Справа № 620/843/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
23 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" про визнання протиправним та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Менська виправна колонія №91" (далі - ДУ № 91, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення у вигляді попередження від 26.12.2023 №266.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення позивачем вимог розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 № 2823/5 (далі - Правила), а саме 18.12.2023 в кімнаті виховної роботи не встав і не привітався з персоналом установи ДУ № 91.
Відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Вибір виду дисциплінарного стягнення є реалізацією відповідачем власних дискреційних повноважень. При цьому, суд не встановив невідповідності виду дисциплінарного стягнення тяжкості виявлених правопорушень.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не вчиняв порушення розділу IV Правил, за яке до нього застосовано дисциплінарне стягнення відповідно до постанови від 26.12.2023 №266.
Так, вказане порушення позивачем нібито допущено стосовно співробітника оперативного підрозділу НОМЕР_1 , який неправомірно перебував у кімнаті виховної роботи відділення № 4, що підтверджують відсутність записів про перебування такої особи у Журналі відвідування відділення № 4 та те, що такий візит не пов'язаний з оглядом чи обшуком відвідуваного ним приміщення.
Стосовно обставин зафіксованого порушення позивач пояснив, що дійсно перебував у кімнаті виховної роботи відділення № 4, виконував програму диференційованого виховного впливу, вчив англійську мову, коли оперативний співробітник різко відчинив двері, не ввійшов до кімнати, при цьому звернувся із запитанням: «Чому не встаєте та не вітаєтесь з офіцером?». На вказану репліку позивач підвівся та вимовив «Доброго дня».
Позивач зазначає, що на підтвердження вчинення ним вказаного порушення відповідач посилається на пояснення днювального відділення № 4 ОСОБА_2 , який не може вважатись незалежною особою, є засудженим, залежним від адміністрації ДУ № 91.
Також позивач зауважив, що накладення дисциплінарного стягнення створює перешкоди для його умовно-дострокового звільнення, чим порушує його права.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 03.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 26.12.2023 за результатами розгляду комісією ДУ № 91 питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, прийнято постанову від 26.12.2023 №266 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді попередження, за те що він 18.12.2023 об 11:00 в кімнаті виховної роботи № 4 не встав та не привітався з представником адміністрації установи.
У матеріалах справи міститься розписка позивача про повідомлення місця та часу засідання дисциплінарної комісії та довідка від 26.12.2023 про застосування до позивача стягнення, зокрема за протоколом дисциплінарної комісії від 26.12.2023 №92.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення позивачем вимог розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції від 28.08.2018 № 2823/5 (далі - Правила), а саме 18.12.2023 в кімнаті виховної роботи не встав і не привітався з персоналом установи ДУ № 91.
Відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Вибір виду дисциплінарного стягнення є реалізацією відповідачем власних дискреційних повноважень. При цьому, суд не встановив невідповідності виду дисциплінарного стягнення тяжкості виявлених правопорушень.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України) засуджені зобов'язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Частинами 3-4 статті 107 КВК України передбачено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська.
Положеннями розділу IV Правил встановлено, що засуджені повинні бути ввічливими з персоналом установи виконання покарань та іншими особами, які відвідують установу. При зустрічі з персоналом установ виконання покарань та іншими особами, які відвідують установи, засуджені повинні вставати і вітатися.
Стаття 131-1 КВК України визначає, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Згідно із статтею 70 КВК України правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Статтею 134 КВК України передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до статті 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.
Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.
Згідно із ч. 7 ст. 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Пункт 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.
За змістом рапортів, складених посадовими особами ДУ № 91 та пояснень днювального відділення № 4 ОСОБА_2 , позивач допустив порушення Розділу IV Правил, а саме при зустрічі з персоналом установ виконання покарань не встав і не привітався.
Матеріали справи не містять доказів подання позивачем до початку засідання дисциплінарної комісії або під час засідання будь яких заяв або клопотань на спростування доводів, викладених у рапортах персоналу ДУ № 91, а також доказів та достатніх обґрунтувань того, що позивач не допустив вказаного порушення.
Доводи позивача про те, що співробітник оперативного підрозділу ДУ № 91 неправомірно перебував у кімнаті виховної роботи відділення № 4 колегія суддів відхиляє з огляду на їх безпідставність.
Щодо відсутності відміток у Журналі відвідування відділення № 4, апеляційний суд зазначає, що Правилами передбачено ведення Журналу обліку відвідувань лише дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань, до яких вказане відділення № 4 ДУ № 91 не належить.
Разом з цим, матеріали справи свідчать також про те, що відповідач у встановленому порядку провів документування та перевірку факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та виніс постанову про накладення дисциплінарного стягнення з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури.
Вибір виду дисциплінарного стягнення є реалізацією відповідачем власних дискреційних повноважень. При цьому, суд не встановив невідповідності виду дисциплінарного стягнення тяжкості виявлених правопорушень.
Побічно апеляційний суд враховує те, що згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1 за період з 10.10.2014 по 05.09.2023 до позивача 11 разів застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення стягнення у вигляді попередження від 26.12.2023 №266.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2024 року