24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 759/22492/23
провадження № 61-2467св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року в складі судді Ключника А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,
Короткий зміст вимог
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив встановити факт неправильності запису в акті цивільного стану - актовому записі про його народження № 2617 від 10 вересня 1975 року, складеному Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Святошинський відділ ДРАЦС м. Києва), у частині зазначення по батькові його матері в графі «відомості матір», яка вказана неправильно « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ».
На обґрунтування вимог зазначав, що згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про його народження № 2617 від 10 вересня 1975 року, складеного Святошинським відділом ДРАЦС у м. Києві, у графі «відомості матір» неправильно зазначено по батькові його матір, а саме замість « ОСОБА_3 » помилково зазначено « ОСОБА_2 ».
У зв'язку з цим він звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану з заявою щодо внесення змін до актового запису про його народження в частині відомостей про матір. На підтвердження неправильності таких відомостей надав підтверджуючі документи.
Проте у внесенні змін до актового запису йому відмовлено, посилаючись на відсутність актового запису про шлюб матері та розбіжності в написанні імені та по батькові матері.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що свідоцтво про народження є документом, що видається органом державної реєстрації актів цивільного стану, і саме ці органи вносять відповідні зміни до вчинених ними актових записів, тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документа судовому розгляду в окремому провадженні не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У лютому 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що він звернувся не з заявою про встановлення факту належності йому свідоцтва про народження, а з заявою про встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження,внаслідок чого дійшли помилкового висновку про неможливість розгляду його заяви в порядку окремого провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
21 березня 2024 року справа № 759/22492/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Водночас завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановлення неправильності запису в актовому записі цивільного стану.
Частинами першою та другою статті 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, та ін.
Аналогічні за змістом норми закріплені в статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону).
Згідно з частиною першою статті 22 Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).
Пунктом 1.1 розділу І Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.
Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі № 466/1150/18.
ОСОБА_1 звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про його матір в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
Таким чином, об'єктом перевірки судами в цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження ОСОБА_1 від певної особи, та залежно від них вирішення питання про неправильність актового запису про народження в частині відомостей про матір, а не дотримання відділом державної реєстрації актів цивільного стану процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про народження й оцінка правомірності дій щодо відмови в задоволенні цього звернення.
При цьому ОСОБА_1 не заявляє вимог про встановлення факту належності йому свідоцтва про народження, як це неправильно зазначили суди попередніх інстанцій.
Зважаючи на викладене, враховуючи характер правовідносин у цій справі, висновок судів про те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 20 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов