вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1245/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 24А; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі
позивача: Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)
до Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном
Представники:
від прокуратури: Карюк Д.О. - прокурор відділу прокуратури;
від позивача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: Шклярук Д.С. - адвокат.
Виконувач обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1205/24 від 20.03.2024) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни, в якій просить:
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Чепурну Тетяну Іванівну (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0075 га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: павільйон, загальною площею 65,0 кв.м;
- припинити володіння Фізичною особою - підприємцем Чепурною Тетяною Іванівною (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нерухомим майном: павільйоном, загальною площею 65,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. номер 52048081 від 23.04.2020 (номер запису - 36325691), шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна № 1429554912101;
- стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) понесені судові витрати;
- про час розгляду справи повідомити Дніпропетровську обласну прокуратуру, Західну окружну прокуратуру міста Дніпра та учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.04.2024 о 12:00 год.
Крім того, прокурором було подано заяву (вх.№1403/24 від 21.03.2024) щодо забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі - підприємцю Чепурній Тетяні Іванівні та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - павільйон, загальною площею 65,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1429554912101).
Вказана заява обґрунтована тим, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення, постановленого за позовом прокурора, буде ускладнено або унеможливлено.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 заяву Виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 24А; ідентифікаційний код 02909938) щодо забезпечення позову - задоволено, заборонено Фізичній особі - підприємцю Чепурній Тетяні Іванівні та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - павільйон, загальною площею 65,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1429554912101).
У судове засідання 17.04.2024 з'явились прокурор та представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2024 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 22.05.2024 о 12:00 год.
У судове засідання 22.05.2024 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні представником Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни оголошено усне клопотання щодо відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2024 задоволено усне клопотання представника Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни щодо відкладення розгляду справи, відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 04.06.2024 о 17:00 год.
Відповідач у заяві (вх.№26998/24 від 03.06.2024) з процесуальних питань (пояснення по суті справи) просить прийняти надані пояснення та долучити їх до матеріалів справи № 904/1245/24, урахувавши позицію сторони відповідача під час судового розгляду, у задоволенні позову виконувача обов'язки керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єктів самовільного будівництва та припинення володіння нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що: - в якості підстави для звернення до господарського суду на бездіяльність Дніпровської міської ради щодо захисту права на користування земельною ділянкою, орган прокуратури жодним чином не визначає фактів та обставин, за яких фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. було би порушено інтереси держави в особі Дніпровської міської ради, оскільки вона не є особою, безпосередньо за якою реєструвалися речові права на павільйон за вищевказаною адресою на підставі скасованого рішення суду від 13 жовтня 2017 року по справі №175/3630/17, а набула відповідне право з 23 квітня 2020 року на підставі окремих правочинів, тобто на самостійній правовій підставі; - заявлений позивачем по даній справі спосіб захисту відповідних інтересів стосується лише реєстрації речових прав фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. та здійснення безпосередньо її права власності, проте на засновується, на обставинах недійсності відповідних правочинів, стороною яких, зокрема, була Чепурна Т.І., й на фактах, якими визначалась би неправомірність її поведінки у правовідносинах із територіальною громадою; - посилання сторони позивача на спрямування запиту із "повідомленням про встановлені факти порушення законодавства" на адресу Дніпровської міської ради (лист від 04.01.2024 р. № 51-91 вих-24) та про відсутність судових справ за позовами міської ради, яка, у свою чергу, не заявляла про порушення права користування і розпоряджання відповідною земельною ділянкою, до фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. - у дійсності не може об'єктивно свідчити про існування жодних належних підстав для звернення прокурора до господарського суду для захисту інтересів, означених у пред'явленому позові, тому твердження позивача про наявність підстав для судового захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування шляхом їх представництва прокурором - є повністю необґрунтованим; - сумніви в обґрунтованості доводів та аргументів сторони позивача викликають ті обставини, що із самого ж контексту пред'явленого позову чітко слідує, що відповідач ФОП Чепурна Т.І. не є та не була особою, яка здійснювала будівництво спірного павільйону або інших об'єктів на земельній ділянці за вказаною позивачем адресою, це також свідчить про повну безґрунтовність обставин, на які посилається сторона позивача в якості підстави заявлених позовних вимог, отже, доведеність заявлених позивачем вимог виключається з огляду на те, що надані стороною позивача висновок судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 32/3-23 від 20 квітня 2023 року та висновок судового експерта з питань додаткової комплексної будівельно-технічної експертизи № 32Д від 16 серпня 2023 року стосуються незавершеного, неперсоніфікованого та невирішеного судом кримінального провадження № 42022042000000083, а тому не відповідають предмету доказування по суті обставин даної справи, відтак матеріали, що надаються стороною позивача в якості доказів заявлених позовних вимог, не містять навіть таких висновків в галузі спеціальних знань, які мали би хоча би попереднє значення для належного з'ясування обставин, які підлягають встановленню по даній справі; - у справі насамперед не встановлено, що спірний павільйон, за усіма критеріями та особливостями його улаштування, дійсно є саме нерухомим майном, але не є тимчасовою спорудою (малою архітектурною формою, встановленою без улаштування заглибленого фундаменту тощо), тобто є таким майном, переміщення якого є неможливим, а внаслідок його використання у дійсності порушуються правила благоустрою та існують перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою, площа якої (0, 0075 га) набагато відрізняється від досі належним чином не визначених у такому контексті параметрів належного відповідачу об'єкта; - ймовірно у певній мірі помилкове визначення статусу належного відповідачу павільйону як нерухомого майна, обумовлене попередньою реєстрацію речових прав на нього колишніми власниками, - само по собі ніяким чином не утворює ознак порушення фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. будь-чиїх прав та законних інтересів, за захистом яких, утім, звертається позивач, так само, позивачем не визначено й того, у чому саме безпосередньо полягають перешкоди у користуванні земельною ділянкою, якому саме її належному і цільовому використанню у відповідній частині перешкоджає належний відповідачу павільйон, жодних об'єктивно існуючих ознак відповідного порушення з боку відповідача позивачем не наведено і не визначено.
Також відповідач у клопотанні (вх.№27000/24 від 03.06.2024) про призначення експертизи, просить прийняти клопотання до розгляду та долучити до матеріалів справи 904/1245/24, призначити у даній справі проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, на вирішення експертів поставити наступні запитання: - 1) Чи є об'єкт (результат виконання робіт), розташований за адресою: АДРЕСА_2, нерухомим майном?; 2) Чи існують на об'єкті, встановленому за адресою: АДРЕСА_2, улаштування заглибленого фундаменту або наявність конкретних ознак певних інших, та яких саме, дій капітального значення?; 3) Які показники площі має об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2?; 4) Чи є об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2, у його цілісному значенні та за його функціональними властивостями, одною єдиною спорудою, або ж він поєднаний із двох чи більше (скільки саме та якої площі кожна) споруд?; 5) Чи є можливим переміщення об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, без його знецінення (суттєвого знецінення) та зміни його призначення?; 6) Якщо об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2, є нерухомим майном, то за якими конкретними ознаками, та який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фактично виконаний на об'єкті?; 7) Якщо об'єкт (результат виконання робіт), розташований за адресою: АДРЕСА_2, є нерухомим майном, то чи є він самочинним будівництвом?; 8) Яка група капітальності (категорія складності, ступінь вогнестійкості) об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2?; 9) На якій земельній ділянці (параметри, площа) розташований об'єкт (результат виконання робіт) за адресою: АДРЕСА_2, якими є режим власності такої земельної ділянки та її цільове призначення?; 10) Яким, відповідно до правил благоустрою, є раціональне використання території земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2?; 11) Чи потребувало встановлення об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, розроблення землевпорядної документації тощо, й якщо так, то ураховуючи які саме функціональні особливості та призначення об'єкта (результату виконання робіт)?; 12) Чи перешкоджає наявність об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, використанню за призначенням земельною ділянки, загальною площею 0075 га, або певної іншої земельної ділянки, та у чому безпосередньо це полягає?; 13) Чи встановлено об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2, з порушенням правил благоустрою, яких саме?; 14) Якщо об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2, перешкоджає використанню за призначенням земельною ділянки, загальною площею 0075 га, або певної іншої земельної ділянки, то яким чином може бути усунуто такі перешкоди?; 15) Чи може бути усунуто, на випадок їх існування, перешкоди у цільовому використанні земельною ділянки, загальною площею 0075 га, або певної іншої земельної ділянки, без переміщення об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2?; Проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6), надавши експертам матеріали господарської справи; Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову експерта від виконання покладених на нього обов'язків; Оплату вартості проведення експертизи покласти на відповідача, та зазначає про те, що: - стороною позивача, пред'явивши позов, надано висновок судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 32/3-23 від 20 квітня 2023 року та висновок судового експерта з питань додаткової комплексної будівельно-технічної експертизи № 32Д від 16 серпня 2023 року, складені судовим експертом Бихно Мариною Володимирівною, проте, надані стороною позивача висновки експерта викликають значні сумніви щодо їхньої правильності, тому що вони стосується незавершеного, неперсоніфікованого та невирішеного судом кримінального провадження №42022042000000083, а відтак не відповідають предмету доказування по суті обставин даної справи; - у даній справі насамперед не встановлено, що спірний павільйон, за усіма критеріями та особливостями його улаштування, дійсно є саме нерухомим майном, але не є тимчасовою спорудою (малою архітектурною формою, встановленою без улаштування заглибленого фундаменту тощо), тобто є таким майном, переміщення якого є неможливим, а внаслідок його використання у дійсності порушуються правила благоустрою та існують перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою, площа якої (0, 0075 га) відрізняється від досі належним чином не визначених у такому контексті параметрів належного відповідачу об'єкта, при цьому, ймовірно у певній мірі помилкове визначення статусу належного відповідачу павільйону як нерухомого майна, обумовлене попередньою реєстрацію речових прав на нього колишніми власниками, - само по собі ніяким чином не утворює ознак порушення фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. будь-чиїх прав та законних інтересів, за захистом яких, утім, звертається позивач, як наслідок, позивачем не визначено, у чому саме безпосередньо полягають перешкоди у користуванні земельною ділянкою, якому саме її належному використанню у відповідній частині перешкоджає належний відповідачу павільйон, жодних об'єктивно існуючих ознак відповідного порушення з боку відповідача позивачем не наведено і не визначено, тож позивачем відтак не доводиться й самого змісту порушення діями відповідача відповідних законних інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.
Дніпропетровська обласна прокуратура у клопотанні (вх.№27240/24 від 03.06.2024) про залучення представника в Електронному суді, просить залучити в Електронному суді у якості учасника справи №904/1245/24 - представника Дніпропетровської обласної прокуратури: Батуріну Анну Віталіївну - РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Прокуратура у заяві (вх.№27290/24 від 04.06.2024) просить задовольнити в повному обсязі позов, зобов'язати відповідача усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, припинити володіння спірним нерухомим майном, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, обґрунтовуючи це тим, що: - представником відповідача через електронний кабінет в ЄСІТС 31.05.2024 подано заяву з процесуальних питань, в якій викладено незгоду з заявленими позовними вимогами, судом зареєстровано вказану заяву 03.06.2024, разом з тим, вказану заяву не направлено на адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра, замість умовного коду окружної прокуратури (0290993821) зазначено код ЄДРПОУ Дніпропетровської обласної прокуратури (02909938), таким чином, Західна окружна прокуратура міста Дніпра не отримувала заяву представника відповідача та була позбавлена можливості вчасно надати до суду свої заперечення; - представник відповідача стверджує, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, посилаючись на порядок вирішення питань щодо встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти, торгівлі на ринках тощо, разом з тим, не зрозуміло, яким чином має бути застосоване вказане законодавство щодо спірного об'єкту нерухомого майна, який самочинно побудовано за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрований як об'єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та має реєстраційний номер 1429554912101, на земельній ділянці комунальної форми власності, яка не надавалася у власність чи користування для цілей будівництва жодній особі, а офіційна адреса вказаному об'єкту не присвоювалася; - безпідставне набуття права власності на нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів держави, таким чином, виключно власник, у нашому випадку - Дніпровська міська рада, має право на розпорядження земельною ділянкою, твердження про, ніби - то, втручання у право власності відповідача, мирне володіння нею своїм майном, спростовується відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України; - територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власник земельної ділянки має право вимагати від Чепурної Тетяни Іванівни усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність нерухоме майно - павільйон за цією адресою особа набула усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник ОСОБА_2 , а тому зазначена фізична особа є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами.
Відповідач у заяві (вх.№27404/24 від 04.06.2024) просить суд заяву, подану Дніпропетровською обласною прокуратурою, - залишити без розгляду та повернути її заявникові, посилаючись на те, що: - відсутність у певній підсистемі коду окружної прокуратури - не є підставою для участі у справі іншого суб'єкта, так само як це, у разі надходження заяви з процесуальних питань до іншого адресата, жодним чином не перешкоджає її наступному направленню відповідному учаснику даної справи - за належністю; - доводи та аргументи нашої сторони надаються суду на забезпечення реалізації завдання судочинства, його диспозитивності й засад рівності та змагальності сторін, а відтак процесуальні дії сторони відповідача не містять жодних ознак зловживання правом, на цьому зауважується необ'єктивно та цілком безпідставно; - по суті самих таких заперечень слід зауважити, що доводи сторони відповідача не містять жодного суперечливого та непослідовного підґрунтя, оскільки, надавши пояснення по суті даної справи, нами, зокрема, відзначено, що "ймовірно у певній мірі помилкове визначення статусу належного відповідачу павільйону як нерухомого майна, обумовлене попередньою реєстрацію речових прав на нього колишніми власниками, - само по собі ніяким чином не утворює ознак порушення відповідачем фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. будь-чиїх прав та законних інтересів, за захистом яких, утім, звертається позивач"; - посилання на необхідність з'ясування відповідно до завдань судочинства та підготовчого провадження у справі самої природи спірних правовідносин та правильного визначення необхідних для вирішення справи обставин справи - ніяк не є зловживанням правом, не містить ані жодних непослідовності та суперечливості або ж "неправильного розуміння положень чинного законодавства"; - Дніпропетровська обласна прокуратура, прокурор відділу якої підписав подану до суду заяву із запереченнями проти письмових пояснень сторони відповідача, - не є ані стороною, ані третьою особою у справі.
У судове засідання 04.06.2024 з'явились представники сторін та прокуратури.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2024 відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 11.06.2024 о 17:00 год.
Прокуратура у запереченні (вх.№28156/24 від 10.06.2024) на клопотання про призначення експертизи просить відмовити у задоволенні клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у справі №904/1245/24 в повному обсязі, посилаючись на те, що: - надані прокурором висновки експерта, виготовлені особою, що має кваліфікацію судового експерта, яка повідомлена про кримінальну відповідальність, з урахування вимог статті 101 ГПК України та Закону України "Про судову експертизу" є доказами в господарському процесі, а твердження адвоката про невідповідність їх вимогам статей 98-103 ГПК України є необґрунтованими; -додані прокурором у якості доказів листи органів державної влади та місцевого самоврядування, інформація з реєстрів, висновок судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, висновок судового експерта з питань додаткової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, технічний звіт з топографо-геодезичних робіт по об'єкту земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 та інші докази, у своїй сукупності, свідчать про капітальний характер будівництва спірного об'єкта, а права позивача, в першу чергу, порушені внаслідок наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу, відкритого щодо самочинно побудованого нерухомого майна, як на нежитлове приміщення, та фактичної забудови земельної ділянки комунальної форми власності без відповідної волі на те дійсного власника - Дніпровської міської ради; - у запитаннях, які пропонує поставити на вирішення експерту представник відповідача, вбачається намагання переконати суд або хоча б закласти обґрунтований сумнів в тому, що спірне майно не є насправді нерухомим, а є, по своїй суті, малою архітектурною формою; - адвокат, на підтвердження своєї тези, послідовно цитує Закон України "Про благоустрій населених пунктів", Правила благоустрою міста Дніпро, приводить визначення поняття "тимчасова споруда" та звертає увагу суду на положення частини 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо неможливості державної реєстрації речових прав на тимчасові споруди, водночас, факт такої реєстрації на спірне нерухоме майно адвокат пояснює діями попереднього власника, але не своєї довірительки, запевняючи, що така реєстрація ніяким чином не порушує будь-чиї права, таке твердження спростовується наданими прокурором доказами, а саме копіями матеріалів електронної реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1429554912101, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; - реєстраційна справа містить, у тому числі, заяву Чепурної Т.І. про реєстрацію обтяження іпотеки на спірний об'єкт нерухомого майна, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо обтяження речового права на нерухоме майно (заборона), рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за результатом розгляду цих заяв; - договір іпотеки, що укладений між Чепурною Т.І. та ТОВ "Проспект Торг Буд" також явно свідчить про усвідомлення Чепурною Т.І. статусу майна, щодо якого вона укладає договір - "нерухоме майно" (пункт 1.1 Договору), адвокат не стверджує протилежного та не оспорює добровільне волевиявлення своєї довірительки; - в договорі іпотеки (розділ 3 Засвідчення та гарантії іпотекодавця), що підписувався Чепурною Т.І. , зазначено про докази, якими іпотекодавець підтверджує своє право власності на спірне нерухоме майно, а саме: інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; - пунктом 5.4.2 Договору також передбачено право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки, що також явно свідчить про усвідомлення Чепурною Т.І. статусу майна саме як нерухомого, також, при укладенні договору зазначено і адресу майна, і підстави його набуття у власність ТОВ "Проспект Торг Буд" - саме як нерухомого майна, а тому твердження адвоката про те, що реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена без участі відповідачки, попередніми власниками, не відповідає дійсності та спростовується наданими доказами; - представник відповідачки не надає на підтвердження своєї тези щодо статусу спірного майна як тимчасової споруди жодного доказу, як то паспорту прив'язки чи будь-якого розпорядження чи рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розміщення вказаної тимчасової споруди, як того вимагає чинне законодавство, на яке адвокат сам і посилається.
