ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/377 (35/247-10)04.10.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика»
доПублічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
простягнення 15 809,34 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Балабанова С. А. (довіреність від 29.09.2010);
від відповідача -Полюхович А.І. (довіреність від 09.06.2010).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі -Банк або відповідач) про стягнення збитків у розмір 15 809,34 грн. понесених позивачем в наслідок невиконання відповідачем договору про надання кредитної лінії №CrL-SME300/117/2007 від 04.06.2007 та додаткових угод до нього (далі -Кредитний договір).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №35/247-10.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2010 справу прийнято до провадження, присвоєно їй №34/377(35/247-10) та призначено до розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобов'язався перед позивачем надавати останньому кредит траншами на підставі відповідної заяви позивача. Однією з умов отримання кредиту встановлено сплата позивачем комісії за встановлення нового періоду кредитування в розмірі 0,5 % від ліміту кредитної лінії (пункти 1.6.3.2 та 1.7.1 Кредитного договору). 17.06.2008 між сторонами було підписано додатковий договір №3 до Кредитного договору відповідно до якого відновлено на період з 17.08.2008 до 03.06.2009 кредитну лінію з встановленим лімітом -3 556 250 грн., та мінімальною сумою траншу - 80 000 грн. 07.11.2008 та 26.01.2009 позивач звертався до відповідача з клопотанням про видачу траншів у вказаних у клопотаннях розмірах, проте Банк кредитні кошти не видав посилаючись на нестабільну економічну ситуацію у країні. 27.05.2009 позивач звернувся до відповідача з листом в якому просив перерахувати розмір сплаченої комісії у зв'язку з невиданим Банком кредитними коштами та повернути надмірно сплачене позивачу. У відповідь на зазначений лист Банк відмовився перерахувати комісію (лист №36688/15 від 15.09.2009). 17.09.2009 сторонами підписано договір про розірвання Кредитного договору.
Враховуючи, що на момент розірвання Кредитного договору відповідач виконав свої зобов'язання щодо надання кредиту лише частково, надавши кредит у сумі 728 000 грн., то відповідно позивачу були завдані збитки, які полягають у перерахуванні позивачем відповідачу суми комісії у розмірі 5% від ліміту кредиту -3 556 250 грн., яка не відповідає сумі виданого кредиту.
Керуючись ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача понесені ним збитки у розмірі 14 141,25 грн. зайво сплаченої комісії за не отримані послуги у вигляді виданих коштів, а також 3% річних та інфляційні збитки.
04.10.2010 представником позивача у судовому засіданні надано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких моментом виникнення у відповідача обов'язку повернення зайво сплаченої комісії є дата отримання листа з проханням перерахувати розмір комісії.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до п. 1.6.3.2. Кредитного договору сплата комісії є однією з умов для отримання можливості отримання кредиту; сплата комісії Банку, в розмірі затвердженому тарифами Банку, є платою за встановлення нового періоду кредитування та встановлення ліміту кредитування, що було виконано відповідачем та підтверджується підписаним додатковим договором №3 до Кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору для отримання суми кредиту необхідно, зокрема, подання заяви встановленої форми, що позивачем не було зроблено. Крім того, 17.09.2009 Кредитний договір було розірвано за взаємною згодою сторін, чим фактично сторони підтвердили відсутність претензій одна до одної, щодо неналежного виконання договору.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
4 червня 2007 року між позивачем (Позичальник) та Банком (Кредитодавець) було укладено договір про надання кредитної лінії №CrL-SME300/117/2007 (далі -Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позичальнику лінію у розмірі, що не перевищує ліміту кредитної лінії, визначеного сторонами, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитною лінією і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у даному договорі.
Відповідно до п. 1.6.3 Кредитного договору сторони домовились, що надання коштів в рамках кредитної ліні здійснюється у наступному порядку:
Строк дії кредитної лінії розбивається на періоди кредитування, строк дії яких визначається сторонами дії ліміту кредитної лінії чи датою зниження заборгованості за кредитною лінією. При цьому, перший строк дії ліміту кредитної лінії та дата зниження заборгованості за кредитною лінією визначається при укладенні цього договору (частина 1 даного договору), наступні - шляхом укладенні додаткових договорів до цього договору про встановлення нового строку дії ліміту кредитної лінії та дати зниження заборгованості за кредитною лінією (п. 1.6.3.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.6.3.2 Кредитного договору право Позичальника на отримання кредиту в рамках наступного періоду кредитування виникає за умови:
- отримання Позичальником від Банку письмової згоди Банку на надання кредиту в рамках наступного періоду кредитування із зазначенням умов надання кредиту у наступному періоді кредитування;
- укладення додаткового договору до цього договору із зазначенням нового строку дії ліміту кредитної лінії;
- належного виконання Позичальником усіх своїх боргових зобов'язань (у тому числі, але не виключно, встановлених в п. 2.3 «Зобов'язання Позичальника»цього договору) протягом дії поточного періоду кредитування;
- сплати комісії Банку за встановлення нового періоду кредитування (відновлення ліміту кредитної лінії) в розмірі, визначеному тарифами;
- виконання Позичальником зобов'язання, визначеного у п. 1.6.1.1 цього договору, а саме у випадку, якщо строк дії кредитної лінії становить більше 36 календарних місяців загальна заборгованість Позичальника за кредитною лінією на дату зниження заборгованості за кредитною лінією має бути не більше 50% від встановленого розміру ліміту кредитної лінії.
Відповідно до частини 1 Кредитного договору, з урахуванням внесених змін згідно додаткового договору №1 до Кредитного договору від 19.07.2007, Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредитну лінію, а Позичальник прийняти її на наступних умовах: ліміт кредитної лінії 3 156 250 грн. або еквівалент цієї суми в іншій (их) валюті (ах); валюта кредиту -гривні, долари США, Євро; цільове використання -поповнення оборотних коштів Позичальника; річна база нарахування процентів -365 календарних днів у році для ліміту у гривнях, 360 календарних днів у році для ліміту у доларах США та євро; строк дії кредитної лінії до 03.06.2010 з обов'язковим повним щорічним погашенням заборгованості; строк дії ліміту кредитної лінії до 03.06.2008; дата зниження заборгованості за кредитною лінією -03.06.2008; день сплати процентів за користування кредитом - 22 числа кожного календарного місяця; Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі: для кредиту у гривнях - 18% річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів, для кредиту у доларах США -13,5% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів та для кредиту в євро -12,75% річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів.
09.12.2007 сторонами укладено Додатковий договір №2 до Кредитного договору, відповідно до якого було збільшено розмір ліміту кредитної лінії до 3 556 250 грн. та встановлено нову фіксовану процентну ставку, а саме: для кредиту у гривнях у розмір 16,5% річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів, для кредиту у доларах США -12,9% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів та для кредиту в євро -10,9% річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів.
17.06.2008 сторонами укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору, відповідно до якого було встановлено новий строк дії кредитної лінії до 03.06.2009 з лімітом кредитної лінії у розмірі 3 556 250 грн., дата зниження заборгованості за кредитною лінією -03.06.2009. Також, сторонами було встановлено нову фіксовану процентну ставку, а саме: для кредиту у гривнях у розмір 21% річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів, для кредиту у доларах США -15% річних з розрахунку річної бази нарахування процентів та для кредиту в євро -12,4% річних, з розрахунку річної бази нарахування процентів. Таким чином, Банком було відновлено дію кредитної лінії.
На виконання п.1.6.3.2 Кредитного договору, 17.06.2008 було перераховано на рахунок Банку комісію у розмірі 17 781,25 грн. (платіжне доручення № 748 від 17.06.2008), тобто 0,5% від суми встановленого ліміту кредитної лінії у відповідності до тарифів Банку.
Відповідно до 1.7.1 Кредитного договору Банк здійснює видачу кредитних коштів Позичальнику на поточний рахунок. Кредит надається однією сумою чи траншами згідно з кредитними заявками Позичальника, які надаються Позичальником до Банку не пізніше 3 банківських днів до дня передбачуваної дати надання траншу. Згідно з умовами Кредитного договору розмір траншу не може бути меншим ніж 80 000 грн. або еквівалент цієї суми у іноземній валюті.
Відповідно до п. 1.3.10 Кредитного договору та п. 4 частини 1 Кредитного договору моментом виникнення права Позичальника на отримання кредиту є, зокрема, надання Банку належним чином оформлених і у формі, що задовольняє Банк, кредитних заявок Позичальника. Форма кредитної заявки визначається Банком.
07.11.2008 Позивачем було подано Банку електронну кредитну заяву №103 від 07.11.2008 щодо отримання кредиту (траншу) в межах ліміту кредитної лінії у розмірі 2 828 000 грн., що була залишена Банком без задоволення.
26.01.2009 Позивачем було подано Банку електронну кредитну заяву №4 від 26.01.2009 щодо отримання кредиту (траншу) в межах ліміту кредитної лінії у сумі 2 828 000 грн. У відповідь на подану заяву банк коштів не видав, відповіді позивачу не надіслав.
Як стверджує Банк подані позивачем кредитні заяви №103 від 07.11.2008 та №4 від 26.01.2009 не відповідали встановленій Банком формі кредитної заяви, а тому Банком не розглядалися. Згідно з п. 1.8 Кредитного договору Банку надано право, з повідомленням про це позичальника, відміни видачі кредитних коштів в рамках кредитної лінії у разі неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору.
27.05.2009 позивач звернувся до Банку з листом №52 від 27.05.2009 в якому просив перерахувати сплаченої відповідно до п. 1.6.3.2 Кредитного договору суми комісії за поновлення ліміту кредитної лінії пропорційно сумі наданого Банком позивачу кредиту та повернути зайво сплачені кошти на рахунок позивача.
15.09.2009 відповідач листом №3688/15 від 15.09.2009 відмовив у компенсації раніше сплаченої комісії за встановлення нового періоду кредитування (відновлення ліміту кредитної лінії) згідно Кредитного договору.
17.09.2009 сторонами було підписано договір про розірвання Кредитного договору за згодою сторін.
Позивач вважає, що оскільки сплата комісії за встановлення нового періоду кредитування (відновлення ліміту кредитної лінії) є обов'язковою умовою для отримання кредиту в рамках наступного періоду кредитування, то сплачена ним комісія є оплатою послуг результатом яких повинно бути отримання позивачем кредиту у сумі встановленого ліміту кредитної лінії -3 556 250 грн.
Банком було надано позивачу кредит лише частково у сумі 728 000 грн., що значно менше узгодженого сторонами ліміту кредитної лінії. Оскільки Банк не зміг забезпечити фінансування узгодженого ліміту та отримання позивачем кредиту у повному обсязі, то не можна вважати, що останнім були надані послуги щодо відновлення ліміту кредитної лінії у повному обсязі. А отже, сплативши комісію у розмірі 0,5 % від ліміту відновленої кредитної лінії, позивач поніс збитки у зв'язку з невиконанням Банком своїх зобов'язань щодо надання кредиту у встановленому розмірі ліміту кредитної лінії у розмірі 0,5% від суми не отриманого кредиту у межах встановленого ліміту.
Розглянувши заявлені позовні вимоги суду вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу пунктів 1.6.3.1 та 1.6.3.2 Кредитного договору судом встановлено, що сторонами передбачено сплату комісії Банку за встановлення нового періоду кредитування (відновлення ліміту кредитної лінії) передбачених п. 1.6.3.1 даного договору. Комісія, за своєю суттю, є єдиноразовим платежем за надані послуги. Зазначений платіж (комісія) здійснюється як плата не за видачу кредитних коштів, а за встановлення нового періоду кредитування -підготовка та оформлення додаткового договору, перевірка платоспроможності позичальника та проведення інших дій.
Суд погоджується з висновком відповідача, що сплата комісії є лише однією з умов отримання права на отримання кредиту, а не підставою для виникнення у Банку обов'язку видати кредит у встановленому ліміті кредитної лінії -3 556 250 грн., оскільки є платою за відновлення кредитної лінії та встановлення ліміту фінансування, що надає можливість позичальнику отримати кредит в межах встановленого періоду.
17.06.2008 на підставі додаткового договору №3 до кредитного договору Банком було відновлено строк дії кредитної лінії та встановлено ліміт кредитування, за що позивачем було сплачено комісію в розмірі 0,5% від встановленого ліміту кредитної лінії. Таким чином, Банком було виконано свої зобов'язання в частині встановлення кредитної лінії та встановлення ліміту фінансування у повному обсязі.
Суд не погоджується з обґрунтуванням позивача розміру збитків з підстав відсутності зв'язку між розміром сплаченої комісії за встановлення кредитної лінії та встановлення ліміту фінансування та розміром отриманого позивачем кредиту. Суд також вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неправомірне користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою відшкодувати завдані збитки та відповідно у відповідача не виникло прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З аналізу Кредитного договору судом встановлено, що останній є змішаним, поєднуючи у собі умов кредитного договору та договору надання послуг.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Відповідно до статті 1054 ЦК України та пункту 1.7 Кредитного договору Банк зобов'язаний здійснити видачу кредитних коштів Позичальнику на поточний рахунок. Підставою для отримання суми кредиту є надання Банку кредитної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Банку із кредитними завами №103 від 07.11.2008 та №4 від 26.01.2009 про видачу траншів у розмірі 2 828 000 грн., відповіді на які Банком позивачу не були надіслані, кошти - не перераховані.
Суд відхиляє здійснені відповідачем посилання на невідповідність форми наданих кредитних заяв встановленій банком формі, оскільки Банком не було надано суду затвердженої форми кредитної заявки. При цьому суд зазначає, що відповідно п. 1.8. Кредитного договору Банку надано право відміни видачі кредитних коштів в рамках кредитної лінії у разі неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору з повідомленням про це Позичальника. Тому Банк отримавши від позивача кредитну заяву, був зобов'язаний відповідно до умов Кредитного договору видати транш або повідомити про відмову у видачі кредитних коштів із зазначенням підстав. Доказів повідомлення позивача про відміну видачі кредитних коштів у зв'язку з неналежною формою кредитної заяви суду не надано. У судовому засіданні представник Банку не зміг послатися на пункт договору відповідно до якого передбачено можливість відмови у видачі кредитних коштів з підстав нестабільної економічної ситуації у державі.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктами 3-5 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
В той же час, оскільки Кредитний договір було розірвано за взаємною згодою сторін, шляхом підписання договору про розірвання Кредитного договору від 17.09.2009, а не в наслідок істотного порушення умов Кредитного договору, то у позивача відсутні підстави посилатись на п. 5 ст. 653 ЦК України.
Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Позивачем у встановленому законом порядку суду не доведено розмір збитків, яких він зазнав у наслідок неналежного виконання Відповідачем умов Договору, не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та цими збитками.
Таким чином, суд вважає позовні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Спецавтоматика» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
СуддяСташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 05.10.2010