П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15972/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати і виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.12.2022 до 30.04.2023,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 19 грудня 2022 року по 30 квітня 2023 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 позов залишено без руху. Надано 5-ти денний строк для усунення недоліків.
06.06.2024 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, надіслана представником позивача, разом з довідкою МСЕК про інвалідність.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 адміністративний позов залишено без руху. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 14.05.2024 року.
В ухвалі від 10.06.2024 судом зазначено, що позивачка не визначила ціну позову, яку суму середнього заробітку вона просить стягнути, її обґрунтований розрахунок. Також позивачка має повідомити суд про суму коштів, які були виплачені при звільненні та їх призначення.
14.06.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача від про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою немайнового характеру, та довідкою про грошове забезпечення. Позивач ігнорував викладені в ухвалі суду зауваження, що заявлений позивачем позов має майновий характер, та що позивач повинен сформулювати позовні вимоги відповідно про стягнення конкретної суми. Також позивачка не визначила ціну позову та не надала довідку про грошове забезпечення за два останні місяця перед звільненням.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернута позивачеві без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення змісту й обсягу позовних вимог, в силу 9 КАС України, є диспозитивним правом позивача. Тобто, позивач формує позовні вимоги на власний розсуд, а не на розсуд суду. Отже, позивач обрав спосіб захисту порушеного права на власний розсуд, так як він вважає найбільш ефективним у конкретному випадку.
Повертаючи позовну заяву, яуд першої інстанції виходив з того, що не виконано вимоги ухвали від 10.06.2024.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, наведеними в ухвалі суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч.5 ст.5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Статтею 171 КАС України передбачені дії, які зобов'язаний здійснити суддя після отримання позовної заяви. Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України, суддя з'ясовує відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Статтею 160 КАС України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, яка стандартизує структуру позовної заяви, а саме: містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Статтею 161 КАС України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.
За правилами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.169 КАС України).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч.3 ст.169 КАС України).
Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1 ч.4 ст.169 КАС України).
Апеляційним судом встановлено, що, звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач обрав спосіб захисту, зокрема, шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі, зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 19 грудня 2022 року по 30 квітня 2023 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
З приводу вимог суду про необхідність уточнити позовні вимоги та зазначити розмір середнього заробітку, апеляційний суд зазначає таке.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При цьому, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Водночас предмет позову кореспондує зі способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, апеляційний суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає способам, визначеним у статті 5 КАС України.
У своїй заяві, поданій на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, позивач, зокрема, наголошував, що за обставин цієї справи спірні правовідносини склалися не з приводу розміру суми середнього заробітку, не з приводу щодо стягнення вже нарахованої але не виплаченої суми середнього заробітку та не з приводу відшкодування шкоди. Спір стосується саме права позивача на нарахування та виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В свою чергу, ціна позову визначається лише щодо майнових вимог, тобто тих вимог, які мають грошову оцінку. Довідка про розмір середнього заробітку не є необхідною для вирішення позовних вимог, однак суд не позбавлений можливості витребувати її у відповідача, якщо дійде висновку про інше.
Апеляційний суд зауважує, що між сторонами існує спір щодо здійснення відповідачем належним чином розрахунку при звільненні позивача. Повноваження щодо визначення розміру відшкодування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належать органу, який виносить рішення по суті спору після встановлення таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини. З огляду на обраний позивачем в цій частині спосіб захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідні суми, а не шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у твердій сумі, визначити належну до виплати позивачу суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період на стадії подання позовної заяви не вбачається можливим.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до положень ст.173 КАС України, є завданням підготовчого провадження.
У разі, якщо суд дійде висновку, що довідка про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необхідною для вирішення позовних вимог, суд не позбавлений можливості витребувати її у відповідача.
Щодо вимог суду надати документ про сплату судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі визначеному з урахуванням норм Закону України "Про судовий збір", судова колегія зазначає наступне.
Спір у цій справі стосується виключно права позивача на нарахування та виплату його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і не стосується розміру належних виплат, тобто є позовом немайнового характеру. Тому, разом із позовною заявою позивач надав до суду документ про сплату судового збору у сумі 858,88 грн.
З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає, що вимога суду першої інстанції надати документ про сплату судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів зауважує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ч. 4 ст.9 КАС України) полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтями 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, Європейським судом з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain)
Відтак, апеляційний суд констатує, що ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви у зв'язку із неусуненням недоліків, суд першої інстанції не урахував суть спірних правовідносин, у зв'язку із чим помилково застосував до спірних правовідносин п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За правилами ч. 1 ст.320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року по справі № 420/15972/24 - скасувати.
Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач С.Д. Домусчі
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький