Справа № 320/14057/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
23 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача у відмові позивачу у призначенні пенсії за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021 з дати виникнення права на призначення, а саме з 22.02.2015 та проведенню обчислення, перерахунку та виплати основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії, а саме з 01.03.2015;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021 з дати виникнення права на призначення пенсії з наступного дня після звільнення - 22.02.2015 та провести обчислення, перерахунок і виплату основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії - 01.03.2015;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату нарахованих сум пенсії проведених позивачу перерахунків з 01.03.2015 відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), не отриманих позивачем з вини відповідача, які виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позов задоволено частково, ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 29.12.2022 №28955-27714/A-02/8-2600/22 про відмову у призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років за поданням Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021 відповідно до ст. 12 Закону №2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу, з урахуванням загальної вислуги - 24 роки на день останнього звільнення з військової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021 з дати виникнення права на призначення пенсії з наступного дня після звільнення - 22.02.2015 та провести обчислення, перерахунок і виплату основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії - 01.03.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованих сум пенсії проведених позивачу перерахунків з 01.03.2015 відповідно до статті 55 Закону №2262-XII, не отриманих позивачем з вини відповідача, які виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах згідно із Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок №393).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст.12 Закону №2262-XII.
При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, а з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 29.12.2022 №28955-27714/A-02/8-2600/22.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII необхідною умовою є наявність календарної вислуги 22 календарних роки і більше.
Календарна вислуга позивача становить 17 років 05 місяців 05 днів, пільгова - 06 років 06 місяців 27 днів.
На виконання вимог Закону № 2262-XII затверджено Порядок №393, який не передбачає зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії, а тому
наявна у позивача є недостатньою для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 16.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Зауважив, що для визначення права на призначення пенсії до календарної вислуги років враховується вислуга років у пільговому обчисленні. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 28.01.2011 отримував пенсію за вислугу років первинно призначену відповідно до Закону №2262-XII.
17.03.2014 наказом Начальника Управління державної охорони України від 17.03.2014 № 50-ос позивач був повторно прийнятий на військову службу.
Позивач, як учасник АТО (брав безпосередню участь в антитерористичній операції), учасник бойових дій, проходив службу в Управлінні державної охорони України на посадах офіцерського складу та був звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України.
За наказом від 21.02.2015 № 21-ос позивача звільнено з займаної посади - офіцер з особливих доручень вищої категорії Департаменту особистої охорони у званні полковника з вислугою років яка становить:
календарна - 17 років 05 місяців 05 днів;
пільгова - 06 років 06 місяців 27 днів;
загальна - 24 років 00 місяців 02 дні.
3 17.03.2014 по 21.02.2015 пенсія позивачу не виплачувалась у зв'язку з проходженням військової служби.
Виплату пенсії було поновлено з 22.02.2015 після звільнення з військової служби, але без урахування вислуги років, військового звання та розміру грошового забезпечення з 17.03.2014 по 21.02.2015.
03.08.2022 позивач звернувся до Управління державної охорони України з заявою оформити та направити необхідні документи до Головного управління для призначення пенсії за вислугу років та проведення перерахунку пенсії, відповідно до ст. 12 Закону №2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу, з урахуванням загальної вислуги - 24 роки на день останнього звільнення з військової служби згідно наказу Начальника Управління державної охорони України від 21.02.2015 № 21-ос.
Управління державної охорони України направило до Головного управління подання для призначення пенсії за вислугою років від 31.08.2022 № 2/6-2021.
Листом від 04.11.2022 №2600-0203-8/143994 Головне управління поінформувало позивача, що розглянуло документи, що надійшли від Управління державної охорони України про призначення пенсії позивачу за вислугу років у зв'язку зі звільненням з військової служби 21.02.2015 відповідно до Закону №2262-XII та повідомило, що враховуючи те, що станом на 21.02.2015 у позивача відсутня календарна вислуга років, передбачена ст. 12 Закону №2262-XII, йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років за наданими документами.
24.11.2022 позивач надіслав до Головного управління особисту письмову заяву про досудове врегулювання спору по реалізації свого набутого права на призначення пенсії на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 № 2/6-2021 з дати виникнення права на призначення, а саме з 22.02.2015, та проведення обчислення, перерахунку та виплати основного розміру його пенсії з 01.03.2015.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача Головне управління повідомило позивача листом від 29.12.2022 №28955-27714/A-02/8-2600/22 про те, що його звернення розглянуто та йому відмовлено у призначення пенсії за вислугу років за поданням Управління державної охорони України від 31.08.2022 № 2/6-2021 відповідно до ст. 12 Закону №2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу, з урахуванням загальної вислуги - 24 роки на день останнього звільнення з військової служби згідно наказу Начальника Управління державної охорони України від 21.02.2015 № 21-ос.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах згідно із Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок №393).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст.12 Закону №2262-XII.
При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, а з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 29.12.2022 №28955-27714/A-02/8-2600/22, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021 з дати виникнення права на призначення пенсії з наступного дня після звільнення - 22.02.2015 та провести обчислення, перерахунок і виплату основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії - 01.03.2015, а також здійснити виплату нарахованих сум пенсії проведених позивачу перерахунків з 01.03.2015 відповідно до статті 55 Закону №2262-XII, не отриманих позивачем з вини відповідача, які виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 зауважив, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.
Відповідно до пункту «а» статті 1-2 Закону №2262-XII (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Згідно із частиною 2 статті 2 Закону №2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу при наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Згідно із частиною 4 статті 17 Закону №2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №393.
Згідно із пунктом 1 Порядку №393 (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Управлінні державної охорони.
Пунктом 3 Порядку №393 визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2024 у справі № 260/4588/23 вказав, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком № 393.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу. Така можливість передбачена Порядком № 393.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
Своєю чергою, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
До актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
З урахуванням наведених норм та висновків, апеляційний суд у контексті спірних правовідносин зазначає, що станом на дату виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років наведені положення законодавства передбачали включення стажу, який зараховується на пільгових умовах, до вислуги років для визначення розміру пенсії позивача.
Отже, при обчисленні вислуги років для визначення розміру пенсії позивача підлягає врахуванню як календарна вислуга - 17 років 05 місяців 05 днів, так і пільгова - 06 років 06 місяців 27 днів.
Відтак, для цілей призначення позивачу пенсії за вислугою років необхідна календарна вислуга років 22 роки і більше, у той час як така вислуга років позивача становить 24 років, що надає позивачу право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII.
Таким чином, висловлена у листі від 29.12.2022 №28955-27714/A-02/8-2600/22 відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII є протиправною.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, розцінив як рішення суб'єкта владних повноважень, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 29.12.2022 №28955-27714/A-02/8-2600/22 про відмову у призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років за поданням Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021 відповідно до ст. 12 Закону №2262-XII із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу, з урахуванням загальної вислуги - 24 роки на день останнього звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту «є» статті 50 Закону №2262-XII пенсії призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які набули право на пенсію за цим Законом у зв'язку із внесенням зміни в раніше виданий наказ або інший розпорядчий акт про оголошення їх вислуги років для призначення пенсії та звільнення зі служби, - з дня підписання наказу або іншого розпорядчого акта відповідною посадовою особою про внесення цієї зміни.
Згідно із частиною 3 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, для належного та ефективного захисту прав позивача, порушених відповідачем у межах спірних правовідносин необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 22.02.2015 пенсію за вислугу років на підставі подання Управління державної охорони України від 31.08.2022 №2/6-2021, провести обчислення, перерахунок і виплату основного розміру пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини для призначення цієї пенсії - 01.03.2015, а також здійснити виплату нарахованих сум пенсії проведених позивачу перерахунків з 01.03.2015 відповідно до статті 55 Закону №2262-XII, не отриманих позивачем з вини відповідача, які виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2024 року.