Також прокуратура у запереченні (вх.№28159/24 від 10.06.2024) на заяву представника відповідача від 04.06.2024 просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про залишення без розгляду та повернення заперечень прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури у справі №904/1245/24, посилаючись на те, що: - в силу статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом; - організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом; - правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру"; - відповідно до статей 1, 4, 5 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; - враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до статей 4, 53, 55 Господарського процесуального кодексу України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень; - прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій, на виконання вказаних вимог Закону прийнято наказ №389 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді", яким врегульовано питання подання позовних заяв та інших процесуальних документів окружними прокуратурами, та питання забезпечення участі прокурорів у розгляді справ судами; - згідно з пунктом 6.6 наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 заяви по суті справи та інші процесуальні документи подаються прокурором, який забезпечує участь у суді; - відповідно до вимог пункту 11.2 вищевказаного наказу, участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах забезпечується підрозділами представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції за їх місцезнаходженням.
Відповідач у заяві (вх.№28398/24 від 11.06.2024) просить відмовити у залученні Дніпропетровської обласної прокуратури до участі у даній справі на заявлених вказаною особою підставах, залишити без розгляду усі заяви з процесуальних питань, подані до матеріалів даної справи Дніпропетровською обласною прокуратурою, повернувши їх заявнику, посилаючись на те, що: - позивачем у даній справі є Західна окружна прокуратура м. Дніпра Дніпропетровської області, виконувачем обов'язків керівника якої підписано пред'явлений позов; - Дніпропетровською обласною прокуратурою, в особі прокурора відділу, подано заяву також про залучення до участі у даній справі, проте, Дніпропетровська обласна прокуратура, прокурор відділу якої підписав подану до суду заяву, - не є ані стороною, ані третьою особою у справі; - Дніпропетровська обласна прокуратура не є особою, яка подала позов або в інтересах якої у даній справі подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, у тому числі, Дніпропетровська обласна прокуратура не є особою, якою у даній справі пред'являвся позов у розумінні її спільних прав та обов'язків з іншим позивачем, не є особою, яка пред'явила позов у зв'язку із виникненням у неї разом із іншим позивачем спільних прав чи обов'язків з однієї підстави, не є особою, яка пред'явила позов з огляду на однорідність прав і обов'язків з іншим позивачем, а також вона й не є третьою особою.
У судове засідання 11.06.2024 з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 відмовлено у задоволені клопотання Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни (вх.№27000/24 від 03.06.2024) про призначення експертизи, відмовлено у задоволені заяв Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни (вх.№27404/24 від 04.06.2024 та вх.№28398/24 від 11.06.2024) щодо залишення без розгляду та повернення поданої Дніпропетровською обласною прокуратурою заяв, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 19.06.2024 о 16:10 год.
Відповідач у заяві (вх.№28757/24 від 13.06.2024) про закриття провадження у справі просить закрити провадження у справі № 904/1245/24 за позовом виконувача обов'язки керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Фізичної особи - підприємця Чепурної Тетяни Іванівни про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення об'єктів самовільного будівництва та припинення володіння нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна посилаючись на те, що: - з матеріалів справи видно, що згідно із відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; місцем зберігання реєстраційної справи ФОП Чепурної Т.І. в паперовій формі є Нікопольська районна державна адміністрація, ФОП Чепурна Т.І. як платник податків та єдиного внеску обліковується у Нікопольській ДПІ (м. Нікополь) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, отже, місцем здійснення господарської діяльності фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. є м. Нікополь та Нікопольський район Дніпропетровської області, натомість за вказаною у пред'явленому позові адресою: АДРЕСА_2 , Чепурною Т.І. господарської діяльності як фізичною особою - підприємцем - не здійснюється, а жодні докази протилежного у справі - відсутні; - у Державному реєстрі відповідні права (право власності) на вказане у пред'явленому позові майно зареєстровані за Чепурною Т.І. як за фізичною особою, але це майно не є об'єктом господарської діяльності ФОП Чепурної Т.І., тобто Чепурна Т.І. є власником майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , як фізична особа, однак це майно не використовується у господарській діяльності фізичної особи - підприємця, адже Чепурна Т.І. не використовує його для здійснення підприємницької діяльності; - дана справа за предметною та суб'єктною юрисдикцією не підсудна господарському суду, оскільки вона не стосується спору, що виник у зв'язку із здійсненням відповідачем фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. господарської діяльності, Чепурна Т.І. не виступає у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, а спірні правовідносини - не є господарськими.
Також відповідач у заяві (вх.№29206/24 від 17.06.2024) про застосування позовної давності просить прийняти заяву про застосування позовної давності та долучити її до матеріалів справи № 904/1245/24, застосувати до спірних правовідносин загальну позовну давність у три роки, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України, як окрему та самостійну підставу для відмови у позові у повному обсязі обґрунтовуючи це тим, що: - позивачем не визначено жодних фактів і обставин, з огляду на які можна було би об'єктивно підсумувати про існування у відносинах із фізичною особою - підприємцем Чепурною Т.І. бездіяльності Дніпровської міської ради, за якої, своєю чергою, об'єктивно виникли би належні, виключні, прямо передбачені законом підстави для звернення до господарського суду прокурора для захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування , у цьому розумінні посилання сторони позивача на спрямування запиту із "повідомленням про встановлені факти порушення законодавства" на адресу Дніпровської міської ради (лист від 04.01.2024 р. № 51-91 вих-24) та про відсутність судових справ за позовами міської ради, яка, у свою чергу, не заявляла про порушення права користування і розпоряджання відповідною земельною ділянкою, до фізичної особи - підприємця Чепурної Т.І. - у дійсності не може об'єктивно свідчити про існування жодних належних підстав для звернення прокурора до господарського суду для захисту інтересів, означених у пред'явленому позові; - позов по даній справі подано до Господарського суду Дніпропетровської області 20 березня 2024 року, право власності на павільйон, який є предметом заявлених позовних вимог, виникло у Чепурної Т.І. з 23 квітня 2020 року, за змістом доводів пред'явленого позову, право власності держави на земельну ділянку, загальною площею 0, 0075 га, на якій знаходиться павільйон, загальною площею 65,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , порушується у зв'язку із тим, що право власності на вказаний павільйон було зареєстровано на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року по справі № 175/3630/17, яке надалі було скасовано із відмовою судом у відповідному позові щодо права власності на таке майно; - рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року по справі № 175/3630/17, за наслідками розгляду поданої Дніпропетровської місцевою прокуратурою № 3 апеляційної скарги, скасовано постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2018 року, якою й було відмовлено у визнанні права попереднього власника на павільйон, наразі належний Чепурній Т.І. , зазначена постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з того ж самого дня, тобто з 17 квітня 2018 року, відтак про стверджуване порушення права держави на земельну ділянку, загальною площею 0, 0075 га, на якій знаходиться павільйон, загальною площею 65,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , позивач (прокуратура) мав бути обізнаним саме з 17 квітня 2018 року; - трирічний строк позовної давності для вимог пред'явленого у даній справі позову, щонайменше, сплинув вже до 17 квітня 2021 року, тобто скористатися вказаними правилами для заявлення відповідних позовних вимог, не порушуючи без поважних причин строку позовної давності, позивач мав би можливість лише до 01 липня 2023 року, виходячи з обставин даної справи, з огляду на предмет та підстави заявлених позовних вимог, починаючи з 17 квітня 2017 року та станом на час звернення позивача до господарського суду із позовом сплинула трирічна позовна давність, причому, навіть якщо окремо пов'язувати наявність стверджуваного позивачем порушення прав та інтересів держави саме з реєстрацією відповідного права власності Чепурної Т.І. (з 23 квітня 2020 року), то й тоді, з огляду на вищевказані обставини, трирічна позовна давність для позивача сплинула починаючи з 23 квітня 2023 року, а скористатися правилами щодо продовження позовної давності на період дії карантину позивач, так само, мав би можливість лише до 01 липня 2023 року.
Крім того, відповідач у заяві (вх.№29284/24 від 17.06.2024) про відкладення судового засідання просить врахувати причину неявки у якості поважної та судове засідання відкласти на інший день і час, з огляду на зайнятість представника відповідача у іншому судовому процесі.
Прокуратура у запереченні (вх.№29824/24 від 19.06.2024) на заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності у справі №904/1245/24, посилаючись на те, що: - Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має, таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом, як необхідних для виникнення права власності; - у розумінні положень статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю; - підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, умовою подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном; - із обставин справи №904/1245/24 вбачається, що керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради саме із негаторним позовом, посилаючись на те, що самовільне зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_2 та проведена державна реєстрація права приватної власності на розташовані на ній об'єкти самочинного будівництва, створює перешкоди власнику земельної ділянки - Дніпровській міській раді у здійсненні користування цією ділянкою.
У судове засідання 19.06.2024 з'явився прокурор та представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни (вх.№29284/24 від 17.06.2024) про відкладення судового засідання, відкладено розгляд справи по суті (загальне позовне провадження) на 04.07.2024 о 15:10 год.
Прокуратура у запереченні (вх.№31933/24 від 03.07.2024) на заяву представника відповідача про закриття провадження у справі просить відмовити у задоволенні заяви про закриття провадження у справі №904/1245/24, а позов прокурора задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що: - відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 16.01.2024, який додано до матеріалів позовної заяви у якості доказів, встановлено, що на об'єктах площею забудови 65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , здійснюється господарська діяльність, у вигляді закладу торгівлі з продажу їжі, продажу кальянної продукції та надання фінансових послуг у вигляді ломбарду, тобто на теперішній час земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташовано спірне нерухоме майно, використовується в комерційних цілях; - заперечення представника відповідача щодо місця реєстрації Чепурної Т.І. за адресою: АДРЕСА_1 , і, як наслідок, на думку адвоката, свідчення того, що відповідачка здійснює господарську діяльність виключно на території Нікопольського району, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а твердження про те, що вказане майно не використовується у господарській діяльності нічим окрім слів адвоката не підтверджується, при цьому, в попередніх засіданнях, адвокатом не заперечувався факт використання вказаного майна в підприємницькій діяльності, зокрема, в заяві з процесуальних питань від 31.05.2024 адвокат намагався обґрунтувати належність спірного майна до малих архітектурних форм через поняття "тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності" тощо; - в даному випадку спір належить до юрисдикції господарського суду, оскільки відповідачем є фізична особа-підприємець Чепурна Тетяна Іванівна, яка набула у приватну власність нерухоме майно - павільйон, загальною площею 65 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення підприємницької діяльності, та яка на самовільно зайнятій земельній ділянці здійснює господарську діяльність, а саме використовує об'єкт самочинного будівництва як заклад торгівлі, відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини, таким чином, справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка та нерухоме майно - павільйон, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
У судове засідання 04.07.2024 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні оголошено перерву до 10.07.2024 о 17:00 год.
У судове засідання 10.07.2024 з'явились прокурор та представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Чепурної Тетяни Іванівни (вх.№28757/24 від 13.06.2024) про закриття провадження у справі.
Також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 17.07.2024 о 15:30 год.
У судове засідання 17.07.2024 з'явилися прокурор та представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 17.07.2024 представником відповідача після дослідження доказів було заявлено усне клопотання про виклик у судове засідання експерта для допиту.
Судом вказане усне клопотання залишено без розгляду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Частиною 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
У підготовчому провадженні представником відповідача вказане клопотання заявлено не було, поважних причин, з яких клопотання не було заявлено, відповідачем не наведено.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час судових дебатів представником відповідача було повідомлено суду, що, у разі незакриття провадження у справі, можливо бути вважати про скоєння дисциплінарного проступку.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, 04.12.2017 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації бізнесу і нерухомості" Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Ганноченко Артемом Олександровичем зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - павільйон, загальною площею 65 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , за громадянином ОСОБА_2 , на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі № 175/3630/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та визнання права власності (т.1. а.с. 32-36, 81-84).
У подальшому постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 за апеляційною скаргою Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цих частинах нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та визнання права власності - відмовлено (т.1, .а.с.42-45).
З матеріалів справи вбачається, що право власності на нерухоме майно - павільйон загальною площею 65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону від 18.12.2017, зареєстровано в реєстрі за №10878 (т.1, а.с.85-86) та договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону від 18.12.2017, зареєстровано в реєстрі за №10881 (т.1, а.с. 87-88), посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.
У подальшому, 07.10.2019, тобто вже після скасування заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_6 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект Торг Буд" на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, зареєстровано в реєстрі за №9958, 9959, від 07.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. (т.1, а.с.91-92).
21.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд", як іпотекодавцем, та Чепурною Тетяною Іванівною , як іпотекодержателем, було укладено Договір іпотеки, відповідно до пункту 1.1 якого іпотекодавець передає іпотекодержателею в іпотеку нерухоме майно, зокрема, павільйон, загальною площею 65,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.92(зворотна сторона)-95).
Відповідно до пункту 1.2 Договору іпотеки предмет іпотеки належить іпотекодержателю на праві приватної власності на підставі, зокрема, павільйон загальною площею 65,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , належить на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд", справжність підписів засвідчено Щетіловою О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 07.10.2019 за реєстровими №№9958, 9959, технічного паспорту, виданого 10.07.2017 ФОП Пазій О.Л. за №077/17, договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону, посвідченого Щетіловою О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 18.12.2017 за реєстровим №10878, договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону, посвідченого Щетіловою О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 18.12.2017 за реєстровим №10881, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Щетіловою О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 18.10.2019, номер запису про право власності 33742946, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1429554912101.
Пунктом 2.1 Договору іпотеки визначено, що іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника, що випливають з договору позики (надалі - основний договір), укладеного між позикодавцем - Чепурна Тетяна Іванівна та позичальником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд" від 21.04.2020 та усіх додаткових угод до нього. Згідно основного договору позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму позики у розмірі 100 000 грн. 00 коп. в строк до 23.04.2020.
Відповідно до пункту 6.6 Договору іпотеки цей договір є змішаним та містить умови договору іпотеки, довіреності, договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
У подальшому Чепурна Тетяна Іванівна заявою від 23.04.2020, справжність підписів на якій засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №4500, 4501, повідомляє, що згодна прийняти в якості виконання зобов'язання за договором позики, укладеним між Чепурною Тетяною Іванівною , як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд", як позичальником, від 21.04.2020 право власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у розмірі 100 000 грн. 00 коп. (т.1, а.с.95).
Відповідно до листа Дніпровської міської ради від 23.06.2023 №7/11-1301 станом на 05.06.2023 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: " АДРЕСА_2 " та за РНОКПП "2127320906" у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами; за запитуваними параметрами станом на час надання відповіді прийнятих рішень міської ради не виявлено; за запитуваними параметрами звернень не виявлено. Згідно з даними інформаційної бази містобудівного кадастру містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єктів будівництва по АДРЕСА_2 Головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не надавалися. Також повідомляється, що Управлінням не готувалися проєкти рішень про надання дозволу на проєктування та будівництво об'єктів за вищевказаною адресою. За даними Реєстру будівельної діяльності, станом на час надання відповіді відсутні відомості щодо видачі / реєстрації цим управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.39).
Як вбачається з листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 11.01.2024 №10/1-1 "Про надання інформації" згідно з даними Реєстру, станом на дату надання відповіді, відсутні відомості щодо видачі / реєстрації Управління документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . Перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 не проводились (т.1, а.с.38).
Відповідно до листа Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №7/11-361 "Про розгляд листа" станом на 19.02.2024 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою " АДРЕСА_2 " у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами; за запитуваними параметрами станом на час надання відповіді рішень міської ради щодо передачі у власність або користування земельної ділянки не виявлено; відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - АДРЕСА_2 офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні документи, на підставі яких було присвоєно зазначену адресу - відсутні; за даними Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, станом на час надання відповіді відсутні відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва по АДРЕСА_2 ; державним інспектором інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 16.01.2024 було здійснено обстеження запитуваної земельної ділянки, за результатами якого складено відповідний акт від 16.01.2024 №16/01/24-КР (т.1, а.с.46-47).
