22 липня 2024 рокуСправа №160/11233/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11233/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ: 14099344), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
30 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) № 046950004052 від 06.02.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОК11ІІ НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу період роботи з 30.04.2002 по 31.12.2003 у АТ «ДНІПРОВАГОНМАШ»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 01.12.2006 по 01.08.2011 у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського", з 02.08.2011 по 14.04.2016 у ПАТ «КЕРАМЕТ» в Дніпродзержинському копровому цеху, з 25.05.2016 по 02.08.2021 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за її заявою від 30.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача-1 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначає, що визначені відповідачем-1 підстави для незарахування спірних періодів роботи позивача до її страхового та пільгового стажу є безпідставними.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11233/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11233/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
08 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання відповідача-2 про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд», а саме: матеріали пенсійної справи.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням від 06.02.2024 року №046950004052 відповідач-1 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В обґрунтування рішення зазначено:
1) період роботи з 19.05.1994 по 17.11.2006 згідно трудової книжки від 18.10.1991 НОМЕР_3 до загального страхового стажу зарахований по 29.04.2002 та з 01.01.2004 по 17.11.2006, оскільки періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.193 № 637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401, постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова № 794) та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджується протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). Зазначаємо, що в системі персоніфікованого обліку наявні дані БСВ за 2002 рік (ЗПЗ056Е1 - тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи) та за 2002- 2003 роки (ЗПЗ056Ж1 - час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 3-рячного віку). Таким чином, для зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з травня 2002 по грудень 2003 в «Дніпровагонмаш» (код ЄДРПОУ 05669819) необхідно надати свідоцтво про народження дитини або підтвердити додатковими документами або результатами перевірки;
2) до пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно пільгової довідки від 22.11.2017 № 16/14-15260 в зв'язку з відсутністю зазначеного характеру виконуваних робіт в пільговій довідці та відсутністю копій наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці. Також, до пільгового стажу не зарахований період роботи в ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» в зв'язку з відсутністю довідки, передбаченою Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Додаток № 5). Зазначаємо, що станом на 02.02.2022 року «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» (код ЄДРПОУ 05393043) знаходиться в стані припинення. Таким чином, надані документи не можливо надати на розгляд комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії в зв'язку з відсутністю довідки про ліквідацію підприємства. Для зарахування до пільгового стажу періоду роботи в ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» необхідно надати пільгову довідку (Додаток № 5) та документ, який підтверджує право доступу ліквідатора підприємства до архівних документів.
Вважаючи таке рішення відповідача-1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 30.04.2002 року по 31.12.2003 року.
В трудовій книжці позивача від 18.10.1991 року НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
6) 01.04.2002 року - переведена в механікобудівний цех машиністом крану 4 розряду;
7) 17.11.2006 року - звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України.
В Індивідуальних відомостях про застраховану особу щодо позивача (Форма ОК-5) в наявності наступні відомості:
2002 рік - страхувальник з кодом 05669819 (ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДНІПРОВАГОНМАШ"), код підстави БСВ (без сплати внесків) ЗПЗ056Е1 (Тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи), тривалість стажу - 3 місяці 26 днів;
2002 рік - страхувальник з кодом 05669819, код підстави БСВ (без сплати внесків) ЗПЗ056Ж1 (час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 3-річного віку), тривалість стажу - 4 місяці 5 днів;
2003 рік - страхувальник з кодом 05669819, код підстави БСВ (без сплати внесків) ЗПЗ056Ж1, тривалість стажу - 12 місяці;
2004 рік - страхувальник з кодом 05669819, код підстави БСВ (без сплати внесків) ЗПЗ056Ж1, тривалість стажу - 7 місяці 2 дні;
У формі РС-право позивача період з 30.04.2002 року по 31.12.2003 року не виокремлено.
В спірний період діяла редакція Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98-ВР (далі - Основи).
За ст. 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або виписки із паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), а також документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала (виписка із трудової книжки, довідка органів управління житловим фондом чи довідка сільської, селищної Ради народних депутатів).
З 15.03.2010 року в зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 року №223 п.11 Порядку №637 передбачає, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:
виписка з трудової книжки;
довідка органів державної податкової служби про те, що особа не перебувала на обліку як фізична особа - підприємець;
інформація із системи персоніфікованого обліку.
Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 року №794 (далі - Положення №794).
За п. 1 Положення №794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).
Згідно п. 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Відповідно до п. 7 Порядку №794 Уповноважений орган:
створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб;
забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат;
Пунктом 10 Порядку №794 встановлено, що роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Відповідно до пп. 2 п. 16 Порядку №794 частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи:
ідентифікаційний номер роботодавця;
рік, за який внесено відомості;
тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи;
сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно);
розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць;
відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.
Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, передбачено, що дооблікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства: про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні.
Постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 також затверджено форму довідки ОК-5.
Довідка ОК-5 - це індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом правозастосування, яке міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №160/23817/23 довідка форми ОК-5 є належним джерелом відомостей про характеристики зайнятості особи в спорах цієї категорії, подібне правозастосування здійснено і Касаційним адміністративним судом у постанові від 23.09.2021 року у справі №227/4273/16-а.
Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року №7-6 (далі - Порядок №7-6).
Пунктом 1.1. Порядку №7-6 встановлено, що облік застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків по звітах за періоди до 1 січня 2004 року ведеться з урахуванням правил, які діяли до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Згідно п. 1.2. Порядку №7-6 стаж БСВ - період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1.7 Порядку 7-6 встановлено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, згідно із Законом 1058-15 використовуються територіальними органами Пенсійного фонду для:
підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат;
надання застрахованій особі на її вимогу.
Порядок 7-6 втратив чинність 01.01.2010 року.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Відповідач-1 визнав, що в системі персоніфікованого обліку позивача спірний період (період догляду до дитиною) відображено та має підстави, які свідчать, що здійснювався догляд за дитиною до досягнення 3-річного віку (ця фактична обставина є єдиною підставою для встановлення саме такого коду підстави БСВ).
Відповідно, вимога про надання доказів на підтвердження тієї ж фактичної обставини, що вже зумовила наявність відомостей у системі персоніфікованого обліку щодо позивача, фактично є вимогою довести факт, наслідки підтвердження якого вже існують.
Слід зауважити, що Порядок №637 визначає, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини. Водночас, Порядок №637 не врегульовує випадки, які відображають наявну юридичну ситуацію позивача, при цьому Порядок №637 не заперечує як таку можливість підтвердження страхового стажу згідно відомостей системи персоніфікованого обліку.
При цьому правозастосування в будь-якому випадку має бути здійснюватися з урахуванням розумності. Відповідно, за відсутності прямої вказівки про виключний порядок підтвердження юридично значущої обставини, непередбачення спеціального правила поведінки для певної юридичної ситуації, а також за наявності доказів на підтвердження існування такої обставини (відомості системи персоніфікованого обліку) нерозумним було б ігнорувати наявні докази існування такої обставини.
В цій справі судом позивач надав свідоцтво про народження дитини до суду, однак правомірність рішення відповідача-1 визначається з огляду на докази, які перебували у його розпорядженні, а в наданих відповідачем-2 матеріалах пенсійної справи позивача відповідне свідоцтво відсутнє.
Водночас, в цій справі судом встановлено існування обставини, на підтвердження якої вимагалося свідоцтво, згідно інших доказів, які в розпорядженні відповідача-1 перебували та були ним оцінені (форма ОК-5).
З цих підстав суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача спірний період догляду за дитиною.
Щодо незарахованого пільгового стажу позивача.
Відповідач не зарахував період згідно довідки від 22.11.2017 року (з 02.08.2011 року по 14.04.2016 року ПАТ "КЕРАМЕТ" в Дніпродзержинському копровому цеху) та періоди роботи в ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (з 01.12.2006 року по 01.08.2011 року, з 25.05.2016 року по 02.08.2021 року).
В трудовій книжці позивача від 18.10.1991 року НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
8) 01.12.2006 року - прийнята в копровий цех машиністом крану металургійного виробництва 4-го розряду за строковим трудовим договором;
13) 01.08.2011 року - звільнена за переводом в ПрАТ «КЕРАМЕНТ» за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України;
14) 02.08.2011 року - прийнята в порядку переведення з ПрАТ «ДМК» машиністом крану металургійного виробництва 4-го розряду Дніпродзержинського копрового цеху;
15) 02.08.2011 року - за результатом атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2;
16) 30.07.2012 року - підтверджено право на пенсію на пільгових умовах по Списку №2);
17) 14.04.2016 року - звільнена в зв'язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
20) 25.05.2016 року - прийнята в прокатний цех машиністом крану металургійного виробництва 4-го розряду за строковим договором;
25) 02.08.2021 року - звільнена у зв'язку з переведенням за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України до ПрАТ «ДКХЗ».
Згідно довідки від 22.11.2017 року №16/14-15260, складеної ПрАТ «КЕРАМЕТ», позивач працювала повний робочий день на цьому підприємстві в період з 02.08.2011 року по 14.04.2016 року на посаді машиніст крана металургійного виробництва в сталеливарному виробництві, що передбачено Списком №2, р. ІІІ п. 2 п. 3.2.а. В довідці зазначено, що робоче місце атестовано згідно постанови від 29.07.2011 року №417, листа головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області №003/07-1-415, наказу від 01.08.2011 року №93, наказу від 30.07.2012 року №125.
Всі вказані періоди не обліковуються як пільговий стаж у формі РС-право позивача.
Період згідно довідки від 22.11.2017 року (з 02.08.2011 року по 14.04.2016 року) не зараховано з посиланням на відсутність зазначеного характеру виконуваних робіт в пільговій довідці та відсутністю копій наказів про атестацію.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442), згідно п. 1 якого атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно п. 4 Порядку №442 Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Вищевказані зауваження відповідача-1 суд визнає безпідставними, оскільки відомості про атестацію посади відображені в пільговій довідці, де вказано «робоче місце атестовано», а також містяться в самій трудовій книжці позивача.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Правом на витребування документів для усунення власних сумнівів відповідач-1 не скористався.
Більш того, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Зауваження про не зазначення в пільговій довідці характеру виконуваної роботи в наявній юридичній ситуації не має визначального значення, оскільки обставини, які визначено п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV стосуються зайнятості за Списком №2, атестації робочого місця та роботи на повний робочий день. Усі ці обставини щодо позивача встановлені.
Виявлені розбіжності не можуть мати своїм наслідком відмову у призначенні пенсії позивача, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №607/14668/16-а, постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2023 року у справі №280/7020/22.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2023 року у справі №580/4012/19.
Отже, період роботи згідно довідки від 22.11.2017 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Періоди роботи в ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» (з 01.12.2006 року по 01.08.2011 року, з 25.05.2016 року по 02.08.2021 року) відповідачем не зараховані з посиланням на відсутність довідки згідно Порядку №637.
Архівна довідка від 12.01.2024 року №К-21/2-09/49, складена архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, узгоджується із записами в трудовій книжці позивача.
За змістом форми ОК-5 позивача, який встановлено з урахуванням записів в трудовій книжці позивача, період з 01.12.2006 року по 01.08.2011 року повністю обліковується за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1, в той час як наступний період обліковується лише з 22.09.2017 року по 31.05.2021 року.
Код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом вже надано оцінку доказовому значенню відомостей форми ОК-5.
Отже, в спірні періоди роботи позивач принаймні частково (в частині, що узгоджується з формою ОК-5) працював на повний робочий день на посадах за Списком №2.
При цьому щодо періоду з 01.12.2006 року по 01.08.2011 року слід зазначити, що запис про атестацію робочого місця в трудовій книжці (запис №10, атестація згідно постанови від 29.12.2006 року №992) в наявності лише після переведення позивача з 22.05.2007 року. Також в наявності запис №12 про атестацію робочого місця згідно постанови від 29.07.2011 року №417.
Водночас, позивачем надано перелік атестованих посад згідно постанови від 29.12.2006 року №992, згідно якого в копровому цеху атестовано посаду «машиніст крана» - сам ту посаду, яку позивач зайняв з 01.12.2006 року згідно запису №8 в трудовій книжці позивача.
Отже, з 29.12.2006 року в своїй сукупності щодо спірного періоду в наявності відомості про зайнятість на повний робочий день на посаді за Списком №2 та за результатами робочих місць.
Щодо періоду з 01.12.2006 року по 28.12.2006 року суд зазначає, що доказів атестації робочого місця в цей період не надано, в т.ч. не надано ані доказу його атестації, ані доказу проведення атестації та неатестування саме цього робочого місця. Оскільки предмет судового розгляду обмежений правомірністю конкретного рішення відповідача-1, а тому, відповідно, і обсягом матеріалів, які були в розпорядженні відповідача-1. Відповідно, правові підстави для зарахування цього періоду до пільгового стажу позивача відсутні.
Суд зауважує, що цей висновок не є результатом оцінки періоду роботи позивача з 01.12.2006 року по 28.12.2006 року як такого. Відповідно, позивач не позбавлений можливості надати додаткові докази щодо атестації робочого місця саме в цей період та ініціювати зарахування його до пільгового стажу.
Отже, до пільгового стажу позивача за Списком №2 підлягає зарахуванню період з 29.12.2006 року по 01.08.2011 року.
Щодо періоду з 25.05.2016 року по 02.08.2021 року суд зазначає наступне.
Позивач з 25.05.2016 року був зайнятий на посаді «машиніста крана металургійного виробництва» в прокатному цеху.
Позивачем надано постанову по підприємству від 29.07.2011 року №417 про результати атестації робочих місць працівників копрового цеха. Водночас, позивач обіймав посаду хоча й аналогічну, однак в іншому цеху (в прокатному цеху, а не в копровому цеху).
Також позивачем надано постанову про атестацію робочих місць по підприємству від 23.06.2016 року, якою атестовано вже саме прокатний цех та посаду машиніста крана металургійного виробництва.
Отже, з 23.06.2016 року позивач перебував на атестованій посаді. Відповідно, вимоги за період роботи з 25.05.2016 року по 22.06.2016 року не підлягають задоволенню.
В свою чергу згідно запису №23 позивач з 22.09.2017 року переведений в конверторний цех машиністом крану металургійного виробництва.
Отже, за період з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року в наявності відомості про перебування позивача на атестованій посаді. При цьому згідно запису №35 в наказі про атестацію від 23.06.2016 року відповідна посада належить до Списку №2 - розділ ІІІ, підрозділ 3, поз. 3.3а «Машиністи кранів металургійного виробництва».
Це відповідає положенням Списку №2 у відповідний період часу.
Отже, суд констатує, що позивач обіймав посаду за Списком №2, що була атестована, в період з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року. Щодо зайнятості саме на повний робочий день суд зауважує, що відомості про неповний робочий час та режим роботи обов'язково зазначаються в наказі про прийом на роботу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.10.2018 року у справі №473/3863/16-а.
В трудовій книжці позивача та архівній довідці від 12.01.2024 року №К-21/2-09/49 не зауважено, що він працював на неповний робочий день. Отже, позивач був зайнятий саме повний робочий день.
Таким чином, період з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Згідно запису №23 в трудовій книжці позивача його з 22.09.2017 року переведено в конверторний цех на посаду машиніста крану металургійного виробництва, де позивач працював до звільнення 02.08.2021 року.
При цьому записом №24 відображено, що робоче місце атестовано згідно постанови від 14.05.2019 року №13. Копію цієї постанови до суду також надано.
Водночас, позивач працював на цій посаді з 22.09.2017 року, а запис про атестацію робочого місця в наявності лише з 14.05.2019 року. В свою чергу документи про атестацію конверторного цеху до 14.05.2019 року відсутні.
Форма ОК-5 позивача містить відомості про роботу з 22.09.2017 року. Для періоду з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року це не має визначального значення, оскільки властивості цього періоду встановлено згідно трудової книжки позивача та відомостей про атестацію. В свою чергу для періоду з 22.09.2017 року по 02.08.2021 року доцільно вдатися до дослідження форми ОК-5, оскільки інші відомості є недостатніми.
