24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 438/91/21
провадження № 61-14393св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за об'єднаним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2 (позивач за об'єднаним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідачі за об'єднаним позовом: виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, Бориславська міська рада в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Квак Вадим Васильович, та ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2023 року у складі судді Ткачової С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08 лютого 2001 року між ним та ОСОБА_5 . відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 16.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2019 року шлюб було розірвано.
Протягом 18 років він проживав разом з ОСОБА_3 у будинку її батьків за адресою: АДРЕСА_1 , який 04 червня 1999 року придбала мати дружини - ОСОБА_2 .
Позивач вказував, що на момент купівлі нерухомого майна будинок був незакінчений будівництвом, його готовність становила 21% від передбаченої проектом площі 75,74 кв.м.
За час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 він своєю працю та коштами збільшив його площу до 256,70 кв.м.
Крім цього, він був зареєстрований та проживав у цьому будинку з 2002 року разом з дружиною, дітьми та батьками дружини, а іншого житла в нього немає.
Вважав, що вселення за згодою власника, проживання протягом вісімнадцяти років, здійснення покращень та збільшення площі будинку, а також відсутність іншого житла надають йому право на користування будинком АДРЕСА_1 .
Звертав увагу, що вимушено не проживає у спірному будинку через конфлікти з відповідачами, будь-які спроби примиритися з ОСОБА_3 та вселитися в будинок виявилися безуспішними.
Крім цього, він раніше звертався до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, який рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 18 червня 2020 року було задоволено. Однак постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з тим, що позов подано до відповідачів, які не є власниками будинку.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказане житлове приміщення та надання ключів до вхідних дверей цієї квартири.
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є одноособовим власником будинку АДРЕСА_1 .
Стверджувала, що з 2001 року постійно проживає в Італії, а у вказаному будинку проживають її чоловік ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 .
Зазначала, що з 08 лютого 2001 по 11 червня 2019 року її донька перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , який ще 17 травня 2016 року зареєстрував своє місце проживання в її будинку, незважаючи на те, що вона ніколи не надавала на це згоди.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 здійснена виконавчим комітетом Бориславської міської ради Львівської області з грубим порушенням норм чинного на час реєстрації законодавства, оскільки не перевірено наявність згоди власника будинку на таку реєстрацію, ОСОБА_1 ніколи не був і не є членом сім'ї власника будинку, вони ніколи спільно не проживали, не вели спільного господарства, а тому реєстрація його місця проживання в спірному будинку підлягає скасуванню.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила суд усунути перешкоди у користуванні будинком, що розташований в АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням. Також просила суд зобов'язати виконавчий комітет Бориславської міської ради Львівської області, Бориславську міську раду в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 03 жовтня 2022 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 438/917/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення з цивільною справою № 438/91/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які були підставою для встановлення сервітуту, на підставі якого ОСОБА_1 користувався незакінченим будівництвом спірним житловим будинком, припинилися, внаслідок чого останній втратив право користування цим будинком, а тому не має права на вселення.
Разом із тим, ураховуючи те, що ОСОБА_4 , як співвласник спірного будинку, не звертався з питанням про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, та не уповноважував на такі дії ОСОБА_2 , суд вважав, що позов ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації його місця проживання, також не підлягає задоволенню.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі представника Квак В. В. та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - Квака В. В. та апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
06 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Квак В. В., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2023 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позов, а в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
07 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити його позов.
Касаційні скарги мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Квак В. В., та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
07 листопада 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 08 лютого 2001 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 16.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
В шлюбі у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 народилось двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04 червня 1999 року ОСОБА_2 купила незакінчений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1 . Незакінчений будівництвом будинок складає 21%, по проекту передбачає будівництво житлового будинку разом 7,7х9,8 м, веранда разом 2,50х7,20м. Фактично побудовано житловий будинок розміром 7,75х9,8 м, та веранда разом 2.6х7,10 м. Земельна ділянка передана для обслуговування і будівництва будинку площею 0,1000 гектарів.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2019 року ОСОБА_1 звертався до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 18 червня
2020 року у справі № 438/761/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано відповідачів усунути позивачеві перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у вказане житло та надання йому ключів від вхідних дверей будинку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Як вбачається зі змісту указаної постанови суду ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , але не залучена до участі у справі в якості відповідача.
Ухвалою Верховного суду від 26 квітня 2021 року (провадження № 61-19427св20) касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року з підстав передбачених у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України закрито.
В матеріалах справи міститься копія Посвідки № НОМЕР_1 на проживання в Італії, виданої на ім'я ОСОБА_2 , місце видачі Рим, дійсна з 22 вересня 2015 року, видана на тривалий термін - ЄС.
Також в матеріалах справи міститься копія Посвідчення особи НОМЕР_2 від 24 березня 2010 року, виданого Комуною Рим, де вказано проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорта ОСОБА_1 адреса його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстрований 17 травня 2016 року виконавчим комітетом Бориславської міської ради Львівської області, що підтверджено копією будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 08 травня 1981 року перебувають у зареєстрованому шлюбу (актовий запис № 120 по відділу РАГС м. Борислава Львівської області).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області, Бориславської міської ради в особі відділу реєстрації Бориславської міської ради про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з таким позовом звернулася лише ОСОБА_2 , у той час як інший співвласник майна - ОСОБА_4 з такими вимогами не звертався та не уповноважував ОСОБА_2 на звернення з такими вимогами від його імені.
З такими висновками Верховний Суд погодитись не може з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (частини перша, третя статті 4 ЦПК України).
ОСОБА_2 в обґрунтування вимог свого позову посилалась, зокрема, на те, що вона є власником спірного будинку АДРЕСА_1 , а реєстрація місця проживання ОСОБА_1 у вказаному будинку порушує її інтерес, охоронюваний законом, оскільки така реєстрація здійснена з порушенням норм законодавства, оскільки не перевірено наявність її згоди, як власниці будинку на реєстрацію його місця проживання, відповідач ніколи не був і не є членом її сім'ї, вони ніколи спільно не проживали та не вели спільного господарства, а тому реєстрація його місця проживання в спірному будинку підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною першою статті 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Це вимога власника (негаторний позов), який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов'язані із порушенням володіння.
Зазначені норми матеріального права визначають право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права з негаторним позовом.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/23652/19.
ОСОБА_2 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , що вбачається, зокрема, зі змісту договору купівлі-продажу від 04 червня 1999 року та постанови Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у справі № 438/761/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.
ОСОБА_2 було подано до суду негаторний позов, оскільки вона не втратила володіння належним їй нерухомим майном, але вважає що наявні перешкоди у користуванні та розпорядженні останнім, що відповідає приписам статей 386, 391 ЦК України.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, повного та всебічного дослідження обставин справи та перевірку їх доказами не здійснив, зокрема, не врахував того, що ОСОБА_2 як власник нерухомого майна має право на звернення до суду з позовом за захистом своїх майнових прав.
Апеляційний суд не надав належної оцінки позиції ОСОБА_2 щодо пред'явлених нею вимог, не перевірив та не надав оцінку доказам, поданим нею на підтвердження своїх доводів та міркувань.
У зв'язку із цим, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 є передчасним.
Без встановлення вищевказаних обставин ухвалити у справі законне та обґрунтоване рішення неможливо.
Разом із цим, приймаючи до уваги те, що позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникли з правовідносин, які є взаємопов'язаними, спільний розгляд є доцільним, а наявність об'єднаного позову дозволяє більш повно та об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих та взаємовиключних судових рішень, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду і в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи має ОСОБА_1 право власності або користування на інше житлове приміщення, що має суттєве значення при розгляді цієї справи.
При цьому, згідно зі статтею 400 ЦПК України, касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Квак Вадим Васильович, та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов