02 жовтня 2007 року м.Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суді - Проценко О.А.,
суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі: Духневич О.С.,
за участі представників:
позивача - Коломієць А.М. дов. № 2246/09-04 від 08.08.07 р.
відповідача - Федорова Г.М. дов. № 40 від 05.06.07 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року по справі №А29/74-07
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області м.Кривий Ріг
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області
про зобов'язання включити в щомісячні акти звірки суму виплаченої пенсії в розмірі 2649,43 грн.,
В лютому 2007р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач - Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області із позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо включення до акту звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким управлінням Пенсійного фонду України в Криворізькому районі виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.05.2006 р. по 31.01.2007 р., визнати заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Криворізькому районі по виплачених пенсіях ОСОБА_1. , ОСОБА_2. за період з 01.05.2006 р. по 31.01.2007 р. на загальну суму 2649, 43 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на ст.ст. 1, 3, 5 Угоди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписаної 13.03.1992 року, ст. 2, 21, 24, 28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», ст. 8, 10, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 , ст.3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України».
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на ст. 2, 4, 18, 35, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст. 2, 7 Закону України «Про міжнародні договори».
За результатами розгляду справи господарський суд Дніпропетровської області постановою від 10.04.2007р. адміністративний позов задовольнив, зобов'язавши відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області включити в щомісячні акти звірки за період з 01.05.2006р. по 31.01.2007р. суму виплаченої Управлінням Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1 в розмірі 826,20грн. та ОСОБА_2в розмірі 1823,23 грн. для відшкодування цієї суми на централізованому рівні. При цьому суд першої інстанції посилався на п. п. 3,5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 та на ст.ст. 2, 21, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., яка поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову від 10.04.2007р. в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що прийняте судом рішення суперечить закону, оскільки Порядок, на який посилається позивач, є нормативним актом, який не встановлює права та обов'язки по взаєморозрахункам, а встановлює процедуру погодження тих виплачених позивачем сум, котрі будуть використані Фондами позивача та відповідача при взаєморозрахунках, але порядок не приписує відповідачу погоджувати те, з чим він не згоден. До 01.01.2004р. Фонд відповідача не був страховиком, а пенсії по інвалідності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві не були страховими виплатами, тому відповідач вважає що посилання позивача на ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» яка регламентує відношення між Страховиками, як на підставу регресної вимоги, необґрунтоване.
Крім того апелянт зазначає, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., та Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.1994р. не ратифіковані Верховною Радою України, тому не може бути застосована у відповідності до вимог Закону України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993р. № 3767- Х11, та Закону України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1999р. №1953-ХП. Як зазначає апелянт потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали на постійне проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому, у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії управлінню Пенсійного Фонду в Криворізькому районі Дніпропетровської області.
Враховуючи вищезазначене, апелянт просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Управлінню Пенсійного фонду України в Криворізькому районі м.Кривий Рір Дніпропетровської області відмовити.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції вважає обґрунтованими, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007р. - законною.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши доводи апелянта та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, нещасні випадки з ОСОБА_1., ОСОБА_2. сталися 09.09.1973року, 26.03.1976 року, відповідно під час виконання трудових обов'язків на території колишнього СРСР, про що свідчать акти про нещасні випадки на виробництві, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Нещасні випадки з ОСОБА_1., ОСОБА_2. сталися в період дії законодавства СРСР. Управлінням Пенсійного фонду України в Криворізькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області виплачена пенсія пенсіонерам, які отримали каліцтво на підприємствах, розташованих на території колишнього СРСР за період з 01.05.2006 року по 31.01.2007 року на загальну суму 2649,43 грн. (ОСОБА_1. - 826,20 грн., ОСОБА_2.. - 1823,23 грн.)
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. є громадянами України та отримали виробничі травми, згідно актів про нещасний випадок від 26.03.1976р., та від 09.09.1973р. під час існування СРСР, на території СРСР, тому правомірно позивачем зазначеним особам призначена пенсія за п. а) ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом "г" пункту 1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утримані, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За нормами п.2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.01р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фонду соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. 16.05.03 року Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03р. №5-4/4, якою затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання"
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій. Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню, та до 15 числа місяця наступного за звітним , подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному Фонду.
Питання пенсійних виплат громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн співдружності, регулюється Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що була підписана 09.09.1994 року державами колишнього союзу РСР, в тому числі й Україною. Згідно зі ст. 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаних з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до національного законодавства своєї країни.
За приписами ст. 5 Угоди вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до ст. З Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Тобто витрати Пенсійного фону України з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яких заподіяно на підприємствах, розташованих та території країн Співдружності Незалежних Держав, повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і та професійних захворювань України.
Посилання відповідача на те, що зазначені Угоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ратифіковані Верховною Радою України є безпідставне, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 12.07.2000 р. № 9-рп/2000 встановлена неконституційність положень статі 7 Закону України «Про міжнародні договори», а саме ратифікація міжнародних договорів шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального закону про ратифікацію.
Тому посилання позивача, та суду першої інстанції на норми Угоди від 13.03.1992 р. є правомірними.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Дніпропетровської області повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та, керуючись чинним законодавством, правомірно виніс постанову від 10.04.2007р. по справі №А29/74-07, якою задовольнив позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, зобов'язавши відповідача включити в щомісячні акти звірки за період з 01.05.2006р. по 31.01.2007р. суму виплаченої Управлінням Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1. в розмірі 826,20 грн. та ОСОБА_2. в розмірі 1823,23 грн. для відшкодування цієї суми на централізованому рівні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишає апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року по справі №А29/74-07 без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року по справі № А29/74-07 - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року у справі №А29/74-07 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року у справі №А29/74-07 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Колегія суддів :
головуючий суддя О.А. Проценко
судді: А.О.Коршун
Л.П.Туркіна