Справа № 167/498/22 Провадження №11-кп/802/428/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
25 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю -
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12022100000000642 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 ,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Немир Рожищенського району Волинської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого в Головному Управлінні Держпродспоживслужби у Волинській області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, раніше не судимого,
визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Вироком вирішено долю процесуальних витрат та арештованого майна.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Згідно обвинувального акту:
17 лютого 2023 року в порядку ст. 338 КПК України, Наказом від 29.04.2016 №47 Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_7 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області.
Відповідно до посадової інструкції заступника начальника управління - начальника відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, затвердженої 02.08.2017 року начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, до кола обов'язків ОСОБА_7 входить: організація та здійснення контролю за виконанням протиепізоотичних заходів з метою забезпечення епізоотичного благополуччя області; організація, здійснення в межах повноважень, передбачених законодавством, державний нагляд (контроль) щодо здоров'я та благополуччя тварин; загальна організація та управління державним контролем на обласному рівні та структурних підрозділах, включаючи здійснення державного контролю щодо об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за дотриманням юридичними і фізичними особами вимог ветеринарно-санітарних заходів під час здійснення міждержавних перевезень об'єктів державного контролю та нагляду; методична і практична допомога управлінням Держпродспоживслужби у районах та містах обласного значення щодо здійснення протиепізоотичних заходів.
Отже, заступник начальника управління - начальник відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ОСОБА_7 є державним службовцем, здійснює функції представника влади, а також обіймає в органі державної влади посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.
ОСОБА_7 є керівником структурного підрозділу державного органу, а отже, згідно із ст. 6 Закону України «Про державну службу», посада ОСОБА_7 - заступника начальника управління - начальника відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області належить до категорії «Б», тобто ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст. 8 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Разом з тим, у порушення вказаних вище вимог законодавства, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності.
Так, комерційний директор фермерського господарства «Стельмащук» ОСОБА_9 05.05.2022, у зв'язку із тим, що господарство займалось заготівлею, здачею молока та молочної продукції, реалізацією на інших господарствах худоби звернувся до заступника начальника управління - начальник відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_7 з метою одержання довідки про епізоотичне благополуччя фермерського господарства щодо інфекційних захворювань.
ОСОБА_7 після усного звернення ОСОБА_9 , повідомив останньому, що такі документи видаються територіальним підрозділом Держпродспоживслужби - Рожищенським управлінням, лише після проведення огляду ферми господарства на предмет відповідності санітарному стану та проведення відповідних лабораторних досліджень.
Розуміючи зацікавленість ОСОБА_9 у скорішому отриманні ветеринарного документу, маючи за посадою повноваження з організації та управління державним контролем, як на обласному рівні, так і у структурних підрозділах, враховуючи давнє знайомство із керівництвом Рожищенського управління Держпродспоживслужби, ОСОБА_7 , попередньо вступивши у змову із начальником Рожищенського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області ОСОБА_10 , використовуючи своє службове становище, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення 02.06.2022 висунув ОСОБА_9 вимогу про передачу йому та ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 10000 (десять тисяч) грн. за те, що ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище забезпечив підписання, а ОСОБА_10 підписав довідку, і у подальшому, використовуючи своє службове становище, забезпечать проведення необхідних аналізів, не будуть створювати перешкод у подальшій діяльності господарства.
ОСОБА_9 розуміючи значущість займаної ОСОБА_7 та ОСОБА_10 посад, її статусність та можливості, будучи обізнаним у тому, що ветеринарні документи підписуються службовими особами Держпродспоживслужби та скріплюються печаткою цієї установи, не маючи іншої можливості отримати вказаний ветеринарний документ, аніж погодитися на злочинні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , надав останньому свою згоду.
29.06.2022 у період з 16 год. 54 хв. до 17 год. 07 хв., ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_7 . Під час зазначеної зустрічі ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , сказав, що ним та ОСОБА_10 , іншими, невстановленими на даний час особами, усі необхідні дії виконано та підтвердив раніше висунуту вимогу у передачі йому грошових коштів.
Далі, ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 , 30.06.2022 передав ОСОБА_9 ветеринарні документи, у тому числі лист (довідку) про підтвердження епізоотичного благополуччя фермерського господарства «Стельмащук», підписану ОСОБА_10 , і того ж дня, о 12 год. 55 хв., перебуваючи у приміщенні кафе «Стріт-бар», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від ОСОБА_9 обумовлену ним суму грошових коштів у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. за складання, засвідчення та видачу ветеринарного документу - довідки про підтвердження епізоотичного благополуччя фермерського господарства «Стельмащук», а також не створення у подальшому перешкод у діяльності господарства.
Одразу після одержання неправомірної вимоги ОСОБА_7 затримано співробітниками правоохоронних органів.
У поданій апеляційній скарзі, прокурор не погоджується із вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає про те, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 , у своєму рішенні прийшов до істотно суперечливих висновків, які фактично виключають один одне, поклавши в основу вироку показання самого обвинуваченого, посилаючись на те, що його показання підтверджуються і показаннями свідків і письмовими доказами. Такі висновки місцевого суду окрім їх суперечності не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, судом не надано оцінки всім дослідженим в ході судового розгляду доказам та не спростовано ті докази сторони обвинувачення, які однозначно вказують на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Висновок суду про вчинення провокації злочину не підтверджується доказами, які досліджені під час судового розгляду кримінального провадження. Правоохоронні органи за допомогою НСРД лише фіксували узгодження умов передачі документів та неправомірної вигоди, і при цьому у зафіксованих словах і діях ОСОБА_9 відсутні будь-які ознаки провокування, натомість ОСОБА_7 своїми словами і фактичними діями підтвердив раніше досягнуті домовленості про розмір і умови передачі неправомірної вигоди. Самі ж доводи сторони захисту про провокацію злочину носили явно суперечливий характер і нічим не підтверджені.
Крім того вказує, що ОСОБА_9 , який повідомив про вчинення злочину не мав жодних прихованих мотивів підбурення ОСОБА_7 на вчинення кримінального правопорушення з метою подальшого його викриття і така версія перевірялась судом.
Окрім того, прокурор вважає неправильним висновок суду про те, що показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (поняті при проведенні слідчих дій), та інші письмові докази в їх сукупності підтверджують лише факт одержання ОСОБА_7 від ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 10 000 грн., але не доводять призначення одержаних ним коштів.
На думку сторони обвинувачення, аналіз та оцінка зібраних у кримінальному провадженні достовірних, належних і допустимих доказів у своїй сукупності призводить до безумовного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
З огляду на наведене, прокурор просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які пов'язані із вчиненням ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки вони досліджені судом хоча і повністю, але їм надано неналежну оцінку, для чого: допитати обвинуваченого, свідків сторони обвинувачення, дослідити письмові докази сторони обвинувачення, речові докази, відеозаписи, які наявні в матеріалах кримінального провадження та надавалися суду першої інстанції під час судового розгляду.
Сторона обвинувачення просить скасувати оскаржений вирок та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на строк 3 роки, з конфіскацією усього належного на праві власності майна. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати. Накладений арешт на майно залишити в силі для забезпечення конфіскації. Вирішити питання долі речових доказів. Запобіжний захід у виді застави залишити до моменту приведення вироку до виконання.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування ОСОБА_7 та його захисника, які заперечили апеляційну скаргу та просили залишити вирок без змін, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Структура мотивувальної частини виправдувального вироку регламентована п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України. Зі змісту вказаної статті вбачається, що у виправдувальному вироку не повинен залишитися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалося обвинувачення.
Крім того, у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти результати дослідження, аналізу і оцінки доказів, як тих, що були зібрані під час досудового розслідування, так і поданих в судовому засіданні.
Із цього вбачається, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 368 КПК України.
Проте під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, суд першої інстанції в повній мірі не дотримався наведених вище процесуальних вимог.
Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів вважає, що аналіз, оцінку і співвідношення доводів сторони обвинувачення із доказами та показаннями обвинуваченого та свідків, наявними у матеріалах провадження суд належним чином не зробив, не усунув суперечностей, що в свою чергу викликає вірогідність наявності ряду припущень у вказаному провадженні, які є недопустимими при ухваленні вироку.
Так, вироком суду ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад вказаного кримінального правопорушення.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, фактично встановив факт передачі коштів в сумі 10 000 гривень 30.06.2022 року о 12:55 годині обвинуваченому, однак вважає, що вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не доведено, оскільки такий злочин було вчинено обвинуваченим в результаті провокації.
В обґрунтування даного вироку суд першої інстанції покликається на ряд досліджених у судовому засіданні доказів, а саме на показання свідків, протоколи слідчих та процесуальних дій та інші документи і докази, досліджені у судовому засіданні.
Поміж тим, надаючи оцінку переважній більшості доказів у справі суд оцінив їх критично або визнав їх недопустимими доказами як такі, що отримані в результаті провокації.
Заборона провокації злочину належить до загальних гарантій, установлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
На думку апеляційного суду, у разі підтвердження матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд має перевірити це в судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження відповідних доказів і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) факту провокації злочину і, як наслідок, допустимості та достатності доказів у справі для ухвалення відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів зауважує, що в цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції відповідно до розроблених критеріїв не провів належної перевірки дій свідка - викривача ОСОБА_9 і правоохоронних органів, а тому його висновок про те, що з боку ОСОБА_9 та працівників правоохоронних органів мала місце провокація, є передчасним.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо провокаційних дій стосовно ОСОБА_7 не надав належної оцінки змісту розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зафіксованих у результаті проведення НСРД, зокрема активної ролі у спілкуванні виправданого, який називав умови сприяння фермерському господарству « ОСОБА_13 » в отриманні необхідних для роботи документів, забезпечення його безперешкодної діяльності і підтверджував раніше досягнуті домовленості щодо розміру грошової винагороди за ці дії та її розподілу між ним та іншими службовцями.
Більше того, поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачений, будучи обізнаним з вимогами антикорупційного законодавства, незважаючи на наявність у діях ОСОБА_9 ознак злочину, передбаченого статтею 369 КК, не повідомив про зазначене компетентні органи, а добровільно прийняв його пропозицію, неодноразово підтверджував своє бажання отримати грошову винагороду і вчинив для цього низку цілеспрямованих дій.
Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак, якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що виключно після обумовлення (озвучення) обвинуваченим суми неправомірної вигоди, свідок ОСОБА_9 з даного приводу звернувся до Київської міської прокуратури, у зв'язку з чим розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за ч.3 ст.368 КК України. І лише тоді органом досудового розслідування ОСОБА_9 залучено до конфіденційного співробітництва.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції не провів ретельного аналізу і оцінки доказів, які надавалися та на які посилалася сторона обвинувачення на підтвердження висунутого ОСОБА_7 в обвинувальному акті обвинувачення, вдався до суперечливих висновків та не надав вичерпної відповіді, на яких саме підставах, визнав неспростованою версію сторони захисту щодо призначення переданих ОСОБА_7 . ОСОБА_9 коштів - нібито для оплати лабораторних досліджень.
Як стверджував ОСОБА_7 , що ОСОБА_9 просив його здійснити оплату, посилаючись на власну зайнятість і некомпетентність у цих питаннях. Крім того, зі слів виправданого, він із ОСОБА_9 не домовлявся про надання йому 10 000 грн і переданих останнім грошей не перераховував, вважаючи, що там 4 000-5 000 грн для оплати аналізів біологічного матеріалу худоби.
Поміж тим, надавши перевагу показанням обвинуваченого щодо призначення коштів, суд не з'ясував, чому, за твердженнями ОСОБА_7 , ОСОБА_9 звернувся з проханням оплатити дослідження не до інших осіб, зокрема тих, що здійснювали обслуговування фермерського господарства, а саме до нього - службової особи, від дій якої залежало оформлення документа, необхідного для безперешкодної діяльності господарства.
Суд поверхнево поставився до необхідності оцінки у сукупності тих обставин, що ОСОБА_7 вчиняв дії щодо зустрічі з ОСОБА_9 у раніше обумовленому між ними місці, вчиняв нетипові активні дії для державного службовця щодо отримання довідки, зокрема, ОСОБА_7 особисто поїхав до м. Рожище із ОСОБА_9 , зайшов до приміщення управління Держпродспоживслужби, забрав підписану довідку та особисто передав її ОСОБА_9 . Довідку про епізоотичне благополуччя фермерського господарства «Стельмащук» отримано попри те, що за результатами його епізоотичного обстеження працівниками Рожищенської районної державної лікарні ветеринарної медицини було виявлено окремі порушення санітарних та інших норм утримання сільськогосподарських тварин, задокументовані в акті № 5 від 01 червня 2022 року. Крім того, ОСОБА_7 не повідомив компетентні органи про пропозицію ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду, а також не висловив будь-якого засудження чи заперечення, при отриманні грошових коштів від ОСОБА_9 .
Таким чином, судом першої інстанції передчасно та помилкового виснувано, що усі згадані вище дії ОСОБА_7 не свідчать про його зацікавленість та умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 , а лише спровоковані останнім та працівниками поліції.
З огляду на наведене, мотиви виправдання обвинуваченого ОСОБА_7 , викладені у мотивувальній частині вироку, на думку колегії суддів, не являються безсумнівними та однозначними, оскільки є недостатніми, непереконливими та частково суперечливими, а тому не можуть слугувати беззаперечними підставами для висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про виправдання останнього.
Указане вище свідчить про неповноту при дослідженні пред'явлених стороною обвинувачення доказів, невідповідність викладених у вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження та про суперечливість висновків суду, викладених у виправдувальному вироку.
Наведені порушення, відповідно до ст.412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законний і обґрунтований вирок та такими, які також згідно з п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.409, ст.415 КПК України є підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Положеннями п.6 ч.1 ст.407 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з приписами ч.3 ст.404 КПК повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
З огляду на наведене, клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та допит вказаних стороною обвинувачення свідків, обвинуваченого, не містить обґрунтованих мотивів щодо необхідності повторного їх дослідження, а сам по собі факт непогодження сторони обвинувачення з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, при одночасному зазначені, що докази досліджені повністю, не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом, тому у задоволені клопотання прокурора слід відмовити.
На переконання колегії суддів, призначення нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зможе найбільш повно та ефективно забезпечити змагальність процесу, реалізацію сторонами їх прав та виконання обов'язків, дозволить повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення та перевірити доводи сторін.
При новому розгляді кримінального провадження суду необхідно усунути зазначену вище неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та порушення кримінального процесуального закону, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини провадження, перевірити усі доводи, які викладені в апеляційній скарзі прокурора, та за результатами розгляду ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 412, 415 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Київської міської прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 29 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Головуючий:
Судді: