24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 134/1301/22
провадження № 61-13069св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,
відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області), Вінницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), у якому просив стягнути з Держави України в особі ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 1 764 850,88 грн, з яких: 149 524,34 грн на відшкодування втраченого заробітку (грошового забезпечення), 19 326,54 грн - інфляційні втрати, 5 000,00 грн витрат, пов'язаних з лікуванням та реабілітацією ОСОБА_2 , 44 000,00 грн витрат, пов'язаних з додатковою сплатою розмитнення транспортного засобу (упущена вигода), 47 000,00 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою, 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди (1 000 000,00 грн на його користь та 500 000,00 грн на користь ОСОБА_2 ).
На обґрунтування позову зазначав, що в провадженні СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області перебувало кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
30 квітня 2021 року о 01:08 год він був затриманий в порядку статті 208 КПК України в житловому будинку АДРЕСА_1 за нібито скоєний злочин.
Під час обшуку будинку, в якому він проживає, було вилучене його особисте майно, грошові кошти, предмети з дорогоцінних металів, а також транспортний засіб, який він мав намір розмитнити.
Внаслідок таких дій співробітників поліції була налякана та отримала гостру реакцію на стрес його малолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З моменту його затримання до доставлення його до суду для розгляду скарги його захисника в порядку статті 206 КПК України (30 квітня 2021 року близько 17:30 год), він перебував у кайданках, що є грубим порушенням вимог статті 45 Закону України «Про Національну поліцію».
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2021 року зобов'язано слідче відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області забезпечити невідкладне проведення його судово-медичного обстеження, однак ця ухвала не була виконана.
В подальшому йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, що призвело до погіршення стану його здоров'я та подальшого хірургічного втручання.
Ухвалою слідчого судді Піщанського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року скасовано повідомлення заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишина В. В. від 30 квітня 2021 року, погоджене прокурором Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури Сідлаком А. В., про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України. Зобов'язано прокурора у даному кримінальному провадженні або компетентну посадову особу Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомості про оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року.
Підставою для скасування підозри стало те, що повідомлення про неї не містить достатніх даних, які б виключали сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об'єктивну сторону складу конкретного кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2022 року скасовано повідомлення заступника начальника СВ ВП № 1 Тульчинського РВП у Вінницькій області Василишина В.В., погоджене прокурором Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури Сідлаком А.В., про зміну раніше повідомленої йому підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частини другої статті 263 КК України від 01 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Зобов'язано уповноважену особу вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про зміну раніше повідомленої йому підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частини другої статті 263 КК України.
Ухвала мотивована тим, що слідчому судді не надано жодних доказів, які б вказували на заподіяння шкоди, виключали сумніви щодо того, що кримінальні правопорушення справді відбулися, кримінальні правопорушення вчиненні підозрюваною особою, діяльність підозрюваної особи містить об'єктивну сторону складу конкретних кримінальних правопорушень. Відтак, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру не може свідчити про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частини другої статті 263 КК України.
Таким чином, протягом 11 місяців та 25 днів він незаконно перебував під слідством та судом, зокрема, 2 дні перебував під вартою та 61 день під цілодобовим домашнім арештом.
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду від 06 травня 2021 року було накладено арешт на вилучене з його будинку 30 квітня 2021 року майно, зокрема на автомобіль Volkswagen Golf на іноземній реєстрації, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді Піщанського районного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року було скасовано арешт на вищезазначений автомобіль.
У зв'язку з протиправними діями правоохоронних органів, він був позбавлений можливості розмитнити автомобіль на пільгових умовах та наразі розмитнення такого автомобіля є вкрай невигідним для нього.
До часу затримання він офіційно не працював, але займався будівництвом, та ремонтними роботами і його середньомісячний заробіток складав 12 639,42 грн.
Таким чином, внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, він втратив заробіток у розмірі 149 524,34 грн, перебуваючи протягом 11 місяців та 25 днів під слідством та судом.
Факт прийняття слідчими суддями рішень про скасування повідомлення про підозру від 30 квітня 2021 року та повідомлення про зміну повідомлення про підозру та про нову підозру від 01 червня 2021 року щодо нього підтверджує незаконність дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Внаслідок протиправних дій відповідачів йому та його дочці було спричинено душевні страждання, він був ізольований від суспільства. Після обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту він був обмежений у вільному виборі місця знаходження, не міг працювати та заробляти кошти на життя, утримання своєї дочки, змушений був витрачати багато часу на повернення до нормального життя, адаптації в суспільстві, проходження лікування.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував у статусі підозрюваного у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 29 квітня 2021 року за № 12021020190000089. Стадія досудового розслідування у кримінальному провадженні не завершена, позивач не надав докази, що відносно нього ухвалено виправдувальний вирок, закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення або у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Факт винесення слідчими суддями ухвал, якими скасовано повідомлення про підозру та зобов'язано уповноважених осіб виконати певні процесуальні дії, не може бути безспірним доказом того, що відповідачі заподіяли позивачу моральну шкоду.
ОСОБА_1 не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та моральною шкодою, яка йому заподіяна, а також факт заподіяння моральної шкоди.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 47 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на надання юридичної допомоги захисником на досудовому розслідуванні, а також 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував під слідством з 29 квітня 2021 року (день повідомлення про підозру) по 24 березня 2022 року (скасування судом повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 від 01 червня 2021 року), тобто майже 12 місяців.
Таким чином, позивач безпідставно перебував під слідством, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, і зазнав моральних страждань.
Визначаючи розмір морального відшкодування, апеляційний суд врахував обсяг завданої шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, та виходячи із засад розумності й справедливості, дійшов висновку про стягнення на користь позивача 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції помилково вважав, що позивач не довів протиправність дій відповідачів та факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено право на відшкодування моральної шкоди у випадку встановлення в іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 1? частини першої статті 2 вказаного Закону).
Вимоги про відшкодування втраченого заробітку (грошового забезпечення), інфляційних втрат, витрат, пов'язаних з додатковою сплатою розмитнення транспортного засобу (упущеної вигоди) задоволення не підлягають з огляду на їх безпідставність та недоведеність.
Позивач також не довів, що малолітня дочка ОСОБА_2 зазнала втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, тому у задоволенні вимог про стягнення витрат, пов'язаних з лікуванням та реабілітацію дочки, та відшкодування на її користь моральної шкоди слід відмовити.
ОСОБА_1 під час судового розгляду довів понесення витрат на надання юридичної допомоги під час досудового розслідування, тому на його користь підлягає стягненню 47 000,00 грн, сплачених у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року Вінницька обласна прокуратура звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2023 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 25 березня 2020 року в справі № 641/8857/17, від 02 вересня 2020 року в справі № 607/8203/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Скасування повідомлення про підозру (зміну підозри), не врученого особі у встановленому КПК України порядку, не породжує у такої особи право на стягнення моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Судами не встановлено незаконність повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Крижопільського районного суду Вінницької області.
30 жовтня 2023 року справа № 134/1301/22 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - Новак Д. М. направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Постанова апеляційного суду в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалась та в силу статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 квітня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України (кримінальне провадження № 12021020190000089).
30 квітня 2021 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Крижановським В. В. складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - ОСОБА_1 . Підставами затримання відповідно до статті 208 КПК України стало те, що за сукупністю очевидних ознак встановлено, що саме ОСОБА_1 28 квітня 2021 року шляхом підбору ключа проник до житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_4 , та вчинив крадіжку 1400 злотих купюрами: 500 дві купюри та інші по 200, одного чоловічого срібного перстня 20 розміру, срібного чоловічого браслету, флешки Transcend 5 GB синього кольору, біжутерії, а саме: жіночих сережок у формі сови з металу жовтого кольору, чоловічої запонки на сорочку з металу жовтого кольору, хрестика з металу жовтого кольору, жіночих сережок круглої форми з каменем чорного кольору, жіночих сережок у формі квітки з прозорим каменем, жіночих сережок круглої форми з прозорим каменем.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 01 травня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 липня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 та застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло шляхом заборони виходу з дому за адресою: АДРЕСА_1 , терміном 60 діб з 01 травня 2021 року по 29 червня 2021 року включно.
30 квітня 2021 року заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Василишиним В. В. у кримінальному провадженні № 12021020190000089 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
01 червня 2021 року заступником начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Василишиним В. В. у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частиною другою статті 263 КК України.
Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року скасовано повідомлення заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишина В. В., погодженого прокурором Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури Сідлаком А. В., про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Зобов'язано прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року, або компетентну посадову особу Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року про оголошення підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
Підставою для скасування повідомлення про підозру стала відсутність достатніх даних, які б виключали сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об'єктивну сторону складу конкретного кримінального правопорушення.
Зміст повідомлення про підозру не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
Також судом встановлено порушення порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , відсутність доказів на підтвердження вручення йому письмового повідомлення про підозру в день її складання чи ознайомлення з її змістом будь-яким іншим способом.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2022 року скасовано повідомлення заступника начальника СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області Василишина В.В., погоджене прокурором Крижопільського відділення Тульчинської окружної прокуратури Сідлаком А.В., про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частиною другою статті 263 КК України, від 01 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року. Зобов'язано уповноважену особу вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 12021020190000089 від 29 квітня 2021 року про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частиною другою статті 263 КК України.
Ухвала мотивована відсутністю доказів заподіяння шкоди, які виключали сумніви щодо того, що кримінальні правопорушення справді відбулися; кримінальні правопорушення вчинені підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об'єктивну сторону складу конкретних кримінальних правопорушень.
Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру не може свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 185 та частиною другою статті 263 КК України.
Слідчим суддею під час розгляду даної скарги також встановлено обставини, що підтверджують порушення порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , передбаченого статями 8, 9 42, 276-278 КПК України.
Згідно виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого неврологічного відділення № 7127, № 7324 ОСОБА_1 з 04 червня 2021 року по 08 червня 2021 року та з 08 червня 2021 року по 02 липня 2021 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою, другою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Згідно з пунктом 1? частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Відповідно до статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Згідно зі статтею 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством з 29 квітня 2021 року по 24 березня 2022 року та ухвалами Піщанського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2021 року й Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2022 року було встановлено факт незаконного повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, правильним є висновок апеляційного суду про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки Закону № 266/94-ВР.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував характер правопорушення, факт незаконного повідомлення про підозру, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача, а також вимоги розумності та справедливості, та дійшов правильного висновку про стягнення на його користь 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Встановивши, що ОСОБА_1 надав належні докази на підтвердження понесення витрат на юридичну допомогу, надану йому адвокатом Новаком Д. М. за час перебування під слідством, апеляційний суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції при задоволенні вимог про відшкодування шкоди не врахував наступне.
Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).
Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України, як орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Проте апеляційний суд на це уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування майнової та моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції із зазначенням, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Вінницької обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року змінити, виклавши абзаци четвертий його резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 47 000,00 грн на відшкодування витрат на надання юридичної допомоги, а також 10 000,00 грн на відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу в суді першої інстанції».
В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 02 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов