Головуючий у 1-ій інст.Швед С.Б. Справа №22а-798/07
Госп.суд Закарпатської обл.№7\2-07 Рядок статзвіту №29
Доповідач Кушнерик М.П.
27 вересня 2007р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - судді: КУШНЕРИКА М.П.
суддів: ОЛЕНДЕРА І.Я., ШАВЕЛЯ Р.М.
при секретарі: ШИМІН О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Господарського суду Закарпатської області від 23 лютого 2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд -Свалява» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2006р. № 0001402300\0\346\33519248-3570 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 43764 грн.,-
Постановою господарського суду Закарпатської області від 23.02.2007р. задоволено позовні вимоги ТзОВ «Науково-виробничого підприємства «Грифсканд-Свалява» про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення - рішення Свалявської МДПІ за № 0001402300/0/346/33519248-3570 від 27.10.2006р., яким визначенні податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 43 764 грн. (36470 грн. - основний платіж, 7294 грн. - штрафні санкції) з підстав того, що встановленими обставами по справі підтверджується правомірність формування об'єкту оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності позивача.
Постанова суду першої інстанції мотивована тими обставинами, що податковий орган самостійно визначив рівень звичайних цін на товари, застосував при цьому непрямі методи визначення податкового зобов'язання в порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. та донарахував позивачу податок на прибуток безпідставно.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального та матеріального права, апелюючи тим, що податковий орган при визначенні рівня звичайної ціни керувався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР; Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіном України від 20.10.1999р. № 246, та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіном України від 31.12.1999р. № 318.
В ході перевірки встановлено, що підприємство здійснювало продаж готової продукції власного виробництва, а саме: вугілля деревного фірмі Грифсканд Польша, яка має частку 80 % в статутному фонді ТзОВ «Грифсканд - Свалява», та АТФ «Свалява ЛХК», яка має частку 20 % в статутному фонді ТзОВ «Грифсканд - Свалява», виходячи з цього висновок податкового органу, що продукція реалізовувалася пов'язаній особі відповідає змісту визначення, наведеного в п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Оскільки реалізація продукції здійснювалася пов'язаній особі та за ціною нижче собівартості, то не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі від звичайних, що судом першої інстанції не враховано.
За рахунок вказаного порушення підприємством завищено валові витрати за 2005р. на 118 792 грн. та за перше півріччя 2006р. - 475001 грн.
В підтвердження своєї позиції, скаржник покликається на вимоги п.п.1.20.51, п.1.20, ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де зазначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, що, в даному випадку, і було застосовано.
Податковий орган в апеляційній скарзі покликається і на інші порушення податкового законодавства, що викладені в акті перевірки, проте ці порушення не є предметом спору, тому судом першої інстанції і не з'ясовувалися, відповідно, і апеляційною інстанцією не аналізуються.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За висновками акту перевірки позивачу, в зв'язку з неправильним визначенням доходної та витратної частин об'єкту оподаткування, податком на прибуток за наслідками 2005р. та 1-го півріччя 2006р. зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2005р. у сумі 146695,00 грн. та за 1 півріччя 2006р. в сумі 330665 грн.
Нормативно - правовою підставою для такого висновку в акті перевірки зазначено приписи п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р. із подальшими змінами та доповненнями, за яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі від звичайних, пов'язаним з таким платником податку особам. Проте, даний висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам норм діючого законодавства.
Відповідно до вимог п.3.1.ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р. із подальшими змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 та 9 цього Закону.
За визначенням п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р. із подальшими змінами та доповненнями, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв 'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам (п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач здійснював продаж вугілля деревного фірмі Грифсканд Польша, яка має частку 80 % в статутному фонді ТзОВ «Грифсканд - Свалява», та АТФ «Свалява ЛХК», яка має частку 20 % в статутному фонді ТзОВ „Грифсканд - Свалява", виходячи з цього висновок податкового органу, що продукція реалізовувалася пов'язаній особі, відповідає змісту визначення, наведеного в п.1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зазначене має значення з огляду на п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі від звичайних (в даному випадку, нижчі від собівартості продукції), пов'язаним з таким платником податку особам. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що підхід податкового органу щодо визначення витратної частини об'єкту оподаткування податком на прибуток фактично містить ознаки застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань товариства.
Проте, податковим органом визначення податкового зобв'язання з використанням непрямих методів не дотримано, що свідчить про те, що податкове зобов 'язання позивача по податку на прибуток визначено контролюючим органом у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
Згідно з п.п.1.20.10 п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Правовою нормою п.п.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз.1 п.п.1.20.1 цього пункту, яким передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Поняття, підстави, механізм застосування непрямих методів та доведення до платника податків визначених ,за їх допомогою, сум податкових зобов'язань наведені у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. В даному випадку контролюючий орган, маючи намір визначити реальний обсяг отриманих товариством доходів та понесених витрат від здійснюваних господарських операцій з їх вартісною оцінкою, повинен був застосувати непрямі методи у відповідності з правовими приписами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з додержанням процедури їх застосування.
Так, відповідно до п.п.4.3.1. п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» п.п.4.2.2 ст. 4 цього Закону, у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також: якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також: у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу (п.п. 4.3.5, п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» звичайна ціна - ціна, визначена за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п.1.20.1, п.1.20, ст. 1 цього ж Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Позивач реалізовував продукцію за цінами, які були встановлені на договірній основі, так як законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені державні ціни. Податковим органом не доведено, що договірна ціна не відповідала рівню справедливих ринкових цін і що ціну на цю продукцію неможливо було визначити з використанням норм попередніх пунктів цього пункту. Лише за відсутністю цієї можливості для доказів обгрунтування рівня цін застосовуються правила, визначені п.п.1.20.5-1, п.1.20., ст. 1 цього ж Закону, за змістом якого для доказів обгрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. А тому покликання податкового органу на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності від 01.11.2006р. Свалявського райсуду Закарпатської області посадових осіб позивача за порушення порядку ведення податкового обліку не є встановленим юридичним фактом щодо предмету дослідження, а тому підставно не прийняті до уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При проведенні органом державної податкової служби перевірки із застосуванням описаного в акті перевірки методу визначення рівня звичайної ціни на деревне вугілля, вимоги, що стосуються підстав, порядку, процедури визначення сум податкових зобов'язань не дотримані, тому судом першої інстанції підставно визнано недійсним спірне повідомлення-рішення податкового органу.
Постанова суду першої інстанції прийнята у відповідності до вимог норм процесуального та матеріального законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, - залишити без задоволення, а постановуГосподарського суду Закарпатської області від 23 лютого 2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд -Свалява» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2006р. № 0001402300\0\346\33519248-3570 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємства в сумі 43764грн.,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця.
Головуючий: М.П.КУШНЕРИК
Судді: Р.М.ШАВЕЛЬ
І.Я.ОЛЕНДЕР