Так, форма ОК-5 містить інформацію лише з 22.09.2017 року по 31.05.2021 року та підтверджує зайнятість саме в цей період повний робочий день на посаді за Списком №2.
В свою чергу відомості про атестацію з цим періодом співпадають лише з 14.05.2019 року по 31.05.2021 року. При цьому суд зауважує, що період з 01.06.2021 року по дату звільнення 02.08.2021 року підлягають зарахуванню з підстав, аналогічних періоду з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року (зайнятість на атестованій посаді, що міститься в Списку №2 без відомостей про роботи на неповний робочий день).
Відповідно, позивач займав посаду з 22.09.2017 року, однак через відсутність відомостей про атестацію до 14.05.2019 року до пільгового стажу можливо зарахувати лише період після атестації. Суд повторює, що йдеться про відсутність відомостей, а не про непроведення чи несвоєчасне проведення атестації.
Узагальнено слід зазначити наступний стан зарахування періодів позивача:
1) з 25.05.2016 року по 21.09.2017 року - зараховано період з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року);
2) з 22.09.2017 року по 02.08.2021 року - зараховано з 14.05.2019 року по 02.08.2021 року.
Відповідно, не зараховується за цим рішенням суду періоди з 25.05.2016 року по 22.06.2016 року та з 22.09.2017 року по 13.05.2019 року. Це не перешкоджає повторному зверненню позивача до відповідача із документами, відсутність яких станом на день винесення спірного рішення констатовано в цьому рішенні суду.
Також раніше судом констатовано, що з заявленого періоду з 01.12.2006 року по 01.08.2011 року задоволенню підлягають лише вимоги за період з 29.12.2006 року по 01.08.2011 року.
Окрім цього, судом повністю зараховано період роботи згідно довідки від 22.11.2017 року №16/14-15260 - з 02.08.2011 року по 14.04.2016 року.
В спірному рішенні відповідач-1 визнав за позивачем пільговий стаж за Списком №2 як 02 роки 04 місяці 29 днів.
На виконання рішення суду в цій справі до пільгового стажу позивача за Списком №2 додатково зараховується понад 13 років стажу. Тобто, сукупний пільговий стаж позивача складатиме перевищуватиме 10 років, які вимагаються законодавством для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо пенсійного віку.
В спірному рішенні відповідача-1 в наявності посилання на недосягнення позивачем пенсійного віку. Відповідач-1 констатує, що позивач досяг 51 року, однак пенсійний вік складає 55 років.
З цього приводу суд зазначає, що згідно з п. «б» ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом №213-VIII статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років.
Крім того, пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
При цьому з 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV, який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі - Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.» .
Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.
Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років та загального стажу роботи за п. «б» ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідачів, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, відповідно щодо неї має застосовуватись стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Отже, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 за наявності віку 50 років, страхового стажу 20 років та пільгового стажу не менше 10 років на зазначених роботах.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За обставин цієї справи судом встановлено наявність у позивача права на пільгову пенсію (з урахуванням додатково зарахованого цим рішенням пільгового стажу) та протиправність рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу. Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки суб'єкта владних повноважень за таких обставин є призначення позивачу пенсії. Оскільки в цій справі відповідач-1 розглядав заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності, а позивач перебуває на обліку у відповідача-2, обов'язок призначення та виплати пенсії позивачу залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації та проживання позивача, в зв'язку з чим ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача-2 як зарахувати спірний період до страхового та пільгового стажу так і призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 23.04.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 як суб'єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в ході судового розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ: 14099344), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.02.2024 року №046950004052, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 30.04.2002 року по 31.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 наступні періоди:
1) з 29.12.2006 року по 01.08.2011 року;
2) з 02.08.2011 року по 14.04.2016 року;
3) з 23.06.2016 року по 21.09.2017 року;
4) з 14.05.2019 року по 02.08.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 30.01.2024 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ: 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко