15.07.2024
Справа № 522/11418/24
Провадження по справі № 1-кп/522/2968/24
15 липня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 108 обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 12024162510000524 від 18.04.2024 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, Кіровоградської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 24.02.2021 року вироком Кіровоградського районного суду м. Кіровоград за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; 28.02.2023 року звільнений по відбуттю строку покарання,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12024162510000524 від 18.04.2024 року, стосовно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. 314-315 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні складено відповідно до вимог КПК України, підстав для затвердження угоди та закриття кримінального провадження не має, обвинувальний акт направлено на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Захисник обвинуваченого заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та просив повернути його прокурору, оскільки формулювання обвинувачення не конкретизоване, а саме не зазначено мету збуту.
Обвинувачений підтримав захисника.
Крім того, від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на його невідповідність вимогам КПК України, та просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також зазначив, що визначений судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_3 , останній не має фінансової можливості його внести.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, вивчивши подане прокурором клопотання, суд дійшов висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та задоволення клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, виходячи з таких підстав.
Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Доводи сторони захисту щодо повернення прокурору обвинувального акта через невідповідність формулювання обвинувачення кваліфікації дій, що ставляться в провину ОСОБА_3 , суд вважає необґрунтованими, та не можуть бути підставою для його повернення, оскільки ці обставини відносяться до предмету доказування та мають бути встановлені під час судового розгляду, тому клопотання захисника в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу, в особливо великих розмірах.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, офіційно не працевлаштований, із середньою освітою, проживає в м. Одеса, не одружений, осіб на утриманні немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому на думку суду, існує ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений прокурором у клопотанні ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, доведений, оскільки останній офіційно не працевлаштований та немає постійного джерела доходу, раніше неодноразово судимий.
Дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора частково та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що є правом, а не обов'язком суду, за відсутності прямої заборони визначення розміру застави.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого та те, що під час досудового розслідування останньому було визначено розмір застави, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважає за можливе визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який було визначено раніше, що буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання прокурора та застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого останній обвинувачується, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що наразі застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 314-316, 291, 372, 376 КПК України,-
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору - залишити без задоволення.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024162510000524 від 18.04.2024 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, призначити до судового розгляду на 23.07.2024 року о 12 год. 30 хв., у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси у залі судових засідань № 106, за участю прокурора, захисника обвинуваченого, обвинуваченого.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ», з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 (нуль) копійок, строком на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/2968/24.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали суду становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту її постановлення, тобто з 15.07.2024 року, який діє до 12.09.2024 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_6