Провадження 33/824/2910/2024 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
ЄУН: 369/4931/24 Суддя у І інстанції: Лисенко В.В.
19 липня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 15 березня 2024 року близько 7.00 год. у Київській області, Фастівському районі, в смт. Чабани, вул. Машинобудівників, керував транспортним засобом «ВАЗ 217030» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, різка зміна кольору обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку.
Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вважає, що постанова суду винесена з грубим порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки ключовим аргументам, що мають вирішальне значення для справедливого вирішення справи.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що:
- інспектора поліції зупинили його автомобіль та вимагали документи і проведення огляду без жодних на те законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», з огляду на що всі подальші дії та рішення інспекторів поліції є протиправними. Доказом відсутності зупинки транспортного засобу є те, що стосовно нього не складалось жодних постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху;
- на відеозаписах чітко видно, що у нього не було жодних ознак будь-якого сп'яніння, і запис у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що він «керував з явними ознаками алкогольного сп'яніння», є надуманим, оскільки жодної з перелічених у п. 3 Інструкції № 1452/735 ознак не було озвучено на місці зупинки, з огляду на що у інспектора, відповідно до п. 1 Розділу ІІ цієї Інструкції не виникало підстав для пропонування пройти огляд на стан сп'яніння;
- інспектора поліції грубо порушили процедуру огляду, оскільки при відмові від огляду на місці за допомогою приладу «Драгер», не роз'яснили право огляду у медичному закладі і не запропонували належним чином шляхом вручення письмового направлення пройти такий огляд у медичному закладі, як і не повідомили юридичні наслідки відмови, а тому вважає проведений огляд недійсним;
- працівники поліції жодних направлень для огляду у медичному закладі на місці події не оголошували і не вручали, що підтверджується долученим відеозаписом подій, а наявне у матеріалах справи направлення є сфальсифікованим, оформлене заднім числом. Це направлення складалось без його участі та не за місцем подій;
- у порушення передбаченої процедури поліцейські не відсторонили його від керування транспортним засобом, автомобіль тимчасово не затримували та жодних актів тимчасового затримання не складали, оскільки після складання протоколу про адміністративне правопорушення повідомили, що він може їхати, він повіз дітей до школи, що свідчить про відсутність у нього жодних ознак алкогольного сп'яніння. З посиланням на положення ч. 1 ст. 265-1 КУпАП, зазначає, що поліцейські зобов'язані були тимчасово затримати його транспортний засіб та відсторонити від керування, оскільки закон не передбачає усне відсторонення, а передбачає оформлення відповідних документів та затримання автомобіля, зокрема, складення акту огляду і тимчасового затримання транспортного засобу;
- долучені («вирвані») фрагменти відеозаписів не можуть бути допустимими доказами у справі, оскільки відеофіксацію здійснено з порушенням Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, зокрема, така відеофіксація не є безперервною. Вважає, що поліцейські свідомо не долучили повну відеофіксацію з місця огляду, оскільки фактично інспектора поліції умисно ввели його в оману, відмовляючи його від огляду, мотивуючи це тим, що при проходженні огляду евакуюють транспортний засіб на штрафмайданчик, а якщо він відмовиться, то швидко поїде далі;
- у порушення приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП при відсутності повної відеофіксації проходження огляду інспектори поліції не забезпечили наявність свідків, що є грубим порушенням процедури, а тому такий огляд є недійсним;
- без водійського посвідчення він не зможе керувати транспортним засобом, доглядати за своєю сім'єю, хворою мамою, яка є пенсіонером, перенесла хірургічну операцію, проживає сама на відстані 230 км. від його місця мешкання; сестра дружини має онкологічне захворювання, проживає також далеко і кожні 22 дні її возять на хіміотерапію з м. Христинівка Черкаської області до м. Києва; щоденно він відвозить на автомобілі дитину в школу № 286 у м. Києві тощо.
