01 вересня 2010 року 16:28 Справа № 2а-5995/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гончаренко А.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Перчик Т.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства
про скасування розпорядження №13/10 від 09.07.2010 і акту перевірки №47/10 від 02.07.2010
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства (далі - відповідач або Відділ з питань банкрутства у Запорізькій області) про скасування розпорядження №13/10 від 09.07.2010 і акту перевірки №47/10 від 02.07.2010.
Позивач у судовому засіданні на задоволенні позову наполягає, вважаючи свої дії з розпаювання землі Дослідного господарства «Токмацьке» (далі ДГ «Токмацьке») такими, що відповідають вимогам ст.25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Свої дії позивач обґрунтовує наявними, на час розпаювання земель розпорядженнями: голови Запорізької обласної державної адміністрації №92 від 06.04.2010, голови Токмацької районної державної адміністрації №158 від 13.04.2010, №171 від 26.04.2010, №198 від 06.05.2010.
Відповідач з позовом - не згоден, надав заперечення згідно яких розпаювання землі ДГ «Токмацьке» не передбачено планом санації за постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.04.2010, позивач провів розпаювання землі без погодження із Міністерством аграрної політики України, Фондом державного майна України та комітетом кредиторів. Відповідач вважає, що позивач при розпаюванні земель порушив ч.6 ст.31 Закону України «Про відновленні платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч.3 ст.116 ЗК України, ст.5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна», п.3.1. «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затверджених 04.05.2001 спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства економіки України №72/49. Отже, прийняте розпорядження №13/10 від 09.07.2010 і акт перевірки №47/10 від 02.07.2010, на думку відповідача, є законними і обґрунтованими, просить у задоволенні позову - відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2009 у справі №25/171-19/314/08 керуючим санації Дослідного господарства «Токмацьке» Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Також, у справі №25/171-19/314/08 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.08.2010 затверджено мирову угоду, згідно якої, за погодженням Міністерства аграрної політики України (лист №37-11-313/23485 від 17.12.2009) та Фонду державного майна України (лист №10-17-18042 від 11.12.2009), ДГ «Токмацьке» перетворюється у Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмацьке дослідне господарство», Інвестором - новим кредитором якого є ТОВ «ВКФ «Ольф». Зазначеною ухвалою керуючий санацією ОСОБА_1 зобов'язаний продовжувати виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника підприємства.
16.06.2010 до відповідача надійшла вимога прокуратури Запорізької області від 14.06.2010 за вих. №07/1-3343-09 про перевірку відомостей, викладених у зверненні директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрЛан» щодо дій арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час санації ДГ «Токмацьке».
17.06.2010 відповідачем отримано доручення Державного департаменту з питань банкрутства (вих. №216-50-15/2165 від 11.06.2010) про опрацювання листа колишніх працівників ДГ «Токмацьке» щодо дій керуючого санацією ОСОБА_1 Також 22.06.2010 факсограмою (вих. №216-50-15/2306) Державним департаментом з питань банкрутства надана згода на здійснення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1
Згідно наданого сторонами акту перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов №47/10 від 02.07.2010 місцем проведення перевірки є приміщення Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області (м. Запоріжжя, пр Леніна, 152, к.331) за документами і поясненнями, наданими арбітражним керуючим ОСОБА_1 Виїзд на місце розташування об'єкта санації: ДГ «Токмацьке» - не здійснювався, стан виконання судових рішень безпосередньо за місцем розташування об'єктів, щодо яких ставились питання органами-ініціаторами перевірки Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства - не перевірявся.
За результатами перевірки Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області 09.07.2010 складено розпорядження №13/10 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого. Згідно цього розпорядження відповідач зобов'язав позивача застосувати заходи щодо скасування розпаювання землі ДГ «Токмацьке» та видачу працівникам, пенсіонерам та працівникам, які були звільнені, державних актів на право постійного користування землею у термін до 09.08.2010 і, до вказаної дати - застосувати заходи по розірванню договорів оренди землі із працівниками, пенсіонерами та працівниками, які були звільнені, з наданням підтверджуючих документів відповідачеві.
В екземплярі розпорядження №13/10 від 09.07.2010 відповідача зазначено, що «начальником Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області зафіксований факт неявки арбітражного керуючого ОСОБА_1 для підписання та отримання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 09.07.2010 №13/10, у зв'язку з чим розпорядження направлено на ліцензійну адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення».
При складенні 09.07.2010 розпорядження №13/10 Відділ з питань банкрутства у Запорізькій області обґрунтував своє рішення органу державного нагляду (контролю) ч.9 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ч.5 ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», пунктами 5, 6 «Положення про відділ з питань банкрутства», затвердженого 25.09.2009 наказом Державного департаменту з питань банкрутства №163.
Розпорядження відповідача від 09.07.2009 №13/10 підлягає скасуванню враховуючи нижче наведеного.
1. Відповідно до приписів ч.9 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником. Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення. Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
Згідно наданих відповідачем документів та пояснень у судовому засіданні, судом з'ясовано, що розпорядження №13/10 Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області складено 09.07.2010 і, того ж дня, згідно фіскального чеку поштамту - направлено позивачеві.
На копії розпорядчого документа (розпорядження №13/10 від 09.07.2010), який залишився в органі державного нагляду (контролю), всупереч вимог ч.9 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не проставлено відповідний вихідний номер і дата направлення.
Крім того, акт перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов №47/10 складений 02.07.2010, а розпорядження №13/10 Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області складено 09.07.2010, тобто з порушенням строків, передбачених ч.9 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Суд вважає, що день складання акту перевірки №47/10 - 02.07.2010 має враховуватись при обчисленні п'яти робочих днів, протягом яких розпорядження №13/10 повинно було бути надане ФОП ОСОБА_1 Отже, граничним терміном надання відповідачем розпорядження №13/10 позивачу є 08.07.2010.
У розпорядженні №13/10, складеному 09.07.2010 Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області - не зазначено які саме конкретно дії повинен здійснити ОСОБА_1 у термін до 09.08.2010.
З урахуванням зазначеного, відповідачем порушено процедуру видачі та оформлення розпорядчого документа.
2. Згідно документів, наданих до суду відповідачем і позивачем, а також з їх пояснень виходить, що Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації №92 від 06.04.2010 «Про скасування розпоряджень голови Токмацької районної державної адміністрації», Розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації №158 від 13.04.2010 «Про вжиття заходів на виконання розпорядження голови облдержадміністрації від 06.04.2010 № 92», Розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації № 171 від 26.04.2010, Розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації № 198 від 06.05.2010 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) дослідного господарства «Токмацьке» Запорізької державної сільськогосподарської дослідної станції Токмацького району Запорізької області» до часу розгляду справи у суді - не скасовані, а отже підлягають виконанню.
Вказані розпорядження прийняті відповідно до ст.ст. 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.25 та п.2, 12 «Перехідних положень» Земельного кодексу України - державними адміністраціями, а не позивачем.
Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області до вказаних органів виконавчої влади будь-які приписи, розпорядження тощо з питань предмету спору не вносились, у судовому порядку названі розпорядження відповідачем не оскаржувались.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд). Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Згідно приписів частин 3-5 ст.118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
З пояснень сторін, виходить, що працівники ДГ «Токмацький», пенсіонери та працівники, які були звільнені з господарства - звернулись до відповідних органів виконавчої влади з клопотаннями про надання земель.
Згідно ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно п.2 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Тобто висновки, викладені відповідачем у акті перевірки № 47/10 складеному 02.07.2010 про те, що «… арбітражний керуючий ОСОБА_1 здійснив розпаювання землі та видачу працівникам, пенсіонерам та працівникам, які були звільнені державних актів на право постійного користування землею без здійснення процедури приватизації ДГ «Токмацьке» Фондом державного майна України» - не відповідають встановленим судом обставинам.
Отже зобов'язання керуючого санацією ОСОБА_1 «… застосувати заходи щодо скасування розпаювання землі ДГ «Токмацьке» та видачу працівникам, пенсіонерам та працівникам, які були звільнені, державних актів на право постійного користування землею у термін до 09.08.2010», як це зазначено у розпорядженні № 13/10, складеному 09.07.2010 відділом з питань банкрутства у Запорізькій області - є безпідставним і не ґрунтується на чинному законодавстві України.
3. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж. Згідно ч.5-6 ст.19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Відповідачем не доведено, що укладені керуючим санацією ОСОБА_1 договори оренди землі (паїв) загрожують життю та здоров'ю людей або спричиняють небезпеку виникнення техногенних ситуацій і пожеж, як це передбачено ч.2 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Також відповідачем не доведено, яким чином укладені керуючим санацією ОСОБА_1 договори оренди землі (паїв) порушують ч.1 ст.81, ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, ст.5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна», ч.6 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платежеспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.3.1. «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)», затверджених 04.05.2001 спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства економіки України № 72/49 (про що прямо зазначено у акті перевірки № 47/10 від 02.07.2010) та у чому конкретно полягають ці порушення.
Так, у розпорядженні Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області № 13/10 від 09.07.2010 зазначено про порушення позивачем вимог ст.5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Згідно вимог ст.5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених). Відповідно ч.1 ст.6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» працівникам підприємства, що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акцій), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по області (Автономній Республіці Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Тобто вказана норма стосується часток державного майна (акцій). Застосування відповідачем вказаної норми до правовідносин, пов'язаних з землевикористанням - не відповідає меті Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».
Отже, беручі до уваги ненадання відповідачем достатніх доказів порушень, викладених у розпорядженні Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області № 13/10 від 09.07.2010, суд приходить до висновку про безпідставність вимог «… застосування заходів по розірванню договорів оренди землі із працівниками, пенсіонерами та працівниками, які були звільнені, з наданням підтверджуючих документів», як таких, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем обґрунтування своєї позиції у суді не було доведено.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розпорядження Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства №13/10 від 09.07.2010 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Разом з цим суд бере до уваги, що акт перевірки № 47/10, складений 02.07.2010 Відділом з питань банкрутства у Запорізькій області - не є актом індивідуальної дії і не тягне за собою юридичних наслідків для діяльності позивача. Тому вимога позивача щодо його скасування не ґрунтується на законі і не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, ст.ст.6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 7, 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд -
Позов задовольнити частково.
Скасувати розпорядження Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства № 13/10 від 09.07.2010 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
В частині, щодо скасування акту перевірки Відділу з питань банкрутства у Запорізькій області Державного департаменту з питань банкрутства № 47/10 від 02.07.2010 за додержанням арбітражним керуючим ліцензійних умов - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Прасов