 05.07.2024 сторони уклали додаток № 2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 21-07-23А від 21.07.2023, відповідно до якого, сторони встановили в таблиці № 1 найменування, перелік та вартість юридичних послуг (фіксований розмір), що будуть надаватись виконавцем за договором:
- підготовка та подача до суду апеляційної скарги у адміністративному провадженні - 20000,00 грн.
За змістом акту виконаних робіт № 2 від 05.07.2024 сторони уклали цей акт про те, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги згідно із переліком:
- підготовка та подача до суду апеляційної скарги у адміністративному провадженні- 20000,00 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Колегією суддів встановлено, що за умовами Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 01.11.2023 сторони визначили фіксований гонорар адвоката в суді першої інстанції 35000,00 грн та у суді апеляційної інстанції - 20000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частину 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на його неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Так, в наданих до суду першої інстанції запереченнях, відповідач стверджував, що визначена представником позивача сума до стягнення є значно завищеною, розмір витрат не є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та ціною позову.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, зазначає наступне.
Так, консультація з приводу судової справи з вивченням документів, вартість яких окремо включена до акту виконаних робіт, не є самостійною юридичною послугою, а входить до процесу підготовки та подання до суду позовної заяви, а відтак вказані послуги окремому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Також, не підлягають окремому відшкодуванню такі послуги, як підготовка та складення адвокатських запитів, оскільки вказані послуги є частиною збору доказової бази для підготовки та написання позовної заяви.
Що стосується послуг зі складення позовної заяви вартістю 20000,00 грн, колегія суддів виходячи зі змісту позовної заяви, вважає, що її складення не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи та витраченого часу; позовна заява практично складається із викладення фактичних обставин справи та цитування нормативно-правових актів, незначна за обсягом, що з огляду на заявлену до стягнення суму за її підготовку свідчить про завищення розміру правової допомоги в цій частині.
Крім того, враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову на суму 19624,92 грн, вартість послуг зі складення позовної заяви оцінена в 20000,00 грн є неспівмірною із ціною позову, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій частині також підлягає зменшенню. А відтак, належною для стягнення сумою за цей вид наданої правової допомоги є 7000 грн.
Що стосується відшкодування вартості послуг за участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (6000,00 грн, де кожне по 1500,00 грн), колегія суддів враховує, що документально підтвердженим є участь представника позивача лише в двох засіданнях в суді першої інстанції, що підтверджується протоколом судового засідання від 30.01.2024 (тривалість засідання - 29 хв) та протоколом судового засідання від 21.03.2024 (тривалість засідання - 1 год), а тому витрати в цій частині підлягають відшкодуванню пропорційно до кількості судових засідань за участю представника позивача у розмірі 3000,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, складність справи, наявність документального підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, а також те, що відшкодуванню підлягають лише послуги з написання позовної заяви та участі в двох судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що розумною, співмірною з обсягом наданих послуг та пропорційною сумою, що підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області є 10000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції.
Щодо витрат понесених позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Вартість послуг із підготовки та подачі до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги у адміністративному провадженні оцінена представником позивача у розмірі 20000,00 грн.
Колегія суддів, дослідивши зміст апеляційної скарги встановила, що остання в більшій частині дублює доводи, викладені в позовній заяві, містить посилання на таку ж судову практику, здебільшого складається із викладення фактичних обставин справи та є незначною за обсягом. До того ж, враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову на суму 19624,92 грн, вартість послуг зі складення апеляційної скарги оцінена в 20000,00 грн є неспівмірною із ціною позову, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій частині підлягає зменшенню до 7000 грн.
Що стосується відшкодування витрат, понесених у зв'язку із участю представника позивача у судових засіданнях (3000 грн), де кожне оцінене в 1500,00 грн, колегія суддів вважає, що витрати в цій частині відшкодуванню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження участі представника позивача в суді апеляційної інстанції в судових засіданнях.
З огляду на викладене, враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову на суму 19624,92 грн, надання до матеріалів справи документального підтвердження понесених судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції, наявність заперечень з боку ГУ ДПС у Харківській області щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, понесених на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000,00 грн та в суді апеляційної інстанції, в розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, будинок 46, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн та в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн. .
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Чалий І.С. Русанова В.Б.