головуючого - судді
Коновалова В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні 22 листопада 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Гаур Читинської області Російської Федерації,
раніше двічі судимого, останній раз 26 березня
1996 року за ч. 3 ст. 140 КК України
на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 16 червня 2006 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 23 липня та 4 серпня 2005 року за місцем свого проживання у м. Донецьку з метою збуту незаконно виготовив особливо небезпечну психотропну речовину, яку незаконно зберігав. 23 липня та 4 серпня 2005 року він незаконно збув за 30 грн. ОСОБА_2 відповідно 2,765 г (сухою вагою 0,367 г) та 3,338 г (сухою вагою 0,24 г) кустарно виготовленого препарату з ефедрину, псевдоефедрину, та препаратів, що містять ефедрин, а 0,402 г (сухою вагою 0,066 г) зазначеного препарату продовжував зберігати з метою збуту.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що його винність у вчиненні злочину не доведена, справу фальсифіковано. Зазначає, що суд допустив істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, зокрема, не надав йому виступити з останнім словом. Просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.
Так, із показань свідка ОСОБА_2 видно, що 23 липня та 4 серпня 2005 року, під час оперативної закупки, за гроші, надані йому працівниками міліції, він покупав в ОСОБА_1 особливо небезпечну психотропну речовину “первентин». Придбану речовину він одразу же передавав працівникам міліції, які її вилучали та опечатували, складаючи при цьому у присутності понятих відповідні процесуальні документи.
Ці його показання підтвердили свідки - поняті ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
З протоколу огляду покупця оперативної закупки ОСОБА_2 убачається, що йому було видано грошові купюри, номера яких було переписано, та запечатаний одноразовий шприц.
Згідно даних висновку судово-дактилоскопічної експертизи відбитки пальців на виданому ОСОБА_2 шприцу з речовиною, придбаною у ОСОБА_1, належать саме ОСОБА_1.
Зазначені докази узгоджуються між собою й іншими доказами у справі та об'єктивно підтверджуються постановою про проведення оперативної закупки, даними протоколу огляду покупця оперативної закупки, оперативної закупки, обшуку та виїмки, висновками судово-хімічної експертизи та іншими матеріалами справи.
Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.
Твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1 щодо порушення його права виступити з останнім словом, спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно протоколу судового засідання 24 лютого 2006 року він виступав з останнім словом (а.с. 227).
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, і обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Гошовська Т.В. Коновалов В.М. Мороз М.А.