24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 727/561/24
провадження № 61-3530св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2024 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Височанської Н. К.,
Описова частина
Історія справи
16 січня 2024 року ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, шляхом витребування у філії Чернівецького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») оригінальної відеофонограми за 24 серпня 2023 року з відеокамери, розташованої на робочому місці контролера-касира ТВБВ № 10025/055 АТ «Державний ощадний банк України», де відбулась операція поповнення рахунку ОСОБА_1 відповідно до чека № 2436, оригінальної відеофонограми за 24 серпня 2023 року з відеокамери розташованої на вході/виході клієнтів до/із банку у ТВБВ № 10025/055 АТ «Державний ощадний банк України», оригінальної відеофонограми за 24 серпня 2023 року з відеокамери розташованої у сховищі для індивідуальних сейфів у ТВБВ № 10025/055 АТ «Державний ощадний банк України», вважаючи, що докази можуть бути втрачені і їх збирання в майбутньому стане неможливим у зв'язку із закінченням строку їх зберігання.
Вказував, що відеозаписи із системи відеоспостереження банку та дані, зафіксовані на них, відносяться до інформації, що становить банківську таємницю, можливість самостійного отримання доказів відсутня.
Заяву обґрунтував тим, що 24 серпня 2023 року ним було поповнено картковий рахунок на 3 795 000,00 грн, що підтверджується чеком поповнення № 2436. У подальшому, протягом дня було проведено ряд платіжних операцій на суму більше 2 000 000,00 грн. Цього ж дня 24 серпня 2023 року банк заблокував картку, рахунок і платіжний додаток «24/7». 06 вересня 2023 року ним було надіслано запит щодо підстав блокування картки. 25 вересня 2023 року банк надіслав відповідь про те, що зупинення видаткових операцій відбулось у зв'язку з ймовірною помилковою операцією. Але у період з 25 вересня 2023 року до 23 жовтня 2023 року він з вини банка не міг користуватись коштами, розміщеними на рахунках.
У заяві від 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 зазначив, що розмір пені за період з 25 вересня 2023 року до 23 жовтня 2023 року складає 2 565 355,92 грн і вона підлягає стягненню з АТ «Державний ощадний банк України».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2024 року матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви надіслано до Першотравневого районного суду м. Чернівці для приєднання до матеріалів цивільної справи № 725/383/24.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на даний час у провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівці перебуває на розгляді цивільна справа № 725/383/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, стягнення пені та 3% річних, інфляційних втрат, і з метою забезпечення доказів саме по цій справі заявник звернувся 16 січня 2024 року до Шевченківського районного суду м.Ч ернівці з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2024 року повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що процесуальним законодавством не передбачена можливість апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про надіслання матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви до іншого суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11 березня 2024 року ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанціїта передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 08 квітня 2024 року АТ «Державний ощадний банк України» просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
01 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині першій статті 353 ЦПК України визначений перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Даний перелік ухвал є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У цьому переліку відсутня ухвала про надіслання до іншого суду матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Отже, оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 березня 2024 року про надіслання матеріалів заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви до іншого суду, оскільки така не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов