Справа № 570/240/22 Головуючий у 1 інстанції: Штогун О. С.
Провадження № 22-ц/802/668/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.
23 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Термоліта» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків за апеляційною скаргою позивача Закритого акціонерного товариства «Термоліта» на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року,
У січні 2022 року Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) «Термоліта» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась 08 липня 2018 року на території Іспанії за участю вантажного транспортного засобу марки «Mercedes Benz 1845», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок протиправних дій водія - відповідача по справі ОСОБА_2 , який перебував у трудових правовідносинах із товариством та керував належним йому транспортним засобом (вантажним автомобілем з причепом), був пошкоджений інший транспортний засіб. На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння та його визнано винним у ДТП.
Позивач зазначав, що компанія «Balcia Insurance SE», яка працює у Литовській Республіці через філію й застрахувала цивільно-правову відповідальність ЗАТ «Термоліта», виплатила потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 11 065,78 євро та витрати, пов'язані з адмініструванням страхового випадку, у загальному розмірі 12 469,81 євро.
Позивач також вказував, що сплатив страховику збитки у розмірі 12 469,81 євро та вважає, що має право на стягнення шкоди з винної у ДТП особи на підставі ст. 1191 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ЗАТ «Термоліта» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заподіяну шкоду у розмірі 12 469,81 євро, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року у задоволенні позову ЗАТ «Термоліта» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ЗАТ «Термоліта» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року у цій справі скасовано, а провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року постанову Рівненського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року скасовано, а справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, виходячи з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову ЗАТ «Термоліта», суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, зокрема, того що заявлена до стягнення сума є шкодою, заподіяною відповідачем внаслідок ДТП. Суд вважав, що сума, яку просить стягнути позивач, не є заподіяною відповідачем шкодою, а витратами страхової компанії, пов'язаними з адмініструванням страхового випадку.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2017 року між ЗАТ «Термоліта» (місцезнаходження: м. Шауляй Литовської Республіки) та громадянином України ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: с.Шпанів Рівненського району Рівненської області, Україна), укладений трудовий договір № TL-3004 від 30 червня 2017 року, згідно з умовами якого відповідач був прийнятий на роботу в транспортний відділ на посаду водія транспортного засобу міжнародних вантажних перевезень (а.с.6-13, том 1).
Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника (керівника), якщо вони мають законний характер.
14 вересня 2017 року між ЗАТ «Термоліта» та ОСОБА_2 укладено доповнення до трудового договору № TL-3004 2017-09-14, за змістом п. 7.9. яких працівник зобов'язується під час роботи не вживати алкогольних і/або наркотичних і/або психотропних речовин і погоджується з тим, щоб роботодавець перевіряв його тверезість/відсутність стану сп'яніння або одурманення за допомогою алкотестера/тесту на наявність в організмі наркотичних і психотропних речовин. Якщо працівник відмовиться пройти перевірку, це вважається доказом стану сп'яніння/одурманення працівника. Крім того, згідно з п. 7.10. працівник бере на себе відповідальність відшкодувати збиток, принесений роботодавцю (у тому числі збитки третім особам і компенсації моральної шкоди), який виник унаслідок порушення підтверджених зобов'язань, встановлених в трудовому договорі, внутрішніх правових актах, інших правових актах, якщо застосовні імперативним законодавством норми не передбачають щось інше. Порядок відшкодування шкоди передбачено в «Книзі водія» (а.с.14-19, том 1).
08 липня 2018 року в Іспанії, у промисловій зоні населеного пункту Вільямалья, провінції Жирона, сталася ДТП за участі транспортного засобу марки «Mercedes Benz 1845», р.н. НОМЕР_1 , з напівпричепом, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. В результаті пригоди було пошкоджено інші транспортні засоби. Відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП. Ці обставини підтверджуються повідомленням про ДТП Головного управління Іспанії від 09 липня 2018 року (а.с.40-77, том 1). Результат перевірки тестом на алкоголь був позитивний, концентрація алкоголю в ОСОБА_2 становила 1,53 мг/л.
З копії претензії щодо відшкодування збитків по справі боргу №RE-000623-2020 від 11 січня 2021 року вбачається, що страхова компанія «Balticia Insurance SE» на підставі договору страхування №LT18-L96_00017996-5 провела врегулювання страхового випадку і виплатила потерпілій третій особі страхове відшкодування у розмірі 11 065,78 євро, а також понесла 1 404,03 євро витрат, пов'язаних з адмініструванням страхового випадку (а.с.78-81, том 1). Як вбачається з перекладу зазначеної претензії, він є некоректним, оскільки замість зазначеної суми витрат, пов'язаних з адмініструванням страхового випадку у розмірі 1 404,03 євро, у ньому зазначена сума 12 469,81 євро, яку суд вважав як витрати, пов'язані з адмініструванням страхового випадку, а не шкодою, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, що не відповідає дійсності та матеріалам справи.
На виконання зазначеної претензії позивач ЗАТ «Термоліта» сплатило страховій компанії «Balticia Insurance SE» згідно з дорученням на переказ коштів від 18 січня 2021 року страхове відшкодування у розмірі 12 469,81 євро як шкоду, завдану відповідачем під час виконання трудових обов'язків, який керував застрахованим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (а.с.82,83, том 1).
26 травня 2021 року ЗАТ «Термоліта» звернулося до відповідача ОСОБА_2 щодо сплати коштів у розмірі 12 469,81 євро в якості відшкодування збитків, заподіяних ним при виконанні трудових обов'язків, однак, станом на час вирішення спору така вимога позивача відповідачем не виконана (а.с.84, 85).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
Умовою відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі є перебування працівника в нетверезому стані на момент заподіяння шкоди.
Заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані, є одним з найгрубіших порушень трудових обов'язків, зменшення розміру відшкодування за цю шкоду, як правило, не допускається.
При застосуванні заходів матеріальної відповідальності з цієї підстави не мають значення ні кваліфікація, спеціальність чи посада працівника; ні форма вини. Працівник, який перебував у нетверезому стані, несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну пряму дійсну шкоду.
Необхідною підставою притягнення до відповідальності є підтвердження нетверезого стану працівника.
Факт перебування відповідача в стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення ДТП 08 липня 2018 року підтверджений повідомленням про ДТП Головного управління Іспанії від 09 липня 2018 року. Ця обставина відповідачем не оспорювалась, а відтак він несе матеріальну відповідальність у повному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Ураховуючи ту обставину, що позивач сплатив страховій компанії страхове відшкодування як шкоду, завдану відповідачем під час виконання трудових обов'язків, який був у нетверезому стані, тому відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України він має право регресу до нього у розмірі виплаченого відшкодуванняу розмірі 12 469,81 євро.
Зважаючи на встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, якими вони регулюються, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ЗАТ «Термоліта» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у розмірі 12 469,81 євро, заподіяної ним при виконанні трудових обов'язків у стані алкогольного сп'яніння, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають до задоволення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ЗАТ «Термоліта» задовольнити.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про задоволення позову ЗАТ «Термоліта», тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 989 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 8 983 грн 50 коп. та за подання касаційної скарги у розмірі 11 978 грн, а всього 26 950 грн 50 коп. судового збору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, складання відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач ЗАТ «Термоліта» заявило про стягнення з відповідача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підтвердження обсягу наданої правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач ЗАТ «Термоліта» надало відповідні докази, а саме: копію контракту про надання правової допомоги № 0102/2021 від 01 лютого 2021 року, укладеного між ЗАТ «Термоліта» та адвокатським об'єднанням «Лекс Партнерс»; копію додатка № 3 до контракту про надання правової допомоги від 24 грудня 2021 року; копію рахунку від 10 січня 2021 року на суму 441 євро; копію виписки банку від 12 січня 2022 року про сплату позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 441 євро. Згідно з вказаним додатком адвокатським об'єднанням позивачу була надана правова допомога у вигляді складання позовної заяви вартістю 195 євро, подання позовної заяви та документів до неї до суду вартістю 30 євро, опрацювання бази, яка регулює спірні питання та вивчення судової практики вартістю 30 євро. При цьому витрати на сплату судового збору у розмірі 186 євро до витрат на професійну правничу допомогу не відносяться, оскільки є окремим видом судових витрат. Розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції становить 255 євро.
Крім того, на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивач ЗАТ «Термоліта» надало відповідні докази, а саме: копію додатка № 4 до контракту про надання правової допомоги від 07 квітня 2023 року; копію рахунку від 11 квітня 2021 року на суму 506 євро; копію виписки банку від 21 квітня 2023 року про сплату позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 506 євро. Згідно з вказаним додатком адвокатським об'єднанням позивачу була надана правова допомога у вигляді підготовки апеляційної скарги вартістю 250 євро, подання апеляційної скарги та документів до неї до суду вартістю 30 євро. При цьому витрати на сплату судового збору у розмірі 226 євро до витрат на професійну правничу допомогу не відносяться, оскільки є окремим видом судових витрат. Розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 280 євро.
Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції становить 535 євро.
Враховуючи наведене, а також те, що реально понесені витрати позивача на правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 535 євро відповідають обсягу наданих адвокатським об'єднанням послуг та виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, тому з врахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та заперечень щодо їх неспімірності, витрати у зазначеному розмірі підлягають стягненню з нього на користь позивача ЗАТ «Термоліта».
Разом з тим, витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 186 євро за подання позовної заяви та 226 євро за подання апеляційної скарги не є витратами на професійну правничу допомогу та стягнуті апеляційним судом у гривневому еквіваленті за результатом апеляційного перегляду даної справи.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Закритого акціонерного товариства «Термоліта» задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Закритого акціонерного товариства «Термоліта» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Термоліта» на відшкодування заподіяної під час виконання трудових обов'язків шкоди у розмірі 12 469 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) євро 81 (вісімдесят один) цент.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Термоліта» судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 26 950 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства «Термоліта» витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) євро.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: