22 липня 2024 рокуСправа №160/12502/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/12502/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 травня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 047050025729 від 05.02.2024 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначені мені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити мені ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 29.01.2024 р. з дня подачі мною заяви про призначення мені пенсії до управління ПФУ, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак рішенням від 05.02.2024 року №047050025729 позивачу відмовлено у призначення пенсії з посиланням на недосягнення необхідного пенсійного віку. Позивач вважає вказане рішення таким, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), яке є релевантним до обставин цієї справи виходячи з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.04.2021 року по справі №360/3611/20. Так, вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та відновлено дію цією статті в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Водночас, стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачає умови виходу на пенсію, що є тотожними статті 13 Закону №1788-XII в редакції до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15). За такої невідповідності діючих норм законодавства необхідним є застосування тих правових положень, що є більш сприятливими для особи, тобто - ст. 13 Закону №1058-IV в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), згідно з яким вихід на пенсію для категорії працівників, до якої належить позивач, допускається з 50 років (на противагу 55 років у ст. 114 Закону №1788-XII). Також позивач вказує, що відповідач безпідставно не врахував пільговий стаж позивача за Списком №2 через зауваження до підтвердження атестації відповідної посади.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/12502/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12502/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням від 05.02.2024 року №047050025729 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії. У рішенні вказано:
1) вік - 53 роки 07 місяців 19 днів;
2) страховий стаж - 37 років 08 місяців 18 днів;
3) пільговий стаж - відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоду роботи згідно довідок від 28.08.2023 року №023-1353, №023-1354, оскільки в переліку пільгових професій до наказів про атестацію робочих місяць вказано дільницю або номер крана, на якому працює робітник. В документах, наданих заявницею (трудова книжка, пільгові довідки), не зазначено інформацію - на якій ділянці працювала заявниця.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Щодо атестації займаних посад.
Згідно довідки від 28.08.2023 року №023-1354, складеної ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», позивач з 16.01.2003 року по 31.03.2015 року, з 01.04.2015 року по 29.02.2016 року працювала повний робочий день на посаді машиніста крана металургійного виробництва в прокатному виробництві, що передбачено Списком №2 (розділ ІІІ, підрозділ 3а, код КП: 3.3а). При цьому зазначено відомості про атестацію робочого місця: постанова від 25.12.2001 року №1269, від 29.12.2006 року №992, лист Головного держексперта області за умовами праці від 29.11.2011 року №003/07-1-406, постанова від 03.09.2012 року.
Згідно довідки від 28.08.2023 року №023-1353, складеної ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», позивач з 10.11.1999 року по 15.01.2003 року працювала повний робочий день на посаді машиніста крана металургійного виробництва в прокатному виробництві, що передбачено Списком №2 (розділ ІІІ, підрозділ 3а, код КП: 2040300а-13792). При цьому зазначено відомості про атестацію робочого місця: постанова від 20.10.1994 року №813, від 25.12.2001 року №1269, лист Головного держексперта області за умовами праці від 26.10.1999 року №14/1-121, від 27.12.2000 року №14/1-261.
Згідно форми РС-право до спірного рішення у позивача відсутній пільговий стаж за Списком №2.
Вищевказані акти про атестацію робочого місця в наявності в матеріалах справи.
Наприклад, в постанові від 20.10.1994 року №813 - атестовано в сортопрокатному цеху робітничу посаду: №1. 2040300а-13792 - штатне найменування посади: машиніст крана металургійного виробництва, дільниця: з перевелки валків, посади: машиністи кранів металургійного прокату. В штатному найменуванні посаду в наявності приписка від руки: «Q-15ж (кран №8). В інших наказах в наявності в друкованому вигляді відображення відомостей про номер крану та показник «Q».
Оцінюючи цю обставину суд виходить з наступного.
Як п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1054-IV, так і п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ серед умов для застосування пільг при виході на пенсії за віком визначають, зокрема, проведення атестації робочого місця.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442), згідно п. 1 якого атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно п. 4 Порядку №442 Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Отже, зауваження відповідача до атестації робочого місця позивача в будь-якому разі є безпідставними, оскільки позивач не є відповідальною особою за проведення такої атестації.
В цій справі суд констатує безпідставність зауважень відповідача, оскільки атестація саме робочого місця позивача вбачається з пільгових довідок, до яких відповідачем зауважень не висловлено. Їх зміст достатньою мірою підтверджує відповідний факт, що свідчить про відповідність робочого місця позивача вимогам його атестування згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1054-IV, так і п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ.
Оскільки жодних інших зауважень до періодів зайнятості позивача на пільгових посадах відповідачем не наведено, а судом не встановлено, суд констатує протиправність їх незарахування до пільгового стажу позивача.
Позивачем не заявлено вимог про зобов'язання зарахувати ці періоди до її пільгового стажу. Водночас, таке зобов'язання є необхідним для забезпечення ефективного захисту прав позивача. З цих підстав суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача також зарахувати пільговий стаж позивача за спірні періоди роботи.
Щодо пенсійного віку.
Згідно з п. «б» ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом №213-VIII статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років.
Крім того, пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
При цьому з 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV, який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі - Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.» .
Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.
Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років та загального стажу роботи за п. «б» ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідачів, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, відповідно щодо неї має застосовуватись стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Отже, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 за наявності віку 50 років, страхового стажу 20 років та пільгового стажу не менше 10 років на зазначених роботах. Ці умови позивачем дотримано, відповідачами ця обставина не оспорювалася.
Зважаючи на те, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах мала достатній вік, страховий та пільговий стаж відповідно до вимог Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За обставин цієї справи судом встановлено наявність у позивача права на пільгову пенсію (з урахуванням додаткового зарахування пільгового стажу) та протиправність рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу. Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки суб'єкта владних повноважень за таких обставин є призначення позивачу пенсії.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09.05.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.02.2024 року №047050025729, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи: з 10.11.1999 року по 15.01.2003 року, з 16.01.2003 року по 29.02.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 29.01.2024 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко