Справа № 620/1411/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
23 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМСУ в Чернігівській області, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 29.12.2023 №Б-113/6/7401-23/7401.21/175-23, у прийнятті від неї декларації про відмову від іноземного громадянства від 25.12.2023;
- зобов'язати відповідача прийняти від неї декларацію про відмову від іноземного громадянства від 25.12.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 позов задоволено частково, ухвалено: визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства і прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право розраховувати на прийняття відповідачем поданої нею декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин. Оскільки відповідач не прийняв від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства та не надав мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, належним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку буде зобов'язання УДМС України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що законодавство передбачає вичерпний перелік підстав, які є незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства, внаслідок чого вона має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, однак у позивача такі підстави відсутні. Так, припинення діяльності в Україні дипломатичних установ російської федерації не свідчить про неможливість здійснення процедури виходу з громадянства вказаної держави взагалі.
ОСОБА_1 не надано доказів вчинення нею будь-яких дій з метою виконання власного зобов'язання від 09.09.2021 щодо припинення громадянства російської федерації, зокрема в часовий проміжок між видачею їй Тимчасового посвідчення громадянина України (02.12.2021) та введенням в Україні воєнного стану (24.02.2022). Також позивач вправі отримати документ про припинення громадянства від російської федерації в діючому посольстві російської федерації в іншій країні.
Крім того, висновки суду першої інстанції стосовно того, що з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій особи у разі неможливості отримання документа про припинення громадянства рф, свідчать про визнання судом відсутності в законодавстві України відповідного правового регулювання, яке б дозволило УДМСУ в Чернігівській області прийняти декларацію позивача. Незважаючи на це, суд першої інстанції визнав протиправними дії УДМСУ в Чернігівській області, вчинені в межах повноважень визначених Законом України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ).
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 03.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважила, що відповідач не заперечує, що ОСОБА_1 має право на громадянство України за територіальним походженням, припинивши громадянство іншої країни. Разом з цим, у зв'язку із припиненням діяльності консульської установи російської федерації в Україні, позивач не може одержати документ про припинення громадянства рф.
З урахуванням того, що процедура оформлення припинення громадянства рф не здійснюється з незалежним від позивача причин, вона подала декларацію щодо відмови від громадянства рф. Посилання відповідача на відсутність у даному випадку незалежних від позивача причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, як підстави для подання декларації щодо відмови від громадянства рф замість документа про припинення громадянства рф, позивач вважає помилковими, адже наразі неможливо одержати документа про припинення громадянства рф в Україні, а одержати такий документ в третій державі мають право лише особи, які мають дозвіл на проживання у такій державі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується відповідним паспортним документом.
09.09.2021 позивач звернулась до структурного підрозділу УДМС України в Чернігівській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-ІІІ, оскільки її батьки народилися до 24.08.1991 на території України.
Разом із заявою позивач подала зобов'язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.
16.11.2021 УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення №331 про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням, про що повідомлено листом від 17.11.2021.
17.11.2021 ОСОБА_1 оформлено довідку №7421-000003616 про реєстрацію особи громадянином України.
02.12.2021 УДМС України в Чернігівській області видано позивачу Тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 , строком дії до 16.11.2023.
26.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про прийняття від неї декларації про відмову від іноземного громадянства, мотивованою тим, що в Україні діє військовий стан і позивач не має змоги оформити вихід із громадянства російської федерації, хоча й намагалась вчинити вказані дії. До заяви було долучено відповідну декларацію щодо відмови від іноземного громадянства у зв'язку з тим, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) рф не здійснюється.
Листом від 29.12.2023 відповідач відмовив у прийнятті декларації, оскільки ОСОБА_1 не належить до категорії громадян, які мають право на подачу такої декларації, вичерпний перелік яких передбачено частиною першою статті 8 Закону №2235-ІІІ.
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право розраховувати на прийняття відповідачем поданої нею декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин. Оскільки відповідач не прийняв від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства та не надав мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, належним способом відновлення порушеного права позивача у даному випадку буде зобов'язання УДМС України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №2235-ІІІ встановлено, що громадянство України набувається за територіальним походженням.
Відповідно до статті 8 Закону №2235-ІІІ особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано:
1) іноземцем, якого визнано біженцем або якому надано притулок в Україні, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;
2) іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства;
3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
4) іноземцем із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та його подружжям - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя;
5) іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
Відповідно до абзацу 12 статті 1 Закону №2235-III зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
За змістом абзацу 16 статті 1 Закону №2235-III декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Згідно із абзацом 13 статті 1 Закону №2235-III незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
З 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Наступними Указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.
З 23.02.2022 посольство російської федерації в Україні припинило свою роботу в Україні. У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією.
Отже, з 23.02.2022 позивач не могла отримати документ про припинення громадянства від російської федерації.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, з моменту отримання позивачем Тимчасового посвідчення громадянина України (02.12.2021) та до введення воєнного стану (24.02.2022) пройшло не повних 3 місяці. Вказаний термін є недостатнім для однозначного висновку про бездіяльність позивача щодо припинення громадянства іншої країни.
Доводи відповідача про те, що позивач вправі отримати документ про припинення громадянства від російської федерації в діючому посольстві російської федерації в іншій країні, суд розцінює критично з огляду на неможливість оформлення позивачем документа для виїзду за кордон у зв'язку із відсутністю у неї паспорта громадянина України.
Крім того, відповідач не спростував доводів позивача про те, що позивач не може одержати документ про припинення громадянства рф в третій державі, адже наразі така можливість є виключно у осіб, які мають дозвіл на проживання у такій третій державі.
Колегія суддів погоджується із доводами відповідача про те, що у законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між Україною та відповідною державою.
Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що вказана прогалина у законодавстві не може порушувати права осіб чи унеможливлювати їх реалізацію.
У справі «Рисовський проти України» (п.70-71) ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації наразі не є можливим.
Оскільки відповідач не прийняв від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства та не надав мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, для ефективного та належного захисту вказаного права позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2023 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства і прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2024 року.