Номер провадження 22-ц/821/930/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/12694/23 Категорія: 302000000 Пічкур С.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
23 липня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.
секретар Матюха В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26.03.2024 (повний текст складено 26.03.2024, суддя в суді першої інстанції Пічкур С.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та до Бужанської сільської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю,
у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просив визнати незаконним та скасувати рішення Бужанської сільської ради Звенигородського (Лисянського) району Черкаської області від 25.01.2002 № 18/5 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» в частині затвердження технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_1 та передачі у його приватну власність земельної ділянки в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визнати незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю І-ЧР 030945 від 14.12.2002 на ім'я ОСОБА_1 .
В обґрунтування вказав на те, що позивач ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_3 право на 1 / 2 частину земельної частки (пай) у землі, що перебувала в користуванні КСП ім. Черняховського, с. Бужанка, розміром 2,75 га. Згідно відповіді виконавчого комітету Бужанської сільської ради Звенигородського району №1058/02-15 від 11.07.2023 на всю вказану земельну частку (пай) відповідач ОСОБА_1 , спадкоємець на іншу 1 / 2 частину земельної ділянки, отримав державний акт на право приватної власності на землю. Земельній ділянці присвоєний кадастровий №7122881600:02:001:0173. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9924181242023 від 13.07.2023 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, 11.08.2016 підготовлена ФОП ОСОБА_4 Дійсний власник (власники) у вказаному Витягу не зазначений. Відповідно до інформаційної довідки №350751277 від 17.10.2023 право власності на земельну ділянку з кадастровим №7122881600:02:001:0173 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 (розмір частки 1/1). Відповідно до відповіді ТОВ «Інтерагроінвест» № 214 від 16.08.2023 та копії договору оренди землі від 13.07.2007 № 192 і довідки про доходи ОСОБА_1 щодо виплати йому орендної плати, ОСОБА_1 одноосібно розпоряджається вказаною земельною ділянкою. Позивач не відчужував (не продавав) будь кому своє право на 1 / 2 частину успадкованої земельної частки (пай) у землі, а тому існують підстави вважати, що його неправомірно позбавили права на успадковану частину земельної частки (паю). 20.10.2023 позивач звернувся до Бужанської сільської ради із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки на що 30.10.2023 отримав відмову за № 1550/08-03, де зазначається про те, що за сертифікатом серія ЧР № 0288120 звертався ОСОБА_1 , якому відповідно до рішення Бужанської сільської ради від 25.01.2002 № 18/5 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено технічну документацію та передано у приватну власність земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного с/г виробництва.
Порушення права власності позивача на 1 / 2 частину земельної ділянки, що була ним успадкована, обумовило звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 26.03.2024 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на те, що внаслідок оформлення відповідачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, 1 / 2 частина якої була успадкована позивачем, у повному обсязі, було порушено право власності позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав 22.04.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги.
Скаржник зазначає, що він не був повідомлений належним чином судом про розгляд справи. Земельну ділянку відповідач оформив у повному обсязі на себе, так як мав попередню домовленість з позивачем про поділ спадкового майна, адже позивач отримував у власність будинок матері. Суд протиправно позбавив його права власної на майно.
Відзиву на дану апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001 відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в користуванні КСП ім. Черняховського, с. Бужанка, площею 2,75 га, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належав спадкодавцеві на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серія ЧР №0288120, виданого на підставі рішення Лисянської райдержадміністрації від 15.05.1997 та зареєстровано в реєстровій книзі за № 210.
При цьому ухвалою апеляційного суду від 22.05.2024 витребувано у Лисянської державної нотаріальної контори спадкову справу №327, заведену після смерті ОСОБА_3 28.12.1999, у матеріалах якої міститься лише заява відповідача ОСОБА_1 про прийняття спадщини та свідоцтво про право на спадщину, видане лише одному відповідачу.
Відповідно до рішення Бужанської сільської ради від 25.01.2002 № 18/5 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» відповідачу ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку згідно сертифіката ЧР 0288120 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим №7122881600:02:001:0173, площею 3,4099 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бужанської сільської ради, перебуває в приватній власності першого відповідача.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю І-ЧР №030945, виданого на підставі рішення Бужанської сільської ради 25.01.2002 №18/5 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим №7122881600:02:001:0173, розміром 3,4099 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бужанської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір частки 1/1.
Згідно відповіді ТОВ «Інтерагроінвест» №214 від 16.08.2023 та копії договору оренди землі від 13.07.2007 № 192 і довідки про доходи ОСОБА_1 щодо виплати йому орендної плати, відповідач ОСОБА_1 одноосібно розпоряджається вказаною земельною ділянкою.
Зазначаючи про порушення свого права власності на 1 / 2 частину успадкованої земельної ділянки, право власності на яку відповідач ОСОБА_1 оформив на себе у повному обсязі, позивач звернувся з цим позов до суду про скасування відповідних рішення органу місцевого самоврядування та державного акту про право власності на землю.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.08.2001, де вказано, що спадкоємцями в рівних частках спадкового майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі.
Однак згідно листа Лисянської державної нотаріальної контори від 09.07.2024, адресований стороні позивача, вбачається, що за повідомленням самого позивача нотаріусу, зазначений дублікат свідоцтва про право на спадщину був отриманий ним обманним шляхом. При цьому, інші спадкоємці, окрім відповідача ОСОБА_1 , із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу.
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, згідно з частиною першою статті 321 ЦК України.
Відповідно до приписів статтей 152, 153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Крім того, згідно частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Крім того, до правовідносин щодо спадкування спадщини до набрання 01.01.2004 чинності ЦК України мають застосовуватися приписи ЦК УРСР.
Так статтею 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
За положеннями ст.ст.548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами у справі, що він прийняв спадщину, що складається, зокрема, з 1/2 частини права на земельну частку (пай) - спірного майна в установленому законом порядку, зокрема шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою, підстав для висновку про порушення відповідних спадкових прав позивача ОСОБА_2 не має.
Таким чином апеляційні доводи відповідача у справі є обґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26.03.2024 у цій справі належить скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відхилення позовних вимог за їх недоведеністю.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням вимог апеляційної скарги та відхиленням позовних вимог з позивача на користь відповідача слід стягнути 3220,80 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу при апеляційному розгляді, які підтверджуються наданими доказами.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 26.03.2024 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 у даній справі про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю - відхилити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за апеляційний перегляд справи 3220,80 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 23.07. 2024.
Суддя-доповідач
Судді