1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 17 липня 2024 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року,
за участі:
представників власника майна адвокатів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021000000000288.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62021000000000288 від 15.04.2021 на належне ОСОБА_9 майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання із забороною відчуження., а саме на:
- автомобіль марки FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ;
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 350, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова (VIN) НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ;
- автомобіль марки FIAT FIORINO, реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер кузова (VIN) НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 ;
- автомобіль марки HONDA JAZZ, реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер кузова (VIN) НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 ;
- автомобіль марки HYUNDAI Н-1, реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер кузова (VIN) НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 ;
- автомобіль марки LEXUS GS 350, реєстраційний номер НОМЕР_16 , номер кузова (VIN) НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 ;
- автомобіль марки FORD TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_19 , номер кузова (VIN) НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_21 ;
- мобільний телефон марки iPhone 11 з сім-картою НОМЕР_22 .
- готівкові кошти у вигляді: 1 350 Євро, 50 молдавських лей, 20 672 доларів США, 325 400 грн.,
- мобільний телефон марки iPhone 15 з сім-картою НОМЕР_23 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що арешт майна зумовлюється необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна та обґрунтованою підозри вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме кримінальному провадженню унаслідок того, що майно може бути відчужене, приховане, знищене або пошкоджене.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання йогоповідомлено у встановлений законом спосіб. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 15 червня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62021000000000288, за підозрою, у тому числі ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 319, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 319, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 320, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 30, ч. 1 ст. 255 КК України.
У клопотанні слідчого зазначено, що ОСОБА_9 організував та очолив злочинну організацію з метою збагачення за рахунок збуту незаконних рецептів на мета дон, та продаж вказаного препарату, під виглядом медичної діяльності з лікуванням наркоманії (замісної підтримувальної терапії).
28 лютого 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 319, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 319, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст.27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 320, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 30, ч. 1 ст. 255 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 належать транспортні засоби, про які зазначено у клопотанні прокурора. Крім того, під час особистого обшуку у підозрюваного вилучено мобільний телефон марки Iphone 11 з сім-карткою.
28 лютого 2024 року у ході проведення невідкладного обшуку автомобіля, який належить та яким користується ОСОБА_9 вилучено готівкові кошти, а також телефон марки Iphone 15 з сім-карткою.
08 квітня 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт належного ОСОБА_9 майна, з метою конфіскації майна, як виду покарання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено, з тих підстав, що в матеріалах клопотання та під час його розгляду не доведено існування ризиків, які обґрунтовують такий рівень втручання у право власності підозрюваного.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частиною другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62021000000000288, про накладення арешту на майно, зазначеного у клопотанні прокурора, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другом частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання встановив, що зазначене у клопотанні слідчого майно, на яке він просив накласти арешт, належить на праві приватної власності ОСОБА_9 .
Однак, як вважає колегія суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що матеріалами клопотання не доведено існування ризиків, які б обґрунтовували такий рівень втручання у право власності підозрюваного.
Враховуючи наведене, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання, оскільки у даному випадку ризик втрати майна відсутній, з тих підстав, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів, які б свідчили про зворотнє, а накладення арешту без наявності таких підстав вважатиметься свавільним та незаконним.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання слідчого з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 757/15615/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/3704/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України