Справа № 759/23414/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7196/2024
26 червня 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Прессера Руслана Владиславовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року у складі судді Фінагеєвої І.О.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОІНДБУД-2» про визнання незаконними дій органу державної влади та скасування умов та обмежень забудови земельної ділянки,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконними дій органу державної влади та скасування умов та обмежень забудови земельної ділянки, у якому просила:
- визнати незаконними дії відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, які полягали у складенні та наданні з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки №356 2016 від 29 грудня 2016 року щодо земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:049:0048;
- скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №356 2016 від 29 грудня 2016 року, які складені та подані Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо земельної ділянки площею 1,8 га, розташованої на АДРЕСА_1 ;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позов обґрунтовано тим що 29 грудня 2016 року відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації були складені та надані ТОВ «Житлоіндбуд-2» МБУО щодо земельної ділянки.
ОСОБА_1 про надання та зміст МБУО стало відомо у листопаді 2018 року. Зміст текстової та графічної частин МБУО свідчить, що вони були надані для проектування об'єктів будівництва: двох 18-ти поверхових житлових будинків висотою 59,37 м та 58,02 м із загальною кількістю квартир - 600, з метою спорудження їх на земельній ділянці.
03 грудня 2018 року позивачка звернулася до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області з письмовим зверненням про проведення позапланової перевірки законності рішення про надання МБУО та у разі виявлення невідповідності містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам - скасувати МБУО.
Департамент ДАБІ у встановленому законом порядку та у строк не виконав обов'язку про проведення перевірки і така бездіяльність була визнана протиправною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 640/4127/19.
Позивачка вважає, що оскаржувані дії відділу містобудування та архітектури, які виразились у складенні та наданні МБУО, незаконні, оскільки МБУО не відповідають містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним стандартам і правилам, порушують її індивідуальні права та інтереси, в той час як вона проживає поруч із ділянкою, яка планується під забудову є членом територіальної громади сільського населеного пункту та має конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Прессер Р.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції належним чином не дослідив письмові докази, подані стороною позивачки та порушив правила їх оцінки.
Вказує, що зі змісту листа Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Київлісозахист» №115 від 25 жовтня 2016 року вбачається те, що спеціалістами лісозахисного підприємства проведено обстеження в натурі деревної рослинності земельних ділянок на території урочища «Вумівський ліс» в межах села Петропавлівська Борщагівка (у т.ч. земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:049:0048). Також, на викопіюванні з матеріалів генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка 1994 року чітко позначено місце розташування земельної ділянки та вбачається, що ця територія відноситься до категорії зелених насаджень спеціального призначення, що виконують природоохоронні функції. Ці обставини є загальновідомими, не заперечувались жодним учасником справи, не спростовані жодним належним доказом.
Посилається на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не було надано оцінки таким доказам сторони, як:
- додаток до експертного звіту № 7-244-17-ЕП/КО від 15 грудня 2017 року щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по АДРЕСА_1 » та за змістом якого було встановлено, що ділянка вільна від забудови, зелені насадження представлені деревами хвойних і листяних порід та кущами, а у останньому абзаці прямо вказано, що: «Відповідно до результатів обстеження зелених насаджень на території планованої діяльності встановлено, що на ділянці знаходяться зелені насадження, видаленню підлягають 117 дерев»;
- фрагмент Публічної кадастрової карти України;
- рішення 23-тьої сесії V скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 липня 2010 року №23/1 та №23 щодо утворення на Земельній Ділянці паркової зони;
- договір оренди землі від 18 березня 2016 року, що укладений між Петропавлівсько- Борщагівською сільською радою та ТОВ «Житлоіндбуд-2», відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8 га, у тому числі зелені насадження загального користування;
- лист Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки у Київській області від 05 січня 2012 року №13/3/27 щодо обмеження висоти умовної житлової забудови до 9 м (три поверхи);
- пояснювальна записка, яка є текстовою частиною матеріалів до Генерального плану села Петропавлівська Борщагівка затвердженого рішенням 4 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 12 лютого 2021 року № 47-4-VIII), де передбачено встановлення ліній регулювання висотності багатоквартирної забудови - блакитних ліній, які обмежуватимуть висотність багатоквартирної забудови до 4 поверхів включно (12 метрів висоти);
- розрахунок максимально допустимої щільності населення при забудові земельної ділянки.
Крім того суд першої інстанції неправильно застосував норми містобудівного законодавства, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини та не дослідив доводи позивачки щодо порушення вимог законодавства під час складання та видачі МБУО, як обґрунтування позовної вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача, які виразились у складенні та наданні МБУО з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.
Зазначає, що судом було неправильно застосовано норми законодавства щодо граничнодопустимої поверховості забудови земельної ділянки.
Посилається на те, що в порушення вказаних вимог законодавства, змістом МБУО взагалі не визначено максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови) - не зазначено положень нормативних актів, відомостей, які базуються на розрахунках та не містить цифрових показників, а доданий до позову розрахунок свідчить, що така щільність при забудові земельної ділянки не відповідне вимогам ДБН-360-92.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що МБУО не відповідали вимогам чинної на час їх складання та надання містобудівній документації на місцевому рівні - текстовій частині Генплану 2012 року (Пояснювальній записці), оскільки наміри забудови земельної ділянки передбачають спорудження багатоквартирних житлових будників па 600 квартир площею 33 779,33 кв.м., що значно перевищує показники збільшення житлового фонду с. Петропавлівська Борщагівка, передбачені Генпланом 2012 року у довгостроковій стратегії розвитку цього населеного пункту.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Правдюк В.М. в інтересах ТОВ «ЖИТЛОІНДБУД-2», просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року - залишити без змін.
У відповіді на відзив адвокат Прессер Р.В. в інтересах ОСОБА_1 повністю підтримує апеляційну скаргу та просить суд задовольнити її в повному обсязі.
Представники Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ТОВ «ЖИТЛОІНДБУД-2» у судове засідання 26.06.2024року не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належно, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвокатів Смірнова А.Ю. та Прессера Р.В. в інтересах ОСОБА_1 , які просили апеляційну скаргу задовольнити, пояснення представника ТОВ «ЖИТЛОІНБУД-2» адвоката Правдюка В.М., який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає.
Зі справи убачається, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2016 року № 1067, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою І.А., укладеного згідно з рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 24 вересня 2015 року № 6, у користуванні ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" перебуває земельна ділянка, площею 1, 80 га, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-11 т.)
На підставі поданої ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" заяви 29 грудня 2016 року Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області склав та видав ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 щодо земельної ділянки, площею 1, 80 га, розташованої на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222485901:01:049:0048. Ці містобудівні умови та обмеження видані на об'єкт будівництва - "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 " (а.с. 170-173 т.1).
На підставі оскаржуваних МБУО та інших вихідних даних на проєктування за замовленням ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" ТОВ "Архівольт Проект" під керівництвом головного архітектора проєкту ОСОБА_2 розробило проєктну документацію на будівництво об'єкта містобудування (а.с. 237 т.1).
В подальшому ця проєктна документація затверджена наказом замовника будівництва ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" від 11 грудня 2017 року № 11/12-1 "Про затвердження проєкту будівництва" (а.с. 234 т.1).
29 серпня 2019 року ДАБІ видала ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2" дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192411589 на об'єкт будівництва - "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями на АДРЕСА_1 " (а.с. 236 т.1).
Відповідно до листа виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 травня 2019 року № 1-12/582 земельна ділянка, на забудову якої надані оскаржувані МБУО, відносилася до сельбищної функціональної зони із дозволеною багатоквартирною житловою забудовою (а.с. 233 т.1).
Також встановлено, що рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 червня 2012 року № 4 затверджено Генеральний план с. Петропавлівська Борщагівка, який на момент видання оскаржуваних МБУО с. Петропавлівська Борщагівка був чинним.
Рішенням від 23 квітня 2019 року у справі № 826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року, Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправним та скасував рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 червня 2012 року № 4, яким затверджено генеральний план села.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачка не довела, які саме її права та інтереси порушено діями відповідача при виданні оскаржуваних МБУО; що оскаржувані МБУО є актом індивідуальної дії, оскільки видані відповідачем в межах своєї компетенції в результаті застосування профільних норм права; не містять загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи щодо будівництва об'єкта на земельній ділянці для ТОВ "ЖИТЛОІНДБУД-2"; не регулюють певний вид суспільних відносин; не розраховані на багаторазове застосування і вичерпують дію після їх реалізації.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, стосовно якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Також суд першої інстанції вказав, що єдиною підставою для відмови у виданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки умовам відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. На момент видання оскаржуваних МБУО Генеральний план с. Петропавлівська Борщагівка був чинним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
Відповідно до пункту «и» частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен громадянин України має право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
Міжнародним документом, який закріпив зобов'язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.
Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІУ, тому її приписи відповідно до статті 9 Конституції України є правовими нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
Сторони цієї конвенції визнали, що кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, а також зобов'язана як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь.
Згідно зі статтею 1 Орхуської конвенції з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї конвенції.
З урахуванням викладених обставин та матеріалів справи, у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду про те, що діями органу влади, якими затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 356/2016 щодо земельної ділянки з кадастровим № 322485901:01:049:0048 та видані ТОВ «ЖИТЛОІНБУД -2» права та законні інтереси не порушуються.
Так, заявляючи вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що як мешканка села Петропавлівська Борщагівка, заінтересована у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущенні проведення незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку його територій і екологічної безпеки, який повинен здійснюватись з обов'язковим урахуванням громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, а оскаржуваним рішенням порушуються її права та інтереси, як члена територіальної громади села.
Ці твердження позивачки ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.
З урахуванням предмету спору, судом визнано недоведеним порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 . При цьому, районний суд правомірно виходив з обставин справи та долучених до справи доказів.
Так, позивачка твердила, що спірна земельна ділянка, що виділена під забудову ТОВ «ЖИТЛОІНБУД -2» розташована на території лісового масиву «Вумівський ліс», де ростуть багаторічні дерева що виконують природоохоронні функції, а захисна смуга лісу захищає садибну забудову населеного пункту від Великої Кільцевої вулиці м. Києва.
Проте наявними у справі доказами, яким районним судом надана належна правова оцінка, не доведено розташування вказаної земельної ділянки на території урочища «Вумінський ліс».
Відповідно до матеріалів, скасовуючи ухвалене у цій справі судові рішення й направляючи на новий судовий розгляд, Верховний Суд у постанові від 18 травня 2023 року рекомендував суду першої інстанції під час розгляду справи врахувати результати вирішення спору у справі № 826/17429/16.
Так, у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 826/17429/16 суд зазначив: «Колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прийняття оскаржуваного рішення не впливає на права та інтереси позивача, оскільки доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Відсутні будь-які докази обмеження права позивача на вільне користування природними об'єктами внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок, а також не доведено й того факту, що саме внаслідок прийняття оскаржуваного рішення могло відбутись або відбулось вирубування чи інше знищення зелених насаджень.
Той факт, що позивач є мешканкою села Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області та належить до відповідної територіальної громади, ще не свідчить про те, що оспорюваним у цій справі рішенням порушено її права».
Установлено, що позивачкою у судовому порядку було оскаржено рішення 7-ї сесії У11 скликання Борщагівської сільської ради від 05 травня 2016року № 91 «Про розгляд та затвердження проекту землеустрою ТОВ «Житлоінбуд-2» щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий № 322485901:01:049:0048, яка знаходиться в АДРЕСА_1 відповідно до якого було змінено цільове призначення земельної ділянки із земель для будівництва та обслуговування інших земель громадської забудови під будівництво офісно-готельного розважального комплексу з об'єктами соціальної сфери та відпочинку на землі для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Проте за наслідками розгляду справи № 759/23377/20 за позовом ОСОБА_1 рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у задоволенні вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, судами установлено, що оскаржуване рішення не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачає індивідуальні приписи щодо будівництва об'єкту на земельній ділянці й вичерпує свою дію після його реалізації, а також визнано доведеним відсутність у справі належних та допустимих доказів порушення оскаржуваним рішенням індивідуальних прав та інтересів ОСОБА_1 .
Окрім цього, у постанові апеляційного суду зазначено, що на переконання суду той факт що позивачка є мешканкою села Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області та належить до відповідної територіальної громади, ще не свідчить про те, що оспорюваним у цій справі рішенням сільської ради порушено її права. Таке рішення взагалі не стосується її прав, як помилково вважає позивачка та ним не обмежується її право на вільне користування природними об'єктами. Позивачкою не доведено й того факту, що саме внаслідок прийняття оскаржуваного рішення могло відбутись або відбулося вирубування чи інше знищення лісових насаджень. Наведене в сукупності свідчить, що позивачкою не доведено, а судом не встановлено порушення її прав внаслідок прийняття сільською радою оскаржуваного рішення (а.с.154-160 т.4).
Таким чином, за наслідками перегляду справи № 759/23377/20 судом апеляційної інстанції установлено не доведення об'єктивного факту порушення екологічних прав позивачки через прийняття владно-управлінського рішення органу місцевого самоврядування про зміни цільового призначення землі.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2019 у справі № 826/13584/16, залишеним без змін судами вищих інстанцій, визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.2012 №4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка», проте на дату прийняття рішення про затвердження МБОУ згадане рішення органу місцевої влади було чинним.
Отже, з урахуванням викладеного та обставин справи, у їх сукупності, районний суд дійшов правомірного висновку про недоведеність позивачкою того, що її екологічні права на безпечне для життя та здоров'я довкілля були порушені виданими 29.12.2016 року відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської обл. на користь ТОВ «ЖИТЛОІНБУД -2» містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, пл. 1,8га, кадастровий № 322485901:01:049:0048, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування районним судом під час вирішення спору п. 3.27 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та п. 3.12 ДБН, Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», остільки зазначене спростовується змістом судового рішення.
З урахуванням обставин справи, районний суд обґрунтовано вказав про недоведеність позивачкою того, що факт затвердження оскаржуваних МБУО призводить до того що основним типом житлової забудови у с. Петропавлівська Борщагівка стає забудова будинків вище двох поверхів.
Зазначене не суперечать п.3.27 ДБН 360-92 оскільки в разі будівництва на підставі оскаржуваних МБУО одного багатоквартирного житлового будинку це не призводить до того, що основним типом забудови в селі стає забудова вище 4 поверхів.
Разом з тим, формулювання в п. 3.27 ДБН 360-92 поняття «основного типом житлової забудови» не означає, що забудова у сільських населених пунктах має бути виключно лише одно-, двоповерховою. Аналогічно подібної виключності не випливає з формулювання «як правило» в п. 3.12 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».
Згідно п. 3.7 ДБН 360-92** розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110-170 люд./га (малі міста) до 190-220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної). Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 люд./га.
Положеннями п. 3.5 ДБН 360-92** визначено, що житловий квартал (житловий комплекс)» - первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площею до 20-50 га з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20 га з неповним комплексом.
Матеріали справи не містять доказів щодо меж території та площі відповідного житлового кварталу, а також не надано доказів щодо існуючої щільності населення відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону).
Твердження апеляційної скарги про перевищення допустимої щільності житлової одиниці внаслідок видачі оспорюваних МБУО носять голослівних характер, остільки належними доказами та розрахунками, складеними згідно з вимогами ДБН 360-92** не підтверджено.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про неврахування судом невідповідності намірів забудови замовника містобудівній документації населеного пункту, остільки судом вони належно досліджувалися й з урахуванням положень ст. ст. 1, 6, 24, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» правомірно визнані безпідставними.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що для отримання мостобудівних умов та обмежень третя особа надала неповний перелік документів, передбачених вимогами згаданого Закону чи у відповідача були правові підстави відмови у видачі МБУО.
Безпідставними є твердження апеляційної скарги про те, що листи сільради №1-12/582 від 14.05.2019 та № 10-03/2120 від 12.09.2023 не можуть бути достатніми для підтвердження законності отримання товариством МБУО, остільки «термін "багатоквартирний будинок" не є тотожним терміну "багатоповерховий будинок", остільки не містить жодних доводів щодо наявності такого виду зонування як «багатоповерхова» станом на грудень 2012 року.
Згідно із п 2.1. 2.2. згаданого Позивачем ДБН 360-92 Територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т. ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну. До сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т. ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування. Відповідно до таблиці 2.1. в разі щільності більше 400 осіб на 1 га, така територія за функціональним призначенням називається житловою.
Згідно з п 2.17. ДБН 360-92 до сельбищної території сільського населеного пункту входять житлові території, ділянки установ і підприємств обслуговування, парки, сквери, бульвари, вулиці, проїзди, майданчики для стоянки автомашин, водойми.
Позивачкою не доведено, що містобудівною документацію на місцевому рівні було обмежено поверховість забудови на відповідній земельній ділянці з кадастровим № 322485901:01:049:0048.
Посилання апеляційної скарги про не застосування судом під час вирішення позову вимог ст 48. Земельного кодексу України, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про курорти» та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 (далі - Санітарні правила), з відповідним обґрунтуванням, не заслуговують на увагу.
Так, скріншот фрагменту Публічної кадастрової карти України (т.1, а.с.26-28) відображає лише розташування земельної ділянки з кадастровим № 3222485901:01:049:0008, цільове призначення: 06.01 Для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, а не факт розташування такої ділянки поруч з ділянкою ТОВ «Житлоіндбуд-2».
А вимоги п. 6.11. Санітарних правил, якими передбачено, що відстань меж земельних ділянок санаторно-курортних і оздоровчих закладів , що проектуються, до житлової забудови, установ комунального господарства і складів слід приймати 500 м., стосуються проектування будівництва санаторно-курортних і оздоровчих закладів, а не проектування житлової забудови на суміжних ділянках.
Разом з тим, до справи не долучено доказів, що на суміжній земельній ділянці з кадастровим № 222485901:01:049:0008 здійснюється будівництво санаторно-оздоровчих закладів, у зв'язку з чим видаються сумнівними доводи скарги про затвердження МБУО з недотриманням вимог п. 6.11 Санітарних правил.
Обґрунтовано судом не застосовано й норми ст. 48 ЗК України», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Закону України «Про курорти», оскільки жодних доказів встановлення округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони не надано, не долучено до справи й докази щодо наявності на земельній ділянці з кадастровим № 322485901:01:049:0048 багаторічних зелених насаджень (ліс І категорії).
Доводи апеляційної скарги що визначення і застосування терміну "індивідуальний акт" вживається лише у КАС України, для цілей адміністративного судочинства тобто застосовується безпосередньо для здійснення судочинства в адміністративних судах, безпідставні.
Так, відповідно до матеріалів справи, позивачка у 2019 році зверталася у адміністративний суд із позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування містобудівних умов № 356/2016 від 29.12.2016 проте провадження в адміністративній справі №640/4127/19,було закрито з підстав його підвідомчості цивільному суду.
У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020, встановлено наступне: «позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є правовим актом індивідуальної дії, що було вірно визначено судом першої інстанції. Такі правові акти породжують права й обов'язки в першу чергу для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про визнання незаконними дій Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області щодо складення та надання товариству з обмеженою відповідальністю «Житлоіндбуд-2» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 356 2016 від 29.12.2016 та скасування цих містобудівних умов та обмежень є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт».
Таким чином, віднесення оскаржених МБУО до акту індивідуальної дії здійснено у рішенні суду, винесеному між тими самими особами, і таке рішення набуло законної сили».
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Прессера Руслана Владиславовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 липня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: