Головуючий у 1-й інст.суддя Мартинюк В.Я. ряд. ст. зв. № 45
господарський суд Львівської області справа № 3/86-18/80А
Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.
25 вересня 2007 року м.Львів справа № 22а-720/07
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
доповідача у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Яворського І.О.
секретаря судового засідання Гідея К.М.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача- Каменецька Н.В. - довіреність № 01-7/384-496 від 22.05.2007р.
від відповідача- Ясінський А.В. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Бродівський консервний завод»
напостанову господарського суду Львівської області від 22.03.2007р. у справі № 3/86-18/80А за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доВідкритого акціонерного товариства «Бродовський консервний завод»
простягнення штрафних санкцій, -
o:p> /o:p>
b style='mso-bidi-font-weight:normal'>ВСТАНОВИЛА:o:p>/o:p>
o:p> /o:p>
Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в господарський суд Львівської області з позовом до відповідача - ВАТ «Бродівський консервний завод», у якому просить суд стягнути з відповідача 5582 грн. 48коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Постановою господарського суду Львівської області 22.03.2007р. у справі № 3/86-18/80А позов задоволено. Постанова суду першої інстанції, з посиланням на ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», мотивована тим, що поданим відповідачем звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік та розрахунком заборгованості по платежу до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік визначено суму штрафних санкцій в розмірі 5582 грн. 48 коп. Судом прийнято до уваги, що вказану суму штрафу відповідач визначив самостійно.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції і у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування чого апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не враховано, що у відповідності до ст.ст. 18, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до нього не може бути застосований відповідний штраф, оскільки за наслідками фінансово-господарської діяльності в 2005 році у підприємства був відсутній прибуток. При цьому, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів безпосередньо покладений на позивача, а не на підприємство.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача у судовому засіданні, погодившись з висновками суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
За даних обставин справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, з наступних підстав:o:p>/o:p>
У відповідності до ч.ч.3, 4, 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються тасплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком,в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиноюпершою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин ізстягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цимЗаконом, незастосовуються строки, визначені статтею 250Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій абопені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їхстягнення в примусовому порядку може бути звернено на майнопідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, якавикористовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Як убачається із даної норми Закону, законодавець не звільняє підприємства від сплати адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у разі відсутності в підприємства прибутків, а встановлює, що у разі неможливості їх сплати стягнення може провадитися у примусовому порядку шляхом звернення такого стягнення за рахунок майна підприємства, установи, організації.
В силу ст. 18Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов'язок працевлаштування інвалідів покладено як на підприємства, так і на органи державної служби зайнятості. Натомість чого, згідно Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р., завданням Фонду (позивача) є здійснення контролю: за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів; своєчасним перерахуванням підприємствами відповідних штрафних санкцій за недотримання вказаних нормативів та здійснення перевірок підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів на позивача діючим законодавством не покладений.
Одночасно, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, а відповідачем не доведено обставин, які б підтверджували надання ним державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
З огляду на викладене, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими, та такими, що не відповідають обставинам справи, а тому задоволенню не підлягають.
При цьому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення її без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, .200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Бродівський консервний завод» на постанову господарського суду Львівської області від 22.03.2007р. у справі № 3/86-18/80А залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П.Любашевський
О.М.Довгополов
І.О.Яворський