Щодо обставин досліджуваних подій, то апелянт зазначив, що у той день зранку віз дітей з дому с. Гатне до школи № 286 м. Києва, в автомобілі перебувала його донька з однокласницею та її мамою. Жодних порушень Правил дорожнього руху не допускав, проте під час руху автомобіль зупинили працівники поліції, пояснюючи причину зупинки, як перевірка документів. Після цього інспектор, без озвучення жодних ознак алкогольного сп'яніння, запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння. Він погодився, але сказав, щоб інспектор робив усе в присутності свідків. На це інспектор сказав наступне: «Свідків ми шукати не будемо, тоді лише їхати в медичний заклад. Але вам краще було би відмовитися. Бо це все довга процедура, і ви поспішаєте, і у нас зміна закінчується. Якщо їхати в медичний заклад, то ми повинні затримати автомобіль на штрафмайданчик і на години дві застрягнемо, і ми, і ви. А якщо відмовитеся, скажете - відмовляюся, бо не вживав, то потім підете в суд і суд закриє провадження, і відповідальності не буде ніякої. Так буде легше для всіх: і для нас, і для вас. Ви поїдете швидше в школу, і ми швидше здамо зміну».
Тобто, як зазначає апелянт, інспектор чинив певний психологічний тиск шляхом застосування легкогошантажу, щоб він відмовився від проходження огляду. Під цим переконуванням погодився записати це постановочне відео. Він повірив словам інспектора, що краще відмовитись, і це все швидко закінчиться, і він повезе дітей далі, що це все питання в суді «закриється», як пообіцяв інспектор.
Надалі, як зазначає апелянт, інспектор дав чітку інструкцію, які запитання він буде ставити і як він ( ОСОБА_2 ) повинен на них відповідати. За вказівкою інспектора він повинен був відмовитись від огляду на місці зупинки і в медичному закладі. Потім інспектор увімкнув відеозапис, і він виконав вказівку інспектора, сказав, як йому рекомендував поліцейський. Про жодні негативні наслідки відмови від огляду у вигляді штрафу і позбавлення права керування інспектор його не повідомляв. Після цього працівники поліції склали протокол за ч. 1 ст.130 КУпАП за відмову пройти огляд на місці зупинки. При цьому огляд в медичному закладі у встановленому порядку йому не пропонували, направлення для огляду в медичному закладі не вручали і не озвучували. У кінці відео інспектор озвучив, щоб він написав, що, начебто, автомобіль залишається на місці. Як зазначає апелянт, ці слова про, начебто, заборону керування транспортним засобом інспектор поліції озвучив спеціально лише для збору доказової бази, оскільки, як тільки вимкнули відеореєстратор, працівники поліції сказали, що він може їхати далі, і він з дітьми поїхали далі до школи.
Таким чином, на переконання апелянта, інспектори умисно ввели його в оману, переконуючи, що відмова від огляду на стан алкогольного сп'яніння є швидким і безпечним способом вирішення питання, що у разі відмови не будуть евакуювати транспортний засіб на штраф майданчик, і він швидко поїде далі, оскільки за словами інспектора «це буде краще для всіх, і суд закриє провадження».
Як зазначає апелянт, працівниками поліції грубо порушено передбаченузаконом процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема, не роз'яснили та не запропонували належним чином огляд у медичному закладі із врученням письмового направлення, автомобіль не затримували, а тому такий огляд вважається недійсний і, відповідно, в його діях відсутній склад адміністративного порушення за ст. 130 КУпАП.
Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги про скасування постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року та закриття провадження у справі відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дослідивши матеріали справи та відеозапис подій, перевіривши викладені в апеляційній скарзі, слід дійти такого висновку.
Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя у постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому
ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок).
За положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду.
Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п.6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що приймаючи рішення про винуватість
ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, суддя місцевого суду послався на: протокол про адміністративне правопорушення від 15 березня 2024 року серії ААД № 684510; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 березня 2024 року; відеозапис, долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Водночас, указуючи в постанові, щоОСОБА_1 вину не визнав, належним чином не перевірив його доводів на обґрунтування такої позиції.
Таким чином, суддя місцевого суду при розгляді вказаної справи про адміністративне правопорушення допустив неповноту та однобічність з'ясування її обставин, а за результатами апеляційного розгляду слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновки судді у постанові не у повному обсязі відповідають фактичним обставинам провадження.
Так, за змістом оскаржуваної постанови в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 15 березня 2024 року близько 7.00 год. в Київській області Фастівському районі смт. Чабани по вулиці Машинобудівників керував транспортним засобом ВАЗ 217030 державний номерний знак НОМЕР_1 у тверезому стані. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відновився, оскільки поспішав відвезти дітей до школи.
Проте, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , підтримуючи доводи апеляційної скарги у повному обсязі, пояснив, що за досліджуваних подій його автомобіль зупинили працівники поліції, попросили пред'явити документи, надати багажник для огляду. Причину зупинки не повідомляли. Він їхав на автомобілі, що належить брату, який наразі проходить службу в ЗСУ. Працівники поліції перевірили автомобіль. Після цього працівник поліції, нібито, виявив у нього ознаки алкогольного сп'яніння. Він пояснював працівнику поліції, що почервоніння очей могло бути від того, що за місцем проживання в с. Гатне вночі була повітряна тривога, вони не спали із-за цього, ховаючись у бомбосховищі, говорив, що запізнюється до школи, у дитини у цей день мало бути тестування. Разом з його ( ОСОБА_1 ) дитиною у салоні автомобіля знаходилась однокласниця з її мамою. Працівникам поліції пояснював обставини та запитував їх, як краще зробити у даній ситуації. Працівник поліції побачив тремтіння рук і почервоніння очей, проте це було пов'язано з тим, що уночі була повітряна тривога, ховались у школі в бомбосховищі у Гатнянській школі, що знаходиться від будинку метрах в 500. Школа № 286, де навчається його донька з однокласницею, знаходиться у м. Києві. Розмова з працівником поліції відбувалась тет-а-тет, під час якої працівник поліції пропонував відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Розмова ця відбулась у час, коли працівник поліції, який потім склав протокол про адміністративне правопорушення, оглядав багажник автомобіля. Інспектор поліції запропонував відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та потім у суді сказати, що був тверезий, попросив озвучити відмову під запис на бодікамеру, щоб у них була зафіксована його ( ОСОБА_1 ) відмова. Він ( ОСОБА_2 ) пропонував їм варіант, щоб відвезти дітей до школи, а потім, коли він повернеться, зробити все, що вони скажуть. За наведених обставин він відмовився від проходження огляду. Поліцейський запитував, чи є кому передати керування автомобілем, проте після складання протоколу він ( ОСОБА_2 ) відсторонений від керування не був і далі поїхав до школи. Пропонував залучити свідків, проте свідків не було. У протоколі про адміністративне правопорушення написав те, що надиктував поліцейський. Те, що казали писати, він і написав у протоколі та підписав всі надані йому документи. Цю приватну бесіду мама однокласниці не чула, оскільки знаходилась біля дітей та автомобіля. Казали все робити бігом, оскільки у них закінчувалась зміна. У суді першої інстанції він частково повідомив обставини, після чого йому виписали штраф, нічого не казали, коли запитали, чого відмовився від проходження, то намагався пояснити, як насправді все відбувалось. Тоді і зрозумів, що не все так просто виявилось, як казав та пропонував інспектор поліції. Кожні вихідні їздить до батьків у Черкаську область, а тому не може собі дозволити вживати алкоголь.
У суді апеляційної інстанції повторно досліджений відеозапис подій, який складається з трьох відеофайлів та з яких вбачається наступне.
З першого відеофайлу, який розпочинається 15 березня 2024 року о 07:08:28 год. вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції. Після зупинки автомобіля працівник поліції представився та запитав, чи є зброя в автомобілі, чи є дозвіл на зброю. У відповідь водій відповів, що не має, надав посвідчення водія. Працівник поліції повідомив, що з документами все у порядку, запропонував перевірити вміст транспортного засобу. На запитання працівника поліції, чи є водій військовим, останній відповів, що не є військовим, його брат-військовий залишив йому автомобіль (закінчення запису о 7:08:59 год.).
З другого відеозапису, що розпочинається 15 березня 2024 року о 07:14:02 год., слідує, що працівник поліції запитує ОСОБА_1 , чи погоджується він пройти тест на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатору «Драгер» на місці зупинки. ОСОБА_1 відповів, що не буде, намагається ще щось сказати, але поліцейський його перебуває словами: «Зрозуміло». На запитання, чи буде водій проходити такий огляд у медичному закладі, ОСОБА_1 відповів, що не буде, оскільки не вживав, на що працівник поліції говорить знову, що зрозуміло, та інформує ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складений адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 130, а саме по пункту 2.5 Правил дорожнього руху, тобто за відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі. На вимогу інспектора поліції ОСОБА_1 надав посвідчення водія та документи на транспортний засіб. ОСОБА_1 пішов до свого автомобіля за документами, в цей час інспектор поліції повідомив своєму напарнику: «2.5, допоможеш?». Працівник поліції взяв пакет документів у службовому автомобілі та сів оформлювати матеріали. ОСОБА_1 озвучив, що ніч не спав, на що працівник поліції запитав: «Ніч не спати? Розслаблялись? Можливо, розслаблялись?!» Інший працівник поліції запропонував інспектору пересісти на водійське сидіння службового автомобіля, щоб ОСОБА_1 сів поруч, на дворі йде дощ. Коли працівник поліції вийшов з автомобіля, щоб пересісти на водійське сидіння, запитав у свого напарника: «Напишеш направлення, Влад? Щоб швидше було?». Поліцейський та ОСОБА_1 зайняли місця у службовому автомобілі, ОСОБА_1 сказав, що спішить, на що отримав відповідь від працівника поліції, що вони також обмежені у часі, закінчується їх зміна. Інший інспектор поліції, який перебував на задньому пасажирському сидінні, запитав у ОСОБА_1 його дані, місце мешкання. ОСОБА_1 відповів, що проживає у с. Гатне, везе дітей у школу. Працівник поліції запитував у ОСОБА_1 , чи є кому передати керування транспортного засобу (закінчення відеозапису о 7:17:44 год.).
Третій відеофайл розпочинається за часом о 07:34:09 год., у службовому автомобілі триває розмова між поліцейськими та ОСОБА_1 , яка до досліджуваних подій не має відношення. Інспектор поліції, що перебуває на водійському сидінні, складає та оформлює протокол про адміністративне правопорушення; інший працівник поліції, що перебуває на задньому сидінні службового автомобіля, надає поради щодо правильності оформлення цього документу. Невідома особа жіночої статі через передні пасажирські дверцята запитує, чи довго ще чекати, що може вони поїдуть маршруткою, на що працівники поліції відповіли, що залишилось трохи почекати, хвилину. Далі іде оформлення та заповнення відповідних граф у документах, що складаються працівниками поліції. Після оформлення протоколу працівник поліції сказав ОСОБА_1 розписатись у графі протоколу про розгляд справи у Києво-Святошинському районному м. Києва по вул. Мельниченка, 1; у графі про отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом розписатись та зазначити «отримав»; у графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» сказав поставити підпис та написати «ознайомлений, дані вірні». Працівник поліції, що знаходиться на задньому сидінні службового автомобіля, сказав ОСОБА_1 у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», що той може написати «вчора випив», чи будь-що може написати; згоден//не згоден з протоколом; вживав//не вживав; тобто написати по суті правопорушення будь-що». ОСОБА_1 виклав свої пояснення та розписався. Працівники поліції надали ОСОБА_1 для підпису документи, де ОСОБА_1 проставив свої підписи. Зі слів працівника поліції, що знаходився на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля, ОСОБА_1 виклав у протоколі про адміністративне правопорушення, що «транспортний засіб залишаю на місці зупинки без порушень ПДР, зобов'язуючись не керувати до повного витверезіння», розписався у протоколі. Копія протоколу вручена ОСОБА_1 та поінформовано, що за номером його мобільного телефону надійде смс-повідомлення з суду, або секретар суду зателефонує та повідомить про дату та час розгляду справи у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка, 1. Поінформовано ОСОБА_1 про видачу тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, який діє з документом, що посвідчує його особу, строком на 90 днів, або до часу розгляду справи у суді. На запитання працівника поліції, чи все зрозуміло ОСОБА_1 , останній відповів, що «так». Працівник поліції повідомив, що якщо протягом 90 днів не відбудеться розгляд справи у суді або його не запросять до суду, то він має прийти до відділку поліції смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 2-А, та продовжити дію цього тимчасового дозволу на право керування транспортного засобу. Посвідчення водія, яке вилучено у ОСОБА_1 , зберігатиметься у відділенні поліції № 2 до рішення суду. ОСОБА_1 відповів, що все зрозумів, подякував та залишив службовий автомобіль працівників поліції (закінчення відеозапису о 7:44:06 год.) (ас. 5).
Оскільки відеозапис досліджуваних подій є неповним, судом апеляційної інстанції з Фастівського районного управління поліції відділення поліції № 2 ГУ НП в Київській області НП України направлена вимога про надання повного відеозапису подій від 15 березня 2024 року, проте наданий на запит суду примірник відеозапису є ідентичним тому, що наявний у матеріалах справи, який не відображає повний хід подій за участю ОСОБА_1 .
Для перевірки доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції неодноразово викликався поліцейський СРПП ВП № 2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області сержант поліції Немеровець К.С. , який жодного разу до Київського апеляційного суду не з'явився.
Згідно з даними листів, отриманих Київським апеляційним судом з Фастівського районного управління поліції відділення поліції № 2 ГУ НП в Київській області НП України, прибуття у судові засідання поліцейського СРПП ВП № 2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області сержанта поліції Немеровця К.С. не виявляється за можливе, так як останній у зв'язку із службовою необхідністю та виконанням бойового завдання відряджений в іншу область (ас. 96, 102, 106).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягав на тому, що саме за пропозицією//вимогою працівника поліції він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що працівники поліції роз'яснили, що він у подальшому у суді першої інстанції може надати пояснення щодо дійсних обставин справи, а також того, що у стані алкогольного сп'яніння він не перебував; що запис у протоколі про адміністративне правопорушення виконано ним зі слів інспектора поліції тощо.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням того, що відео є неповним, проте, даними, наявними на відеозаписі, частково підтверджується пояснення ОСОБА_1 , а підтвердити або спростувати надані ОСОБА_1 пояснення в іншій частині неможливо, як і неможливо дійти однозначного висновку про те, що ОСОБА_1 у добровільному порядку, з власної ініціативи відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не за порадою/вказівкою працівника поліції; те, що з метою перевірки позиції ОСОБА_1 шляхом опитування працівника поліції Немеровця К.С. , який склав протокол про адміністративне правопорушення від 15 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 , не виявилось за можливе у зв'язку з тим, що останній перебуває у службовому відрядженні, а інших належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові, апеляційний суд доходить висновку, що пояснення ОСОБА_1 з приводу обставин події не спростовані сукупністю доказів у справі.
Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
З урахуванням обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд доходить висновку, що належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові, матеріали справи не містять.
Що стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , то вони на увагу не заслуговують, оскільки, по-перше, направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію і йому не передається, як помилково вважає апелянт, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, а, по-друге, стаття 130 КУпАП не входить до переліку статей, за порушення яких працівник уповноваженого підрозділу тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, на чому акцентує увагу апелянт.
Посилання ж апелянта в апеляційній скарзі на практику інших судів є неспроможними, оскільки згідно з процесуальним законодавством вона не є такою, що має преюдиційне значення.
Отже, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, апеляційний суд доходить висновку, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення суддею місцевого суду не в повному обсязі дотримано вимоги, передбачені ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, унаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів, суддя дійшов передчасного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Враховуючи, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено закриття провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, постанова суду від 22 квітня 2024 року підлягає скасуванню з прийняттям рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки наявні у провадженні докази не доводять, що він свідомо та добровільно відмовився від проходження будь-якого огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже вчинив вказане адміністративне правопорушення.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до частково задоволення.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 684510 від 15 березня 2024 року - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва