вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.07.2024м. ДніпроСправа № 904/325/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро
про стягнення збитків у сумі 1 481 614 грн 20 коп.
Представники:
від позивача: Левченко І.І. - ордер, адвокат;
від відповідача: Корсун С.О., довіреність, адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 19.01.2024 № б/н, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" збитків в сумі 1 481 614 грн 20 коп., відповідно до умов договору поставки № 667/2020 від 10.08.2020.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного розвантаження вагоні, після того, як товар було доставлено до місця призначення, що завдало збитків позивачу у вигляді витрат за понаднормативне користування вагонами (простій), які позивач сплатив експедиторам та упущеної вигоди (дохід), які позивач міг би реально одержати від здавання в оренду власних вагонів.
Ухвалою суду від 30.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" залишено без руху.
02.02.2024 та 06.02.2024 до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заяви про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.02.2024.
21.02.2024 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позов, в якому останній просить суд:
- продовжити відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву на п'ятнадцять днів;
- відкласти підготовче засідання на іншу дату та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду від 22.02.2024 задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подачу відзиву на позов та відкладено підготовче засідання на 21.03.2024.
11.03.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що у зв'язку з тим, що товар прибув на станцію призначення у замерзлому стані, знадобився тривалий час для його розігріву, на підставі чого відбулося тривале розвантаження товару.
Однак, ні умовами спірного договору, ні умовами специфікацій не визначено строк повернення позивачу порожніх вагонів після відвантаження.
Крім того, відповідач зазначає про те, що причиною повільного розвантаження товару були простої навантажених вапняком вагонів на станції відправлення, уповільнене просування вагонів на коліях Укрзалізниці, накопичення вагонів на порожніх станціях й наступне одночасне прибуття та скупчення великої кількості вагонів на станції Чортомлик й на під'їзних коліях АТ «ПГЗК».
Відповідач наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понаднормового користування спірними вагонами.
Крім того, відповідач зазначає про те, що укладання позивачем з ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» додаткової угоди №5 до договору оренди залізничного рухомого складу від 18.09.2018 № 18/09, якою сторони прийшли згоди про повернення з оренди 27 вагонів згідно з актом прийому-передачі вагонів, а саме з 01.12.2021, та його поновлення з 01.01.2022 є наслідком його власної волі та комерційного прорахунку. Текст договору, умови виконання договору, наслідки невиконання залежали виключно від волі позивача. Укладаючи вказану додаткову угоду, позивач взяв на себе всі можливі ризики, пов'язані з виконанням такого договору, відповідно, не поновлення договору оренди з 01.01.2022 є наслідком дій (комерційного ризику) позивача.
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яке спричинило матеріальні збитки, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
21.03.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначає про те, що відповідно до договору поставки та специфікацій, підписаних сторонами, умови поставки товару є СРТ - склад покупця в редакції «Інкотермс-2010».
Відповідно до правил постачання за умовами СРТ (Саггіаде Раій То), у редакції «Інкотермс-2010», термін перевезення оплачено до…» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникати після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Таким чином, обов'язок по сплаті за понаднормове користування вагонами (за простій) є обов'язком покупця, а не постачальника.
Крім того, позивач наголошує на тому, що твердження відповідача про поставку неякісної продукції, необхідність розігріву її після прибуття на станцію призначення не підтверджено належними та допустимими доказами. Натомість, знаючи про заплановані поставки продукції (за заявками відповідача) з боку останнього не було вжито достатніх заходів для розвантаження продукції.
Також, позивач вказує на те, що про реальність отримання доходу від здавання вагонів в оренду свідчить наступні обставини:
- наявність тривалих господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр»;
- надання послуг з оренди вагонів, які залишилися у ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр», у тому числі в період грудень 2021 - січень 2022;
- отримання оплати за надані послуги з оренди вагонів, у тому числі в період грудень 2021 - січень 2022;
- неодноразові звернення ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» про необхідність повернення вагонів назад в оренду та гарантії про здійснення оплати за надані послуги відповідно до умов додаткової угоди.
З огляду на викладене, позивач вважає, що зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про те, що не отриманий дохід від здавання вагонів в оренду був реально можливим, а втрата такого доходу є результатом протиправних дій відповідача.
Ухвалою господарського суду від 21.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2024.
04.04.2024 через систему "Електронний суд" відповідачем подані до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній зазначає про те, що необґрунтованими є посилання позивача на п. 125 Постанови КМ України від 06.04.1998 № 457 «Про затвердження статуту залізниць України», яким передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач, оскільки позивач не є залізницею перед якою відповідач несе відповідальність.
Крім того, відповідач вважає, що необґрунтованим є твердження позивача, що погодження умов поставки СРТ - склад покупця в редакції «Інкотермс-2010», означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару, оскільки Інкотермс не призначений для заміни таких умов договору, які необхідні для укладання повного договору купівлі-продажу, чи то через інкорпорацію нормативних умов, чи через індивідуальне узгодження умов. В більшості випадків Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосованим законодавством.
Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Видання МТП № 560).
Отже, на думку відповідача, позивачем не доведено наявність в діях відповідача протиправної поведінки, як одного з елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності якого цивільна відповідальність не настає.
Також, відповідач наголошує на тому, що не підписані пам'ятки про подання/збирання вагонів форми ГУ-45 не є належними доказами підтвердження часу за який стягуються збитки у вигляді упущеної вигоди.
09.04.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подані до суду додаткові пояснення, в яких останній вказує таке.
Зважаючи на умови поставки продукції відповідач чітко розумів, що своєчасне вивантаження товару з вагонів перевізника є обов'язком покупця.
Допущення простою вагонів та понаднормове користування вагонами з будь-яких причин, є відповідальністю покупця.
Крім того, позивачем повторно зазначений детальний розрахунок часу у який вагони перебували у користуванні відповідача, а також звернуто увагу на те, що підтвердженням дат повернення вагонів зі станції розвантаження відповідача є пам'ятки ГУ-45, ГУ-46 та зведені таблиці до них, які були отримані в електронному вигляді від АТ «Укрзалізниця» у відповідь на адвокатський запит.
У підготовчому засіданні 09.04.2024 представники сторін не заперечували щодо застосування розумних строків при розгляді даної справи.
Ухвалою суду від 09.04.2024 застосовано розумні строки при розгляді даної справи та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.06.2024.
10.06.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні, що відбулося 12.06.2024 судом оголошувалась перерва до 27.06.2024.
24.06.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі, в який останній вказує на те, що долучені позивачем до матеріалів справи акти звірки не є належними доказами факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лемтранс».
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження оплати позивачем послуг згідно актів наданих послуг (виконаних робіт), а також відсутні документи на підставі яких визначена вартість користування вагонами згідно договору № 2251-0421 від 01.01.2021.
Також, відповідач вказує на те, що лист АТ «Укрзалізниці» від 28.05.2024 та долучені до нього файли не можуть бути належними та допустимими доказами по справі у відповідності до статей 76-78 ГПК України.
26.06.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній зазначає про те, що твердження відповідача, про відсутність належних доказів факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лемтранс» не відповідають дійсним обставинам та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.
Крім того, на думку позивача, інформація, що міститься в наданих АТ «Укрзалізниця» документах, є підтвердженням дат повернення вагонів зі станції розвантажування відповідача.
Також, позивач повторно наполягає на ому, що обов'язок по сплаті за понаднормоване користування вагонами (за простій) є обов'язком покупця, а не постачальника.
Ухвалою господарського суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 23.07.2024.
У судовому засіданні, що відбулося 23.07.2024 оголошувалась перерва до 25.07.2024.
У судовому засіданні 25.07.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є доведення обставин завдання відповідачем позивачу збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № 667/2020 (а.с. 36-41 том 1), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.
Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору. При зазначені переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов'язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:
- при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символи коду УКТ ЗЕД;
- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (п. 2.1 договору).
Базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.4 договору датою поставки товару вважається дата, поставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним тор паспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією.
Право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (додатках).
Ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2 цього договору (п. 3.1 договору).
Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 3.2 договору).
Оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (п. 4.1 договору).
Якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам або стандартам, передбаченим у специфікаціях (додатках) до цього договору і підтверджуватися сертифікатом або паспортом якості, або іншими документами, що направляються постачальником покупцеві разом із супровідними документами на товар (п. 5.1 договору).
Якщо товар, що поставляється, виявиться дефектним або не відповідатиме умовам якості, узгодженими сторонами у специфікації (додатку) до цього договору, постачальник зобов'язаний замінити такий товар на товар належної якості протягом 20 (двадцяти) днів з моменту виявлення покупцем такої невідповідності. Усі витрати, пов'язані з такою заміною, покладаються на постачальника.
У випадку, якщо з об'єктивних причин постачальник не може замінити поставлений ним неякісний товар на товар належної якості, то покупець повертає такий неякісний товар постачальнику. При цьому, якщо за такий товар покупцем було перераховано передоплату, то постачальник зобов'язаний протягом 3-х банківських днів з моменту прийняття покупцем рішення про повернення товару, повернути покупцю перераховані ним грошові кошти на підставі письмового повідомлення покупця. При цьому, постачальник своїми силами і за свій рахунок зобов'язаний здійснити вивезення товару з території покупця протягом строку, визначеного покупцем (п. 5.3 договору) .
Приймання товару за якістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7, з подальшими змінами та доповненнями (п. 6.3 договору).
При виявленні недовантаження або поставки неякісного товару виклик представників вантажовідправника та/або постачальника обов'язковий. Постачальник зобов'язаний забезпечити прибуття свого повноважного представника у строк, зазначений у виклику покупця. Покупець направляє виклик постачальнику не пізніше, ніж з 3 робочих дні, до дати приймання товару, визначеної покупцем в повідомленні (п. 6.4 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п. 13.5 договору).
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2020 до договору № 667/2020 від 10.08.2020 (а.с. 45 том 1) сторони погодили викласти п. 13.5 договору в наступній редакції:
« 13.5. Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору.».
Додатковою угодою № 5 від 15.11.2021 до договору № 667/2020 від 10.08.2020 (а.с. 46 том 1) сторони погодили викласти п. 13.5 договору в наступній редакції:
« 13.5. Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору.».
Між сторонами складено та підписано наступні специфікації на поставку товару за договором:
- специфікація № 15 від 28.10.2021 (а.с. 47-48 том 1), відповідно до якої найменування і опис товару, позначення НТД (ДСТ, ТУ та ін.) - вапняк флюсовий фр. 0-3 мм, загальна вартість з ПДВ - 2 332 800 грн 00 коп.
Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: оплата протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару (п. 3 специфікації).
Умови поставки: СРТ- склад покупця в редакції «Інкотермс - 2010» (п. 4 специфікації).
Умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: при перевезенні залізничним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця за датою штемпеля станції призначення на залізничній накладній (п. 5 специфікації).
- Специфікація № 16 від 03.11.2021 (а.с. 49-50) відповідно до якої найменування і опис товару, позначення НТД (ДСТ, ТУ та ін.) - вапняк флюсовий для сталеплавильного виробництва, фр. 20-60мм., марка Ч-1 ТУ У 08.1-39559815-001:2018; загальна вартість 837 600 грн 00 коп. з ПДВ.
Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: оплата протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару (п. 4 специфікації).
Умови поставки: СРТ- склад покупця в редакції «Інкотермс - 2010» (п. 5 специфікації).
Умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: при перевезенні залізничним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця за датою штемпеля станції призначення на залізничній накладній (п. 6 специфікації).
- Специфікація № 17 від 06.12.2021 (а.с. 51-52) відповідно до якої найменування і опис товару, позначення НТД (ДСТ, ТУ та ін.) - вапняк флюсовий фр. 0-3 мм, загальна вартість з ПДВ - 2 790 493 грн 00 коп.
Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: оплата протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару (п. 3 специфікації).
Умови поставки: СРТ- склад покупця в редакції «Інкотермс - 2010» (п. 4 специфікації).
Умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: при перевезенні залізничним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця за датою штемпеля станції призначення на залізничній накладній (п. 5 специфікації).
Звертаючись з даним позовом позивач вказує на те, що на виконання умов спірного договору, останнім було поставлено відповідачу продукцію залізничним транспортом під час якої використовувалися як орендовані, так і власні вагони позивача.
Поставка продукції була здійснена відповідно до залізничних накладних від 15.11.2021 № 41335951, від 07.12.2021 № 42268656, від 15.12.2021 № 42606475, від 16.12.2021 № 42651109, від 22.12.2021 № 42847244, від 16.12.2021 № 42651117, від 19.12.2021 № 42766923, від 22.12.2021 № 43847236, від 26.12.2021 № 42985002 (а.с. 53-73 том 1).
За результатами поставки товару позивачем було виставлено рахунки-фактури (а.с. 80-87 том 1) та підписано уповноваженими сторонами без зауважень видаткові накладні від 02.12.2021 № 1176, від 21.12.2021 № 1283, від 12.12.2021 № 1284, від 23.12.2021 № 1295, від 31.12.2021 № 1436, від 04.01.2022 № 11, від 04.01.2022 № 12 (а.с. 88-93 том 1).
Крім того, позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 15.11.2021 № 35, від 07.12.2021 № 16, від 15.12.2021 № 40, від 16.12.2021 № 42, від 19.12.2021 № 79, від 22.12.2021№ 65, від 22.12.2021 № 80 (а.с. 94-107 том 1).
Позивач зазначає, що тривале розвантаження вагонів з боку відповідача після того, як товар було доставлено до місця призначення призвело до того, що останньому завдано збитків на загальну суму 1 514 014 грн 20 коп., з яких:
- 587 014 грн 20 коп. - витрати за понаднормоване користування вагонами (простій), які позивач сплатив експедиторам внаслідок тривалого розвантаження відповідачем продукції після її поставки до місця призначення;
- 894 600 грн 00 коп. - упущена вигода (дохід), які позивач міг би реально одержати від здавання в оренду власних вагонів, у випадку відсутності з боку відповідача протиправних дія, які виразилися у тривалому розвантаженні продукції після її поставки до місця призначення.
В обґрунтування понесених збитків у вигляді витрат за понаднормоване користування орендованими вагонами, позивач зазначає таке.
Так, для виконання своїх зобов'язань з поставки продукції та організації перевезення позивачем було укладено з експедиторами договори транспортного експедирування, а саме:
- договір № 2251-0421 про організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі від 01.04.2021 укладений з ТОВ «Лемтранс» (далі - експедитор 1) (а.с. 108-113 том 1), відповідно до п. 1.2 якого, експедитор відповідно до умов даного договору за винагороду (плату) здійснює угоди з організації перевезення вантажу, вказаному в заявках (дорученнях) замовника, у власному (орендованому) рухомому складі шляхом погодження відповідних договорів з іншими юридичними особами. Дані угоди здійснюються від імені експедитора за рахунок замовника.
Відповідно до пп. 2.1.3 п. 2.1 договору експедитор зобов'язаний в строки, погодженні з замовником, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, надавати замовнику рахунок за надані послуги, звіти експедитора про виконані доручення замовника та оформлені на їх основі документи, які є первинними документами для відображення операцій у звіті.
Замовник для організації перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому залізничному складі та відшкодування витрат експедитора здійснює авансові платежі. Авансові платежі повинні бути здійснені в об'ємі необхідному для забезпечення організації перевезень у запланований період (доба, вихідні та святкові дні). При цьому замовник зобов'язаний враховувати об'єм запланованих перевезень, кількість оплачуваних діб та інші послуги експедитора. Авансові платежі здійснюються на вартість перевезень, винагорода (оплата) експедитора, інших послуг та витрат експедитора, запланованих на протязі кожного періоду надання послуг.
Замовник здійснює оплату за користування власним (орендованим) рухомим складом на протязі 3-х діб з моменту виставлення експедитором рахунку (п. 3.1 договору).
Додатковими угодами від 30.11.2021 та від 28.12.2021 (а.с. 117-122 том 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальність «Лемтранс» погодили вартість послуг, що будуть надаватися на підставі заявок замовника послуг на організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі.
- Договір № 020921-И1 від 02.09.2021 транспортного експедирування залізничним транспортом (вагонами) експедитора (а.с. 149-150 том 1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні технології" (далі - експедитор 2), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього є організація перевезень вантажів клієнта, організація надання вантажних вагонів для перевезення та надання інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах експедитора, і проведення розрахунків за ці послуги.
Загальна сума цього договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених сторонами в порядку, передбаченому цим договором, та орієнтовано складає 5 000 000 грн 00 коп., у т.ч. ПДВ (п. 3.2 договору).
Клієнт здійснює попередню оплату вартості перевезення експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку експедитора, якщо інше не вказано в додаткових угодах до цього договору. Клієнт у будь-якому випадку повинен здійснити оплату не пізніше 3 банківських днів з дати подачі вагонів на під'їзну колію клієнта (вантажовідправника) (п. 3.3 договору).
Датою початку надання послуг перевезення вантажів є дата відправлення порожніх вагонів на адресу клієнта (вантажовідправника клієнта). У разі, якщо на дату отримання експедитором відомостей від клієнта до попередньої заявки та/або заявки вагони знаходились на станції навантаження, датою початку надання послуг за цим договором є дата надсилання експедитором повідомлення клієнту про початок організації перевезень з вказівкою номерів вагонів (п. 3.4 договору).
Вартість здійснення перевезень та плата послуг експедитора узгоджується сторонами в додаткових угодах до цього договору (п. 3.5 договору).
Факт надання послуг експедитором клієнту підтверджується документом (документами), який відображає наступну інформацію: рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання грошей з особового рахунку експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: дані електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці, або перевізний документ, або накопичувальна картка, або відомість форми ГУ-46, або перелік ТехПД, або акт наданих послуг, або інші документи.
За підсумками роботи за місяць сторони не пізніше п'ятого числа, наступного за місяцем надання послуг, оформлюють акт наданих послуг, який є первинним документом для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку (п. 3.9 договору).
Додатковою угодою № 4 від 14.12.2021 (а.с. 151 том 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальність "Індустріальні технології" погодили вартість одного вагоно-перевезення.
За участю експедитора 1 було поставлено продукцію залізничним транспортом згідно наступних залізничних накладних.
1. Залізнична накладна від 15.11.2021 №41335951.
За результатами поставки продукції між позивачем та відповідачем були складені такі документи: рахунок від 02.12.2021 №1176, видаткова накладна від 02.12.2021 №1176 на суму 269982 грн 72 коп.
Позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну від 15.11.2021 №35.
Розмір витрат за надання ТОВ «Лемтранс» послуг з організації перевезень у орендованому рухомому залізничному складі за даною залізничною накладною складає 9 253 грн 80 коп. (без винагороди експедитора) та підтверджується такими документами: рахунок від 31.12.2021 №312210310, розгорнутий звіт 0000001892, акт 31.12.2021 №312210310.
2. Залізнична накладна від 07.12.2021 №42268656.
За результатами поставки продукції між позивачем та відповідачем були складені такі документи: рахунок від 21.12.2021 №1283, видаткова накладна від 21.12.2021 №1283.
Позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 07.12.2021 №16.
Розмір витрат за надання ТОВ «Лемтранс» послуг з організацію перевезень у орендованому рухомому залізничному складі за даною залізничною накладною складає 365771 грн 04 коп. (без винагороди експедитора) та підтверджується такими документами: рахунок від 31.01.2022 №301220252, розгорнутий звіт 0000002279, акт 31.01.2022 №301220252.
3. Залізнична накладна від 15.12.2021 №42606475.
За результатами поставки продукції між позивачем та відповідачем були складені такі документи: рахунок від 23.12.2021 №1295, видаткова накладна від 23.12.2021 №1295.
Позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 15.12.2021 №40.
Розмір витрат за надання ТОВ «Лемтранс» послуг з організацію перевезень у орендованому рухомому залізничному складі за даною залізничною накладною складає 125 589 грн 36 коп. (без винагороди експедитора) та підтверджується такими документами: рахунок від 31.01.2022 №301220251, розгорнутий звіт 0000002278, акт 31.01.2022 №301220251.
За участю експедитора 2 було поставлено продукцію залізничним транспортом згідно наступних залізничних накладних.
1. Залізнична накладна від 16.12.2021 №42651109:
За результатами поставки продукції між позивачем та відповідачем були складені такі документи: рахунок від 21.12.2021 №1284, видаткова накладна від 21.12.2021 №1284.
В установленому законом порядку позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 15.12.2021 №42.
2. Залізнична накладна від 22.12.2021 №42847244:
За результатами поставки продукції між позивачем та відповідачем були складені такі документи: рахунок від 31.12.2021 №1436, видаткова накладна від 31.12.2022 №1436.
Позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 22.12.2021 №65.
Розмір витрат за надання ТОВ «Індустріальні технології» послуг з організацію перевезень у орендованому рухомому залізничному складі по двом залізничним накладним складає 86 400 грн 00 коп. та підтверджується такими документами: рахунок від 31.01.2022 №223, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2022 №94 та додаток до акту.
Таким чином, загальний розмір збитків, які позивач зазнав у вигляді витрат за понаднормове користування орендованими вагонами та сплатив експедиторам 1, 2 складає 587 014 грн 20 коп.
В обґрунтування понесених збитків у вигляді упущеної вигоди (доходу), який позивач міг реально одержати від здавання в оренду власних вагонів, у випадку відсутності з боку відповідача протиправних дій, які виразилися у затримці з повернення вагонів, позивач зазначає таке.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (далі - орендар) укладено договір оренди залізничного рухомого складу від 18.09.2018 №18/09 (а.с. 158-162 том 1).
Відповідно до п. 1.1 даного договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця (далі по тексту - РС, вагони або рухомий склад), технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, дата побудови і вид РС зазначаються в актах прийому-передачі вагонів в оренду, що є невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 4.2 договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди кожної одиниці рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці РС, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1 цього договору та складається із сум підписаних сторонами актів наданих послуг.
Згідно п. 4.4 договору орендна плата сплачується до 5 (п'ятого) числа поточного місяця оренди, у розмірі 100% орендної плати за звітний місяць оренди, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем.
Пунктами 8.1, 8.2 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання; після закінчення терміну оренди даний договір може бути пролонгований на будь-який термін за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладанням додаткової угоди.
Відповідно до додаткової угоди №2 від 16.12.2019 (а.с. 162 том 1) термін даного було продовжено до 31.12.2022.
Відповідно до актів передачі/повернення вагонів від 30.04.2019, від 30.06.2019, від 31.07.2019, від 31.08.2019, від 31.01.2020, від 30.04.2020, від 31.03.2020 (а.с. 163-171 том 1) позивачем було передано, а ТОВ «Селищний гранітний кар'єр» прийнято в оренду наступні вагони: 53396933, 53396966, 56086705, 56086739, 52978475, 56088859, 63739205, 56088883,56089287, 56086572, 63739171, 56086713,66697624, 66977232, 66713710, 56559172, 56869662, 56543010, 56559180, 56869589, 56270606, 66466319,56558877, 56166770, 56962475, 53133823,56295454.
Протягом тривалого часу на підставі укладеного з ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» договору позивач здавав в оренду власні вагони та отримував прибуток у вигляді орендної плати. Дані взаємовідносини тривали в 2021 та 2022 роках під час виконання договору від 10.08.2020 №667/2020 укладеного з відповідачем.
Проте, з метою виконання своїх подальших зобов'язань в рамках даного договору позивач був вимушений достроково повернути 27 власних вагонів, які перебували в оренді у ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр».
Листом №01/12-1 від 01.12.2021 позивач повідомив ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» про необхідність повернення 27 вагонів з оренди: 53396933, 53396966, 56086705, 56086739, 52978475, 56088859, 63739205, 56088883,56089287, 56086572, 63739171, 56086713, 66697624, 66977232, 66713710, 56559172, 56869662, 56543010, 56559180, 56869589, 56270606, 66466319, 56558877, 56166770, 56962475, 53133823, 56295454.
Листом 01-12/1 від 01.12.2021 (а.с. 173 том 1) ТОВ «Селищний гранітний кар'єр» підтвердило припинення оренди 27 вищезазначених вагонів.
Повернуті з оренди вагони позивач використав під час поставки продукції залізничним транспортом відповідно до наступних залізничних накладних: від 16.12.2021 №42651117, від 19.12.2021 №42766923, від 22.12.2021 №43847236, від 26.12.2021 №42985002.
За результатами поставки продукції між позивачем та відповідачем були складені такі документи: рахунки-фактури від 21.12.2021 №1284, від 31.12.2021 №1436, від 04.01.2022 №11, від 04.01.2022 №12; видаткові накладні від 21.12.2021 №1284, від 31.12.2021 №1436, від 04.01.2022 №11, від 04.01.2022 №12.
В установленому законом порядку позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 16.12.2021 № 42, від 19.12.2021 № 79,Є від 22.12.2021 № 65.
Позивач вказує на те, що після поставки спірної продукції, не зважаючи на неодноразові звернення останнього, з боку відповідача, було допущено тривале розвантаження продукції, що призвело до неповернення вагонів позивачу та, як наслідок неможливості передачі вагонів в оренду ТОВ «Селищний гранітний кар'єр».
Таким чином, позивач у зв'язку з тривалим розвантаженням відповідачем вагонів не зміг передати їх в оренду та, як наслідок отримати дохід у вигляду орендної плати у розмірі 894 600 грн 00 коп.
Вказані обставини і стали причиною виникнення даного спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Внаслідок укладення договору поставки № 667/2020 від 10.08.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 667/2020 від 10.08.2020 та специфікацій, укладених до нього, позивач здійснив поставку продукції на адресу відповідача, що підтверджується залізничними накладними від 15.11.2021 № 41335951, від 07.12.2021 № 42268656, від 15.12.2021 № 42606475, від 16.12.2021 № 42651109, від 22.12.2021 № 42847244, від 16.12.2021 № 42651117, від 19.12.2021 № 42766923, від 22.12.2021 № 43847236, від 26.12.2021 № 42985002 (а.с. 53-73 том 1).
За результатами поставки товару позивачем було виставлено рахунки-фактури (а.с. 80-87 том 1) та підписано уповноваженими сторонами без зауважень видаткові накладні від 02.12.2021 № 1176, від 21.12.2021 № 1283, від 12.12.2021 № 1284, від 23.12.2021 № 1295, від 31.12.2021 № 1436, від 04.01.2022 № 11, від 04.01.2022 № 12 (а.с. 88-93 том 1).
В свою чергу, відповідачем було прийнято спірний товар, проте з затримкою через тривале розвантаження спірних вагонів з його боку після того, як товар було доставлено до місця призначення.
Факт тривалого розвантаження товару, що прибув у спірних вагонах, відповідачем не заперечується, що підтверджується його правовою позицією, викладеною у відзиві на позов, проте останній вказує на те, що тривале розвантаження спірних вагонів відбулося не з його вини, а через те, що товар прибув на станцію призначення у замерзлому стані, на підставі чого знадобився тривалий час для його розігріву.
Крім того, відповідач зазначає про те, що причиною повільного розвантаження товару були простої навантажених вапняком вагонів на станції відправлення, уповільнене просування вагонів на коліях Укрзалізниці, накопичення вагонів на порожніх станціях й наступне одночасне прибуття та скупчення великої кількості вагонів на станції Чортомлик й на під'їзних коліях АТ «ПГЗК».
Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, обов'язок своєчасно прийняти поставлений товар, а у випадку виявлення недоліків/невідповідності визначеній якості товару відмовитися від нього або вимагати його заміну, законом покладений саме на покупця.
Крім того, умовами спірного договору сторони погодили, що приймання товару за якістю здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7, з подальшими змінами та доповненнями (п. 6.3 договору).
При виявленні недовантаження або поставки неякісного товару виклик представників вантажовідправника та/або постачальника обов'язковий. Постачальник зобов'язаний забезпечити прибуття свого повноважного представника у строк, зазначений у виклику покупця. Покупець направляє виклик постачальнику не пізніше, ніж з 3 робочих дні, до дати приймання товару, визначеної покупцем в повідомленні (п. 6.4 договору).
Господарський суд звертає увагу на те, що доказів на підтвердження того, що спірний вантаж перебував у замороженому стані, що сповільнило процес розвантажування спірних вагонів, як і доказів на підтвердження причини затримки вагонів на коліях АТ «Укрзалізниця» відповідачем до матеріалів справи не надано, в той час, як сам факт тривалого розвантаження спірних вагонів відповідачем не заперечується.
З огляду на наведене, доводи відповідача стосовно того, що затримка розвантаження вагонів відбулася через те, що товар прибув в замороженому стані, а також через затримку вагонів на коліях АТ «Укрзалізниця», судом відхиляються.
При зверненні до суду з даним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 587 014 грн 20 коп., що складають витрати за понаднормоване користування вагонами (простій), які позивач сплатив експедиторам внаслідок тривалого розвантаження відповідачем продукції після її поставки до місця призначення.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Господарським судом встановлено, що на підставі договорів № 2251-0421 від 01.04.2021 про організацію перевезень вантажів у власному (орендованому) рухомому складі укладеному з ТОВ «Лермтранс» та № 020921-И1 від 02.09.2021 транспортного експедирування залізничним транспортом (вагонами) експедитора укладеного з ТОВ «Індустріальні Технології» експедиторами було надано позивачу послуги з перевезення вантажів та транспортного експедирування, в свою чергу через тривале розвантаження відповідачем спірних вагонів позивачем було пронесено додаткові витрати за вказаними договорами на загальну суму 587 014 грн 20 коп., що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 108-157 том 1).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо тривалого розвантаження спірних вагонів, які в свою чергу призвели до завдання позивачеві збитків у сумі 587 014 грн 20 коп. у вигляді витрат за понаднормоване користування орендованими вагонами (простій).
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів розрахунок збитків у вигляді витрат за понаднормоване користування орендованими вагонами (простій) (а.с. 5-7 том 2), господарським судом встановлено, що останнім виконано правильно, та, викладені в ньому розрахунки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними.
Також, господарський суд звертає увагу на те, що посилання відповідача на те, що ні умовами спірного договору, ні умовами специфікацій не визначено строк повернення позивачу порожніх вагонів після відвантаження, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки сам факт тривалого розвантаження вагонів, та недоведеність відповідачем того, що це сталося не з його вини, судом розцінюється як протиправною поведінкою з боку відповідача, яка фактично завдала збитків позивачу.
Крім того, відповідно до специфікацій, підписаних в рамках даного договору сторонами узгоджені наступні умови:
- умови поставки: СРТ - склад покупця в редакції «Інкотермс-2010»;
- умови про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: при перевезенні залізничним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця за датою штемпеля станції призначення на залізничній накладній.
Пунктом 9.1 спірного договору визначено, що взаємовідносини, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Відповідно до правил Постачання за умовами СРТ (Саггіаде Раій То), у редакції «Інкотермс-2010», термін «перевезення до...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникати після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Таким чином, обов'язок по сплаті за понад нормоване користування вагонами (за простій) є обов'язком покупця, а не постачальника.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 894 600 грн 00 коп. - упущеної вигода (дохід), які позивач міг би реально одержати від здавання в оренду власних вагонів, у випадку відсутності з боку відповідача протиправних дія, які виразилися у тривалому розвантаженні продукції після її поставки до місця призначення.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач посилається на те, що після поставки спірної продукції, не зважаючи на неодноразові звернення останнього, з боку відповідача, було допущено тривале розвантаження продукції, що призвело до неповернення вагонів позивачу та, як наслідок неможливості передачі вагонів в оренду ТОВ «Селищний гранітний кар'єр».
Таким чином, позивач у зв'язку з тривалим розвантаженням відповідачем вагонів не зміг передати їх в оренду та, як наслідок отримати дохід у вигляду орендної плати у розмірі 894 600 грн 00 коп.
Господарським судом було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (далі - орендар) укладено договір оренди залізничного рухомого складу від 18.09.2018 №18/09 (а.с. 158-162 том 1).
Відповідно до актів передачі/повернення вагонів від 30.04.2019, від 30.06.2019, від 31.07.2019, від 31.08.2019, від 31.01.2020, від 30.04.2020, від 31.03.2020 (а.с. 163-171 том 1) позивачем було передано, а ТОВ «Селищний гранітний кар'єр» прийнято в оренду наступні вагони: 53396933, 53396966, 56086705, 56086739, 52978475, 56088859, 63739205, 56088883,56089287, 56086572, 63739171, 56086713,66697624, 66977232, 66713710, 56559172, 56869662, 56543010, 56559180, 56869589, 56270606, 66466319,56558877, 56166770, 56962475, 53133823,56295454.
Протягом тривалого часу на підставі укладеного з ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» договору позивач здавав в оренду власні вагони та отримував прибуток у вигляді орендної плати. Дані взаємовідносини тривали в 2021 та 2022 роках під час виконання договору від 10.08.2020 №667/2020, укладеного з відповідачем.
Проте позивачем було достроково повернуто 27 власних вагонів, які перебували в оренді у ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр», що підтверджується листом №01/12-1 від 01.12.2021, відповідно до якого позивач повідомив ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» про необхідність повернення 27 вагонів з оренди: 53396933, 53396966, 56086705, 56086739, 52978475, 56088859, 63739205, 56088883,56089287, 56086572, 63739171, 56086713, 66697624, 66977232, 66713710, 56559172, 56869662, 56543010, 56559180, 56869589, 56270606, 66466319, 56558877, 56166770, 56962475, 53133823, 56295454, а також листом 01-12/1 від 01.12.2021, відповідно до якого ТОВ «Селищний гранітний кар'єр» підтвердило припинення оренди 27 вищезазначених вагонів.
З матеріалів справи вбачається, що повернуті з оренди вагони позивач використав під час поставки продукції залізничним транспортом відповідно до наступних залізничних накладних: від 16.12.2021 №42651117, від 19.12.2021 №42766923, від 22.12.2021 №43847236, від 26.12.2021 №42985002.
Господарським судом встановлено, що затримка вагонів відбулася через протиправну поведінку відповідача, що полягала у тривалому розвантаженні спірних вагонів.
З огляду на викладене господарський суд дійшов наступного висновку.
Істотним у даному випадку є поняття «звичайних обставин», яке у себе включає такий стан, який склався б у відносинах позивача з ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр», якби відповідачем було своєчасно повернуто спірні вагони, і як наслідок позивач не був би змушений достроково повертати 27 власних вагонів, які перебували в оренді у ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» та отримував би за них орендну плату відповідно до договору оренди залізничного рухомого складу від 18.09.2018 №18/09.
Таким чином, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і неотриманими позивачем доходами підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причиною повернення позивачем 27 власних вагонів, які перебували в оренді у ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» стала саме неможливість їх передання у користування ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр», через тривале розвантаження спірних вагонів відповідачем.
Вказані обставини, підтверджують втрату позивачем частини доходу від орендної плати, які позивач міг би отримати здаючи в оренду спірні вагони ТОВ «Селищанський гранітний кар'єр» відповідно до договору оренди залізничного рухомого складу від 18.09.2018 №18/09.
Суд, провівши розрахунок заявленої до стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди (доходу) (а.с. 6-7 том 2), встановив, що розрахунок, поданий позивачем, є правильним, тому заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди (доходу) у розмірі 894 600 грн 00 коп. є правомірними та обґрунтованими.
Крім того, господарський суд відзначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 2 ГПК України).
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, Верховний Суд наголошував, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, підсумовуючи наведене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які б підтвердили відсутність протиправної поведінки з боку відповідача, а також встановлення судом більш вірогідною обставину, що тривале розвантаження спірних вагонів сталося саме через протиправні дії відповідача, господарський суд дійшов висновку, що саме через зазначені обставини позивачем були понесені додаткові витрати за понаднормоване користування спірними вагонами, та втрачено можливість отримати дохід від здачі спірних вагонів в оренду.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення збитків у сумі 1 481 614 грн 20 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестпромтехсервіс" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, буд. 1, код ЄДРПОУ 39559815) збитки у розмірі 1 481 614 грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 22 224 грн 21 коп.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 30.07.2024.
Суддя І.А. Рудь