Відповідно до акту від 16.01.2024 №16/01/24-КР обстеження земельної ділянки, складеного головним спеціалістом сектору державного контролю за використанням та охороною земель відділу державного контролю за використанням та охороною земель та методичного забезпечення Дніпровської міської ради, державним інспектором Кравченком Мирославом Вікторовичем за результатами обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, наступне: - доступ до земельної ділянки: вільний; - земельна ділянка розташована по фактичному розміщенню кіоску з обміну валют та з продажу шашлику із зовнішньою рекламою "Шашлик маркет Petter"; - на момент перевірки кіоск працював та здійснював господарську діяльність; - дах кіоску обшити темно-сірими алюмінієвими композитними панелями, стіни складаються із цегли та склопластикових вікон; - кіоск має три входи; - перший вхід зі сторони вул. Юрія Кондратюка до кіоску з обміну валют, а другий та третій входи зі сторони вул. Набережної Заводської до кіоску з продажу шашлику із зовнішньою рекламою "Шашлик маркет Petter"; - зліва від кіоску по вул. Набережній Заводській розташований кіоск з продажу кальянної та вейп продукції з зовнішньою рекламою "Дунька"; - справа від кіоску по вул. Юрія Кондратюка розташований кіоск ломбард ; - доступ до задньої сторони кіоску відсутній (т.1, а.с.47-50).
В матеріалах справи наявна копія технічного паспорту, виготовленого станом на 10.07.2017 Фізичною особою-підприємцем Пазій О.Л. (т.1, а.с.78-80).
Прокурор зазначає, що під час реалізації представницьких повноважень Західною окружною прокуратурою встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Більш того, розпорядчий документ, на підставі якого об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу у м. Дніпрі, "АДРЕСА_2" не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно - торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_2 , за Чепурною Тетяною Іванівною .
Прокурор просить зобов'язати відповідача - Фізичну особу-підприємця Чепурну Тетяну Іванівну усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - павільйону, загальною площею 65,0 кв.м., а також припинити володіння Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни вказаним нерухомим майном шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Як вбачається, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_6 , ні Товариству з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд", ні Чепурній Тетяні Іванівні не відводилася, оскільки Дніпровською міською радою рішення про відведення цієї земельної ділянки у користування чи у власність зазначеним фізичним та юридичним особам не приймалося (листи Дніпровської міської ради від 23.06.2023 №7/11-1301, від 21.02.2024 №7/11-361).
За фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці Західною окружною прокуратурою міста Дніпра до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.09.2022 внесено відомості за №42022042000000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України (т.1, а.с.37).
Відповідно до Висновку судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно- технічної експертизи №32/3-23 від 20.04.2023 та Висновку судового експерта з питань додаткової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №32Д від 16.08.2023, проведених за матеріалами кримінального провадження №42022042000000083 від 21.09.2022, встановлено, що об'єкти за адресою: АДРЕСА_2 , площею забудови 65 кв.м. є капітальними будівлями ІІІ класу вогнестійкості та IV класу капітальності, фактичне землекористування та будівництво торгівельного павільйону на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає нормативно-правовим актам у галузі будівництва в частині розміщення та іншим законодавчим актам у сфері будівництва: земельна ділянка площею 65 кв.м., на якій розміщений павільйон площею 65 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , не оформлена належним чином, дозвільні документи, що надають право на будівництво - відсутні (т.1, а.с.51-70).
Також, відповідно до технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об'єкту земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що площа земельної ділянки під забудовою складає 0,0075 га, також, в межах земельної ділянки, на якій розташовані будівлі знаходяться охоронні зони: - лінія електропередачі високої напруги підземна 10кВ - 0,0024га; - водопровід підземний сталевий діаметром 500мм - 0,0047га - зливовий колектор 0,0055 га (т.1, а.с.96-105).
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної форми власності, у тому числі, на умовах оренди (підпункт 14.1.73, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу першого пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт. 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).
Докази подання податкової звітності за землю в матеріалах справи відсутні.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяження не містить відомостей про набуття права власності чи користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 за жодною юридичною чи фізичною особою.
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
Слід відзначити, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції станом на час здійснення державної реєстрації) визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність;
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності.
Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 надано заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17.
При цьому, жодного документу, що підтверджував відведення земельної ділянки під його будівництво заявником державному реєстратору не надано.
Вказане вище рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 в подальшому було скасовано постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.04.2018.
Відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та адресного плану міста адреса " АДРЕСА_2 " офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась.
Як вбачається з листа Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №7/11-361 не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами відносно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .
Таким чином, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - павільйон, за адресою: АДРЕСА_2 без належного правовстановлюючого документа.
Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, висновки в якій аналогічні висновкам, викладеним у постановах від 23.06.2020 у справі №680/214/16 та від 20.07.2022 у справі №923/196/20, зазначено, зокрема, що аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Водночас частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).
У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
За змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Частиною 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).
Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.
Як встановлено, після здійснення державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - павільйон за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону від 18.12.2017, зареєстровано в реєстрі за №10878 та договору купівлі-продажу 1/2 частки павільйону від 18.12.2017, зареєстровано в реєстрі за №10881.
В подальшому, 07.10.2019, тобто вже після скасування заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі №175/3630/17 право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 від ОСОБА_6 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проспект торг буд" на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу.
Та в подальшому, право власності на нерухоме майно - павільйон, площею 65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 перейшло до Чепурної Тетяни Іванівни , яка на теперішній час є власником нерухомого майна, павільйону (РНОНМ 1429554912101), що розташований у АДРЕСА_2 , на підставі заяви серія та номер: 4500 та 4501, від 23.04.2020, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., та договору іпотеки №4490 від 21.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі - павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.
Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об'єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними, припинення права володіння тощо.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зроблено висновок, що "за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
При цьому, установивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена особі для цієї мети, суди з урахуванням практики застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні з'ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, чиї права порушено такою забудовою, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проєкту або будівельних норм і правил.
У цьому аспекті Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 № 822/2149/18 наголошено, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).
Дніпровська міська рада в листах зазначила, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не відводилася жодним фізичним та юридичних особам з метою будівництва об'єкту нерухомого майна.
З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 Земельного кодексу України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.
Відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №915/1439/21 належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.
Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних із встановленням суб'єктного складу осіб, зобов'язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій Земельним кодексом України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.
Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, які обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 Земельного кодексу України суттєво розширює суб'єктний склад зобов'язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об'єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об'єкт.
Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 Земельного кодексу України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №915/1416/21 (за участю Міськради як позивача за аналогічним позовом), від якого колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.
Отже територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власник земельної ділянки, має право вимагати від Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0075 га приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно збудованого майна: павільйону, загальною площею 65,0 кв.м.
Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об'єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.
Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Отже, цим спростовується заперечення відповідача щодо пропуску позовної давності.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).
Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, належним способом захисту порушених прав на земельну ділянку територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є повернення земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2, та знесення об'єкту самочинного будівництва: павільйону, загальною площею 65,0 кв.м.
Інші заперечення відповідача відхиляються судом з наступних підстав.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина 3 статті 13 Конституції України).
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина 7 статті 41 Конституції України, частина 3 статті 1 Земельного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 122-126 постанови від 15.09.2020 по справі №469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку позбавлення кінцевого набувача його прав на певний об'єкт законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об'єкт, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного.
Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 125.6.3).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частин першої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України).
Отже, законодавство України гарантує право заявити до відповідного суб'єкта позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами.
З огляду на викладене, позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані прокурором на підтвердження факту створення відповідачем перешкод Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою відповідачем земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0075 га є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо створення відповідачем перешкод Дніпровській міській раді у користуванні самовільно зайнятою відповідачем земельною ділянкою, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача усунути перешкоди позивачу в користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Натомість негаторний позов може бути пред'явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц.
У розумінні положень статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
Негаторний позов - це класичний вид речових позовів, який пред'являється, якщо між сторонами спору існують абсолютні (речові) відносини, тобто між сторонами відсутні будь-які договори чи недоговірні зобов'язання; за своєю суттю це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов'язані з порушенням володіння.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Умовою подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Суд надає захист позивачу у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, що існувало до порушення права. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути зазначені порушення.
Однією з умов застосування негаторного позову має бути також відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №907/66/23.
Разом з тим, із обставин справи №904/1245/24 вбачається, що керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради саме із негаторним позовом, посилаючись на те, що самовільне зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м. Дніпро та проведена державна реєстрація права приватної власності на розташовані на ній об'єкти самочинного будівництва, створює перешкоди власнику земельної ділянки - Дніпровській міській раді у здійсненні користування цією ділянкою.
Викладеним спростовується твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеним законом.
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: - усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; - земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає територіальні громади, сільські, селищні, міські ради, сільських, селищних, міських голів, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачені повноваження міської ради у сфері регулювання земельних відносин.
Відповідно до статей 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Таким чином, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, а також суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи
обмежений у його здійсненні.
Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до правових висновків, зроблених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, «знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі» (пункт 84 постанови).
Таким чином, в результаті незаконної реєстрації права власності на нерухоме майно - павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в м. Дніпрі, порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою.
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.
Землі комунальної власності зайнято самовільно, що суперечить вимогам чинного законодавства до порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.
Окрім того, безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно на самовільно зайнятій земельній ділянці, також створює перешкоди законному власнику землі та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної
власності.
Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом
(стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.
Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Проте, Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.
Уповноважений орган - Дніпровська міська рада, протягом майже 6 років, після скасування рішення суду про набуття ОСОБА_2 права власності на самочинно збудований об'єкт, не здійснила належним чином захист порушених інтересів держави, що виражено у не вжитті заходів спрямованих на усунення допущених порушень вимог чинного законодавства, а також спрямованих на знесення самочинно збудованого об'єкту та повернення земельної ділянки, не дивлячись про обізнаність скасування заочного рішення Дніпропетровського
районного суду Дніпропетровської області від 13.10.2017 у справі № 175/3630/17.
Факт неналежного здійснення уповноваженим органом наданих повноважень щодо вжиття відповідних заходів, також, підтверджується листуванням органів прокуратури із зазначеним органом.
Так, Західною окружною прокуратурою міста Дніпра скеровувався запит від 04.01.2024 №51-91вих-24 на адресу Дніпровської міської ради в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки на АДРЕСА_2 шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1429554912101), що є самочинним будівництвом на підставі заочного рішення суду, яке в подальшому скасоване (т.1, а.с.30-31).
Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листом Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №7/11-361, що свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.
Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач за подання позовної заяви складає 4 844 грн. 80 коп. (3 028 грн. 00 коп. х 0,8 х 2).
Крім того, позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, сплачується судовий збір в розмірі: 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається, заява про забезпечення позову була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже, сума судового збору, яку мав сплатити позивач за подання заяви про забезпечення позову складає 1 211 грн. 20 коп. (2 422 грн. 40 коп. : 2).
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 422 грн. 40 коп. (3 028 грн. 00 коп. х 0,8) - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 605 грн. 60 коп. (2 422 грн. 40 коп. : 2) - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Виконувача обов'язків керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 24А; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Чепурну Тетяну Іванівну ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,0075 га, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: павільйон, загальною площею 65,0 кв.м.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чепурної Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати накази.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
29.07.2024