Справа №22а-1167-07 головуючий суддя у 1-ій
категорія статобліку-29 інстанції - Кеся Н.Б.
№А37/368-06
25 вересня 2007 р. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
Туркіної Л.П. (доповідач)
суддів при секретарі: за участю представника позивача: відповідача:
Коршуна А.О., Проценко О.А., Серьогіній О.В. Пурис Н.І., Буслова Н.М. не прибув
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року у справі №А37/368-06 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбаскондитер», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. до: Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривбаскондитер» (далі ТОВ «Кривбаскондитер» подало до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення «Р» від 30.06.2006р. №0000162303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 105530,00грн., у т.ч. за основним платежем 79200,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 26330,0грн., податкових повідомлень-рішень від 30.06.2006р. №0000521741/0 та від 03.08.2006р. №0000521741/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 746,52грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 248,84грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 497,68грн., винесених Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі (далі Центральна МДПІ у м. Кривому Розі), яку визначено відповідачем у позові.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним лише податкове повідомлення-рішення «Р» від 30.06.2006р. №0000162303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 105530,00грн.
Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки №549/230/32974462 від 22.06.2006р., є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вказаного акту, - неправомірним.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що підприємством безпідставно не включило до складу валового доходу вартість безоплатно отриманої послуги по оренді автомобіля, розмір якої обчислюється виходячи з оціночної вартості автомобіля та амортизаційних відрахувань; підприємством не надано належних доказів щодо підтвердження віднесення до складу валових витрат вантажно-розвантажувальних робіт та послуг з обслуговування комп'ютерної техніки, а також зв'язку останніх з господарською діяльністю підприємства.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007р. позов задоволено, спірне податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.
Постанову суду мотивовано тим, що відповідач неправомірно визнав безоплатно наданою послугу позивачу за договором оренди та не врахував правила оподаткування операцій з пов'язаними особами; відповідач не застосував звичайну ціну і тому не довів завищення валових витрат підприємством щодо спірних вантажно-розвантажувальних робіт; факт отримання послуг з обслуговування комп'ютерної техніки, наявної у підприємства, підтверджується договором №4 від 01.06.04р., додатковою угодою до нього від 04.06.04р. та актами здачі-прийнятті робіт.
Не погодившись із рішенням суду, Центральна МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням судом при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просила постанову господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Відповідач, зокрема, вказує на неправильне застосування судом норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи та обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведено планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.06.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт №459/230/32974462 від 22.06.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки Центральною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162303/0 від 30.06.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на загальну суму 105530,00грн., в тому числі за основним платежем 79200,00грн., штрафні (фінансові) санкції 26330,00грн.
Визначення податкових зобов'язань у спірному податковому повідомленні-рішенні відповідач пов'язує з наступним.
В ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що в порушення п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач у періоді, що перевірявся, не включив до складу валового доходу вартість безоплатно отриманої послуги згідно договору оренди автомобіля, укладеного між ТОВ «Кривбаскондитер» та ОСОБА_1., що був директором вказаного підприємства на момент перевірки, від 01.03.05р. №1/03.
У зв'язку з тим, що договірна орендна плата в розмірі 10грн. на місяць в бухгалтерському обліку не нараховувалась, відповідачем визначена середня ціна на вказану послугу за місяць в розмірі 530грн., виходячи з оціночної вартості орендованого автомобіля (15900грн.) та квартальної норми амортизаційних відрахувань для ІІ групи основних фондів (10%), та зроблений висновок про заниження позивачем валового доходу на 6,9 тис. грн. у періоді, що перевірявся, у т.ч.:
- І квартал 2005р. - 0,5 тис. грн.
- ІІ квартал 2005р. - 1,6 тис. грн.
- ІІІ квартал 2005р. - 1,6 тис. грн.
- 10-11 місяці 2005р. - 1.1 тис. грн.
- ІV квартал 2005р. - 0,5 тис. грн.
- І квартал 2006р. - 1,6 тис. грн.
З висновками податкової не можна погодитись, виходячи з наступного:
Як свідчать матеріали справи позивач використовував транспортний засіб (автомобіль) на підставі договору оренди, тобто на умовах оплати. Зазначений договір не визнано у судовому порядку недійсним, в т.ч. на підставі ст. 234 ЦК України ( як фіктивний правочин ).
Отже, суд та податкова повинні виходити із факту наявності зазначеного правочину.
Відповідно до п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно наданою в розумінні зазначеного закону вважаються послуги, які надаються платником податку без права вимоги про компенсацію їх вартості.
Акт перевірки не містить відомостей щодо невиконання зобов'язань по договору оренди автомобіля в частині внесення орендної плати.
Відомості та докази щодо відсутності такої оплати матеріали справи не містять, отже зазначений факт не є доведеним відповідно до ч. 2 ст. 202 КАС України.
Той факт, що позивач не обліковував витрати по внесенню орендної плати в бухгалтерському обліку не є підставою для визнання послуг безоплатними всупереч діючому законодавству. Слід також зазначити, що навіть за відсутності оплати податкові зобов'язання сторін за договором оренди повинні регулюватися нормами абз. 1 п. 1.25 ст. 1, ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено порядок віднесення до валових витрат та доходів несплаченої кредиторської заборгованості, зокрема з орендної плати.
Таким чином, твердження апелянта про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає дійсності.
Необхідно погодитись з висновками суду першої інстанції відносно того, що у даному випадку відносини з оренди автомобіля мають характер операції з пов'язаною особою та поширенням на зазначені відносини положень п.7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими встановлено для відносин, що склалися, лише обмеження щодо можливості віднесення розміру витрат, більших ніж звичайна ціна послуги (розмір орендної плати), що діяла на момент її придбання, до складу валових витрат.
Відносно встановлення податковою факту завищення валових витрат, слід зазначити наступне:
З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Кривбаскондитер» до складу валових витрат протягом перевіреного періоду віднесено вартість послуг з вантажно - розвантажувальних робіт які були надані підприємству СПД ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_2. на суму 304199, 50 грн.
Для перевірки ТОВ «Кривбаскондитер» були надані договори, акти прийому - передачі виконаних робіт.
При вивченні відповідачем наданих для перевірки актів виконаних вантажно - розвантажувальних робіт встановлено, що вони оформлені з порушенням вимог, а саме:
- не містять інформації щодо асортименту розвантаженого товару;
- конкретних дат виконання зазначених робіт ( більшість актів складено за квартал);
- не складалися під час здійснення господарської операції
у зв'язку з чим не є можливим простежити, який саме товар розвантажувався і чи був він у наявності у ТОВ «Кривбаскондитер» у відповідних періодах.
Оскільки акти виконаних робіт не містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вони не можуть бути доказом надання вантажно-розвантажувальних робіт.
Податкова також зазначає, що оскільки вартість вантажно-розвантажувальних робіт, що здійснюється безпосередньо працівниками підприємства, є значно нижчою ніж вартість послуг з вантажно - розвантажувальних робіт, наданих підприємству СПД ОСОБА_1. та СПД ОСОБА_2. ( які також є директором та фінансовий директор ТОВ «Кривбаскондитер» відповідно), то споживання зазначених послуг зменшує економічну вигоду підприємства, а отже названі послуги не можна визнати пов'язаними із господарською діяльністю підприємства, метою якої є отримання прибутку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами податкової, виходячи з наступного.
Як свідчить акт перевірки, податковій було надано договори на виконання вантажно - розвантажувальних робіт та акти їх помісячного та поквартального виконання. Факт виконання робіт податковою у акті не спростовується. Будь-яких доказів, що відомості відносно тоннажу виконаних робіт та їх вартість не відповідають дійсності податкова не надала, як і доказів, щодо наявності кримінальної справи відносно посадових осіб позивача за фактом вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 212, 264 КК України ( ухилення від оподаткування, підробка документів). За таких обставин суд першої інстанції правомірно застосував законодавство, виходячи з тих фактів, що роботи надавались в період, об'ємах та за ціною, зазначених у актах та договорі.
Посилання відповідача на те, що у позивача не було необхідності замовляти ці роботи у підприємця, оскільки на підприємстві працюють вантажники, суд вважає неправомірним, так як платник податків вправі самостійно обирати спосіб здійснення господарської діяльності.
Посилання відповідача на те, що вартість вантажно - розвантажувальних робіт значно вище собівартості розвантаження однієї тони продукції силами вантажників підприємства, суд вважає також неправомірним у зв'язку з наступним.
Оподаткування господарських операцій позивача з пов'язаними особами, якими є директор ОСОБА_1. та засновник ОСОБА_2., що згідно з договорами та актами здійснювали розвантажувальні роботи, регулюється п. 1.20 ст. 1, п/п. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», якими визначено поняття звичайної ціни та порядок її застосування.
За обставинами справи відповідач не визначив звичайну ціну і тому не довів завищення валових витрат підприємства щодо спірних вантажно - розвантажувальних робіт. Таким чином донарахування податку на прибуток за цими операціями слід визнати необґрунтованим.
Посилання відповідача на відсутність зв'язку спірних робіт з господарською діяльністю підприємства суд вважає також недоведеним, оскільки вони є припущенням з боку відповідача, що не може бути підставою для донарахування податку. При цьому суд приймає до уваги надані з боку позивача копії видаткових накладних, з яких вбачається отримання позивачем в спірний період значної кількості товару, який вимагав розвантаження.
Донарахування податку на прибуток за спірними податковими повідомленнями рішеннями пов'язується також з наступними обставинами.
ТОВ «Кривбаскондитер» протягом перевіреного періоду віднесено до складу валових витрат вартість послуг по обслуговуванню комп'ютерної техніки, що надається підприємству суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3. у розмірі 5500 грн. На виконані роботи по обслуговуванню комп'ютерної техніки ТОВ «Кривбаскондитер» надано для перевірки акти здачі - прийняття робіт. Оскільки в порушення п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в зазначених актах відсутній конкретний зміст виконаних робіт, обсяг виконаних робіт, а також не зазначено який конкретний комп'ютер піддавався обслуговуванню, то, на думку відповідача, немає можливості пов'язати понесені витрати з господарською діяльністю підприємства. Вказане порушення призвело до завищення валових витрат на суму 5500 грн.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами відповідач донарахував податок на прибуток в сумі 1400, 00 грн., з якими пов'язується сума штрафних санкцій в розмірі 554, 50 грн.
В цій частині спірне повідомлення - рішення суд також вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Матеріали справи, а саме договір на виконання робіт по обслуговуванню комп'ютерної техніки № 4 від 01.06.2004 р., додаткова угода до нього від 04.06.2004 р. та акт здачі - прийняття робіт дозволяють підтвердити факти отримання вказаних послуг, необхідність яких витікає з факту наявності на підприємстві комп'ютерної техніки, що підтверджується даними акту перевірки ( стор. 17 том 1).
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що документами, які підтверджують факт витрат є розрахункові документи. Інші документи дають лише змогу встановити природу цих витрат, операції, з якими пов'язані витрати. Будь-яких зауважень щодо документів, які підтверджують факт витрат акт перевірки не містить, факту відсутності операцій, за якими здійснено витрати, недостовірність відомостей не довела, як і відсутність зв'язку витрат з господарською діяльністю. За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення на підставі ч. 3 ст. 2 КАС України.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м Кривому Розі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2007 року по справі № А37/368-06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України з моменту проголошення. Ухвала підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу оформлено у повному обсязі 19.11.2007р.
Колегія суддів:
головуючий суддя Л.П.Туркіна
судді: А.О.Коршун
О.А.Проценко