П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2221/21
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 12.02.2018,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі №400/2221/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року.
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року.
Рішення набрало законної сили 25.06.2021, на виконання якого 09.07.2021 судом видано виконавчі листи.
10.04.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21, в якій він просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання даного рішення суду.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що відповідач ухиляється від належного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21. Так, 02.09.2021 відповідач нарахував йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.2018 у розмірі 4435,66 грн з врахуванням місяця січень 2016 року, а не січень 2008 року, коли у нього змінився розмір посадового окладу. Вважаючи, що відповідач невірно застосував базовий місяць при обрахунку йому індексації грошового забезпечення за вказаний період, він звернувся до Миколаївського адміністративного суду з адміністративним позовом про, зокрема, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. Однак, П'ятий апеляційний адміністративний суд постановив 20.10.2022 ухвалу у справі № 400/9503/21 про закриття провадження у справі, умотивувавши її тим, що позивачем оскаржено спірні дії суб'єкта владних повноважень шляхом подання нового адміністративного позову, а не шляхом заяви в порядку ст. 383 КАС України.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
На думку апелянта, військова частина НОМЕР_1 протягом 10 днів не здійснює нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.208, з врахуванням 01 січня 2008 року (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, чим не виконується рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі №400/2221/21.
На підставі ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (в даному випадку ухвали) в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно приписів ч.ч. 2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як визначено ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Слід також зауважити, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, апеляційний суд зазначає, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Таким чином нормами процесуального закону встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для зобов'язання відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані правові норми мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.
Відповідно до встановлених апеляційним судом обставин справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі № 400/2221/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року.
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року.
На виконання вказаних судових рішень, відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
При цьому, як свідчать матеріали справи, при виконання судових рішень у цій справі та нарахуванні позивачу індексації за спірний період, відповідач в якості базового місяця застосував січень 2016р., що на думку позивача є протиправним.
Вказане й стало підставою для подання заяви в порядку ст.282 КАС України, оскільки на думку позивача, відповідач мав би застосувати при виконання рішення суду у цій справі в якості базового місяця - січень 2008 року, а не січень 2016 року.
З даного приводу, в контексті надання оцінки доводам апелянта, апеляційний суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи, судами не наводились висновки щодо базового місяця, який слід враховувати при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Оскільки правомірність визначення базового місяця, який враховується для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не досліджувалася Миколаївським окружним адміністративним судом під час ухвалення рішення 25.05.2021 по суті позовних вимог, то такі обставини не підлягають з'ясуванню при розгляді заяви в порядку ст.382 КАС України.
Підсумовуючи усе викладене вище, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає, адже заявником фактично порушено новий судовий спір із вимогами позовного провадження, що виключає можливість задоволення заявлених вимог.
За вказаного, оскільки рішення суду фактично виконано відповідачем в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.02.2018 року, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій, не наводились відповідні висновки, апеляційний суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановлення ухвали в порядку статті 382 КАС України.
В свою чергу, що позивач не позбавлений права та можливості захисту власних інтересів шляхом пред'явлення позовної заяви із визначеними способами захисту, які передбачені статтею 5 КАС України та кореспондують із повноваженнями суду, що регламентовані статтею 245 КАС України.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, враховуючи, що у справі № 400/2221/21 визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.02.2018 не було предметом розгляду взагалі, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у справі №400/2221/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст судового рішення складений 23.07.2024
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький