Справа №463/6931/24
Провадження №1-кс/463/5626/24
слідчого судді
26 липня 2024 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 , винесену у кримінальному провадженні №62023140110000540 від 24.11.2023 про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою від 14.06.2024, -
встановила:
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова зі скаргою на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 , винесену у кримінальному провадженні №62023140110000540 від 24.11.2023 про відмову у задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою від 14.06.2024.
Так у провадженні старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадженні №62023140110000540 від 24.11.2023. ОСОБА_3 неодноразово зверталася до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, із клопотаннямм про визнання її потерпілою у вказаному кримінальному провадженні. За результатами розгляду клопотання про визнання потерпілою винесена постанова старшим слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 08.03.2024. Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 02.05.2024 вказана постанова та наступна від 04.06.2024 були скасовані та зобов'язано слідчого повторно розглянути вказане клопотання. 14.06.2024 винесено оскаржувану постанову, вважає таку необґрунтовано та незаконною просить таку скасувати, а скаргу задовольнити.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 24.07.2024 визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді від 24.07.2024 відкрито провадження у справі за скаргою та призначено скаргу до розгляду на 26 липня 2024 року.
До початку розгляду справи по суті поступила заява від ОСОБА_3 про слухання справи у її відсутності, просить скаргу задовольнити.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, слідчий суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Слідчий у судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив, про розгляд скарги був належним чином повідомлений. Скерував до суду письмові заперечення на скаргу, матеріалів кримінального провадження не надав. У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали скарги приходжу до наступного висновку.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Як вбачається з матеріалів скарги слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140110000540 від 24.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
Так ОСОБА_3 зверталася до слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові із клопотаннями про визнання потерпілою. За результатами розгляду вказаних клопотань виносились постанови про відмову у визнанні потерпілою. 14.06.2024 винесено оскаржувану постанову про відмову у задоволенні клопотання про визнання її потерпілою.
Як вбачається зі змісту постанови слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 , від 14.06.2024 про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілою у задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що з долучених до матеріалів справи документів, на даний час відсутні докази, що їй завдано майнової шкоди.
Так відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному проваджені може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
У відповідності до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Ч. 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
У статті 2 Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, саме слідчий здійснюючи свою процесуальну діяльність в межах даного кримінального провадження, не обмежений у праві на збирання доказів, встановлювати фактичні данні, а тому приймаючи процесуальне рішення в межах кримінального провадження, слідчий зобов'язаний його оформити з врахуванням приписів ст. 110 КПК України.
Згідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема процесуальне рішення у виді постанови повинно мати мотивувальну частину, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають можливість визнання особи потерпілою, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
В постанові про відмову у задоволенні заяви скаржниці про визнання потерпілою слідчим зазначено, що на час винесення постанови відсутні підстави вважати, що заява подана особою, якій завдано шкоди. Так слідчим на основі наданих документів встановлено, що підвальне приміщення розмірами 8-10 метрів квадратних належить ОСОБА_5 , хоча в реєстровій книзі помилково зазначено, що підвал розмірами 3 метри квадратних належить ОСОБА_3 , хоча не взято доводи заявниці.
Проте, всупереч положеннямст.110 КПК України вказана постанова не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про залучення скаржниць в якості потерпілих у кримінальному провадженні.
Слідча суддя вважає постанову слідчого від 14.06.2024 про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_3 передчасною та не вмотивованою, оскільки постанова не містить конкретних фактичних обставин із посиланням на докази, які дають підставу дійти висновку, що заявнику не завдано кримінальним правопорушенням фізичної, майнової шкоди.
Таким чином, неналежне мотивування постанови про відмову у визнанні потерпілим, не відповідає вимогам процесуального законодавства та не дає слідчому судді змоги перевірити правильність прийнятого слідчим рішення про наявність чи відсутність шкоди для конкретної особи у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення.
За таких обставин постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілою підлягає скасуванню, а скарга підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами статей 303, 307, 372 КПК України, -
постановила:
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 від 14.06.2024 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №62023140110000540 від 24.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
Зобов'язати старшого слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Держаного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_4 або іншого слідчого в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілою у кримінальному провадженні №62023140110000540 від 24.11.2023.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1