24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 761/18771/22
провадження № 61-2775св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна»
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»), в якому просив визнати недійсним кредитний договір, укладений 24 жовтня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна»).
Зазначав, що 21 травня 2021 року йому стало відомо про наявність кредитного договору, укладеного 24 жовтня 2019 року між ним та ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів». Указував, що кредитний договір він не укладав, а його особисті дані були використані незаконно.
З цього приводу він подав заяву про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів з метою притягнення винних осіб до відповідальності. Вказане звернення зареєстроване в журналі Єдиного обліку звернень громадян Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за № 1695.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем наявності підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Апеляційний суд, враховуючи, що вимоги про визнання недійсним укладеного між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору пред'явлені до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», який не є стороною оспорюваного правочину, дійшов висновку про відмову в позові з підстав пред'явлення його до неналежного відповідача, у зв'язку з чим змінив рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови.
Апеляційний суд зазначив, зокрема, що сам про собі факт передачі права вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та пред'явлення останнім до позивача вимог про стягнення заборгованості, не є підставою для пред'явлення позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору до особи, яка не є учасником правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Гейка В. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2021 року в справі № 234/7719/20, від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, від 07 квітня 2021 року в справі № 623/2936/19, від 29 червня 2022 року в справі №757/40209/20, від 30 листопада 2022 року в справі № 619/598/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зазначає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду жодних підтверджень про наявність або виготовлення електронного цифрового підпису у нього. Матеріали справи не містять доказів, що особа позичальника була належним чином ідентифікована при його реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, а наявний в матеріалах справи договір взагалі не містить одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір, гак само і відсутній оригінал кредитного договору.
Доводи інших учасників справи
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/18771/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання кредитного договору недійсним.
17 квітня 2024 року справа № 761/18771/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу № 761/18771/22 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та TOB «Авентус Україна» укладено кредитний договір № 1417427, відповідно до умов позичальнику наданий кредит в сумі 6 300,00 грн терміном на 30 днів зі сплатою 0,90 % в день від суми кредиту.
У розділі 7 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано прізвище, ім'я та по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, та адреса реєстрації позивача, а також зазначено, що договір підписано електронним підписом 24.10.2019 14:51:59.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2021 року в справі № 234/7719/20, від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, від 07 квітня 2021 року в справі № 623/2936/19, від 29 червня 2022 року в справі №757/40209/20, від 30 листопада 2022 року в справі № 619/598/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що оспорюваний договір не укладав і не підписував, його персональні дані були використані незаконно, у зв'язку з чим просив визнати цей договір недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив із недоведеності позивачем наявності підстав для визнання кредитного договору недійсним.
Апеляційний суд, виходячи з того, що у цій справі вимоги про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Авентус Україна», пред'явлені до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», який є правонаступником ТОВ «Авентус Україна» згідно з договором відступлення права вимоги, проте стороною оспорюваного правочину не є, дійшов висновку про відмову у позові з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача.
При цьому, суд зазначив, що сам про собі факт передачі права вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та пред'явлення останнім до позивача вимог про стягнення заборгованості, не є підставою для пред'явлення позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору до особи, яка не є учасником правочину.
Проте з висновком апеляційного суду погодитись не можна, з огляду на таке.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21(провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.
При цьому слід ураховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив факт передачі права вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Вимоги про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Авентус Україна», були пред'явлені до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за кредитним договором від 24 жовтня 2019 року, відповідно, описані позивачем правовідносини продовжують існувати з попереднім змістом. Відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
Апеляційний суд на зазначене увагу не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у позові з підстав його пред'явлення до неналежного відповідача, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов