Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Кліменко М.Р. і Філатова В.М.,
встановила:
зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимого,
- за ч.4 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше не судимого,
- за ч.4 ст.187 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, касаційні скарги щодо якого не подані.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили розбійний напад за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.
У травні-червні 2006 року вони вступили у змову і розробили план заволодіння грошима громадян шляхом розбою.
На реалізацію цього плану ОСОБА_1, який працював охоронцем в офісі, розташованому в кв. 22 по бул. Шевченка, 36-Б в місті Києві, знаючи, що ОСОБА_6 забрав з банку і приніс в офіс гроші в сумі 190000 доларів США, 26.06.2006 року близько 12 год. зателефонував і повідомив про це ОСОБА_4 і ОСОБА_5.
Близько 14 год. 45 хв. ОСОБА_1 відкрив ОСОБА_5. вхідні двері в офіс, після чого останній, одівши на голову жіночу панчоху та демонструючи предмет, схожий на пістолет, який йому надав ОСОБА_4, став погрожувати ОСОБА_6 застосуванням насильства, небезпечного для його життя та здоров'я, що ОСОБА_6 сприймав реально. Закривши ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_6 у ванній кімнаті, ОСОБА_5 заволодів наявними в офісі грошима в особливо великому розмірі в сумі 197000 доларів США, що за курсом НБУ становило 988640 грн., після чого втік з місця вчинення злочину, сівши в автомобіль ОСОБА_1, який його чекав в обумовленому місці. Від'їхавши в районі станції метро «Оболонь», ОСОБА_5, поділивши гроші, половину з них віддав ОСОБА_4 за його і ОСОБА_1 виконану роботу.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2007 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2007 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_3 доводить, що засуджений ОСОБА_4 не вчиняв злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за попередньою змовою з ОСОБА_5 і ОСОБА_1. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
- захисник ОСОБА_2 стверджує, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за п.5 ст.27 і ч.4 ст.187 КК України, оскільки, на його думку, той діяв як пособник у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Зазначає, що суд не врахував пом'якшуючі покарання обставини, внаслідок чого ОСОБА_1 призначено надмірно суворе покарання. Просить вирок щодо нього змінити та призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
- засуджений ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування кримінального закону, неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, порушення його права на захист та призначення надмірно суворого покарання. У доповненні до касаційної скарги вказує, що у попередню змову з метою заволодіння грошима ні з ким не вступав; зателефонував ОСОБА_5. про відсутність в офісі сторонніх осіб для забезпечення можливості останнього з'ясувати з ОСОБА_6 особисті стосунки, а не для заволодіння грошима. Вважає, що його дії підлягали кваліфікації за ст. 197 КК України як порушення обов'язків щодо охорони майна. Зазначає, що захисник ОСОБА_2 не здійснював належним чином його захисту. Просить вирок щодо нього змінити і призначити покарання за ст. 197 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.
За змістом касаційних скарг, засуджений ОСОБА_1, захисники ОСОБА_3 і ОСОБА_2 оскаржують фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України не підлягають.
Висновки судів про винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.
Твердження засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не вчиняли злочину, за який їх засуджено, спростовуються показаннями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, не довіряти яким колегія суддів підстав не має, даними протоколів вилучення грошових коштів у ОСОБА_1 і ОСОБА_4, а також іншими, дослідженими судом доказами.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами, які ретельно перевірені, суди першої і апеляційної інстанцій належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційних скаргах не наведено ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з розподілом ролей злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 на ст.197 КК України або на п.5 ст.27 і ч.4 ст.187 КК України, як про це йдеться у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, по справі немає.
Твердження ОСОБА_1 про порушення його права на захист безпідставні. Як видно з матеріалів справи, йому неодноразово роз'яснювалося право на захист, а допущений на досудовому слідстві захисник ОСОБА_2 належним чином захищав права ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій. ОСОБА_1 не подавалось ніяких клопотань про неналежне виконання захисником обов'язків по захисту чи про заміну захисника ОСОБА_2 іншим захисником.
Покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин справи, даних про особу засуджених.
Призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_4 покарання є необхідним й достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Посилання засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про неврахуванням судом при призначенні покарання того, що ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується позитивно, розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітніх дітей, частково відшкодував шкоду та має поганий стан здоров'я, безпідставні, оскільки, як убачається з вироку, саме ці обставини у сукупності були підставою для призначення ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.187 КК України.
З огляду на викладене, підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - відмовити.
Судді:
Синявський О.Г. Кліменко М.Р. Філатов В.М.