Головуючий у 1-ій інст. Магера В.В. Рядок статзвіту №29
Госп.суд Хмельницької обл. №16/62-НА Справа №22а-1642/07 Доповідач: Кушнерик М.П.
11жовтня 2007р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - судді: КУШНЕРИКА М.П.
суддів: ПЛІША М.А., ШАВЕЛЯ Р.М.
при секретарі: ПОВОРОЗНИК Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Прокуратури Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 28.04.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А-Веда» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001522301/0, №0001512301/0 від 05.04.2006 р.,-
Постановою господарського суду Хмельницької області від 28.04.2007р. частково задоволено позов ТзОВ«А-Веда» до ДПІ у м. Хмельницьку про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001512301/0 від 05.04.2006р. в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1091713,05 грн., у тому числі за основним платежем 727808,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 363 904,68 грн.
Постанова суду мотивована тим, що правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 727808,37 грн. підтверджується висновком № 2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 16/62-НА, а тому податковим органом безпідставно визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на цю суму та, відповідно, застосовано штрафні санкції.
В частині позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0001512301/0 від 05.04.2006р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65343,95 грн. та № 0001522301/0 від 05.04.2006р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 23192,00 грн. в позові відмовлено, оскільки позивачем не подано, а в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на спростування викладених в акті перевірки порушень, що також підтверджується висновком № 2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 16/62-НА.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги в підтвердження позиції позивача висновок № 2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 16/62-НА, оскільки такий зроблено на підставі копій накладних, а не їх оригіналів, що викликає сумнів щодо законності їх отримання. Скаржник зазначає, що спірні податкові накладні так і не відновлені, як і не відновлено інші первинні документи по спірних господарських операцій.
Скаржник також покликається на те, що судом безпідставно не взято до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи № 1875 від 14.12.2006р. по кримінальній справі № 41/0098 по спірних питаннях, який суперечить висновку № 2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 16/62-НА, оскільки такий було проведено саме на підставі наявних первинних документів позивача, а тому, і відповідно, безпідставно не задоволено клопотання податкового органу про проведення повторної експертизи при наявності двох суперечливих висновків.
В апеляційному поданні прокуратура Хмельницької області просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, з аналогічних підстав.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга та подання не підлягають задоволенню з таких підстав.
Підставою прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001512301/0 від 05.04.2006р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 1157057,00 грн., де 771371,00 грн. - основний платіж, 385686,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, є зафіксований в акті перевірки № 1678/23-5/32039374 від 30.03.2006р. факт порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на 771371 грн., оскільки віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість, не підтвердженого належними документами.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Керуючись п.7.5 ст. 5 вищенаведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та підтверджують сплату сум ПДВ позивачем в ціні товару, який придбавався, що відповідає вищезазначеним вимогам. В матеріалах справи також наявні первинні документи обліку, що свідчать про сплату даних сум позивачем продавцю товару, на підставі яких здійснювались господарські операції, які в судовому порядку не визнані недійсними.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Податковим органом не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій в позивача, у відповідність до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виникло право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, оскільки продавці були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, у них було свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
За таких обставин, не передбачена діючим податковим законодавством відповідальність покупця (в даному випадку - позивача) за несплату податків контрагентами угод, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право на віднесення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ в ціні товару, окрім тих підстав, які викладені у змісті цього закону, і додаткових підстав не передбачає, в тому числі і щодо визнання в наступному недійсними державну реєстрацію, реєстрацію платником ПДВ.
Чинним на момент розгляду справи Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст. 18 Закону).
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п.10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Тобто, з вищенаведеного випливає, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Також судом першої інстанції підставно взято до уваги висновок № 2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі № 16/62-НА, яким підтверджено правомірність заниження ТзОВ «А-Веда» податку на додану вартість за період з 01.01.2003р. по 01.07.2005р. лише в сумі 33313,63 грн. а не 43562,63 грн. Причини розбіжностей пояснюються тим, що в Акті перевірки до податкового кредиту не відображено та не включено суми, підтверджені наданими на дослідження податковими накладними на загальну суму 731629,37 грн.
З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 727808,37 грн. спростовується висновком №2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі №16/62-НА, що правильно встановлено судом, та дослідженими апеляційним судом доказами щодо фактичного здійснення спірних господарських операцій та підтвердження їх належними документами, а тому податкове повідомлення-рішення №0001512301/0 від 05.04.2006р.в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1091713,05 грн. підставно визнано нечинним.
Щодо визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 65343,95 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0001512301/0 від 05.04.2006р., то позивачем не подано, а в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на спростування викладених в акті перевірки порушень, що також підтверджується висновком №2274 від 22.03.2007р. судово-економічної експертизи по господарській справі №16/62-НА, а тому судом також підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання його нечинним в цій частині.
Підставою прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001522301/0 від 05.04.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 23192,00 грн., де 15461,00 грн. - основний платіж, 7731,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, є зафіксований в акті перевірки № 1678/23-5/32039374 від 30.03.2006р. факт порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. 11, п.п.5.1 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток за спірний період в сумі 15461,00 грн.
Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) включає валовий доход..
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 Закону).
Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 вищеназваного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, включаються до складу валових витрат.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), що встановлено п.п.11.2.1. п.11.2 ст. 11 даного Закону.
П.п.11.3.1. п.11.3 ст. 11 цього ж Закону визначає, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до висновку № 2274 судово-економічної експертизи по господарській справі № 16/62-НА від 22.03.2007р., висновки, викладені в акті перевірки № 1678/23-5/32039374 від 30.03.2006р. щодо заниження ТзОВ «А-Веда» суми податку на прибуток за період з 01.01.2003р. по 01.07.2005р. в сумі 15461,00 грн., підтвердити документально і нормативно не видається за можливе в зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів товариства. Тому колегія суддів вважає, що позивачем при розгляді справи не надано доказів неправомірності та необґрунтованості прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення № 0001522301/0 від 05.04.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 23192,00 грн.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З наведеного, висновок апелянтів про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток за спірний період в сумі 15461,00 грн. відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001522301/0 від 05.04.2006р., про що вірного висновку дійшов суд першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного,доводи скаржника про скасування постанови суду є безпідставними.
Оскаржувана постанова прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Прокуратури Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «А-Веда» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001522301/0, № 0001512301/0 від 05.04.2006 р., - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця.
Головуючий: М.П.КУШНЕРИК
Судді: М.А.ПЛІШ
Р.М.ШАВЕЛЬ