ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/31805.10.10
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 15 778,00грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2., ОСОБА_3
від відповідача - не з'явилися
У судовому засіданні 05.10.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом
оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 15778,00грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №б/н від 30.11.2009 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору купівлі-продажу №б/н від 30.11.2009 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, остання за отриманий товар не розрахувалась у повному обсязі.
Позовну заяву 13.08.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/318.
Відповідач у судове засідання 05.10.2010 в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
30 листопада 2009 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - Продавець(далі-Позивач) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір купівлі-продажу №б/н (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач, за замовленням Відповідача, зобов"язується власними силами і засобами виготовити товар та передати його у власність Відповіда, а Відповідач зобов"язується прийняти відпущений товар і сплатити за нього ціну на умовах, що визначені в даному Договорі.
Відповідно до розділу 6 Договору оплата вартості замовленого та переданого за цим Договором товару проводиться Відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача у строк до 10 банківських днів.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 17 778,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ПБ-0000767 від 23.11.2009 на суму 8 912,00грн. та №ПБ-0000787 від 01.12.2009 на суму 8 866,00грн. (копії наявні у матеріалах справи).
В порушення умов Договору Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 2000,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 01.12.2009
Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала15 778,00грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15 778,00 грн., і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем не оспорино ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15778,00грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Що стосується додаткових витрат на правову допомогу сумі 2500 грн. заявлених Позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Враховуючи викладене вище та виходячи з того, що позивач надав докази сплати витрат на правову допомогу у розмірі 2500грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №15 від 18.01.2010, вимоги Позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 157,78грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та оплати послуг адвоката у розмірі 2500,00грн в повному обсязі.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 03061, АДРЕСА_2 поштова адреса:08400, АДРЕСА_3, ідентиф.код НОМЕР_1), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (19700, АДРЕСА_1 ідентиф. код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) 15 778(п"ятнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. - основного боргу, 157(сто п"ятдесят сім)грн. 78 коп.- витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 500(дві тисячі п"ятсот)грн.00коп.- витрат на оплату послуг адвоката .
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.
Суддя Хоменко М.Г.
Дата складення рішення: 05.10.2010