Справа №522/23621/23
Провадження №2/522/1046/24
11 липня 2024 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
в складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
До суду 11.12.2023 року надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Єгор Олексійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги були обґрунтовані з посиланням на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. 13.01.2022 року було вчинено виконавчий напис №1833, згідно якого стягнуто з позивачки на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» як правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Діджи Фінанс», який в свою чергу є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» заборгованість за Кредитним договором №200461493 від 18.02.2016 року за період з 18.02.2016 року по 16.11.2021 року включно у загальному розмірі 32 981,49 грн., з яких: 11 151,62 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 20 979,875 - прострочена заборгованість за нарахованими доходами; 850,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Виконавче провадження за вказаним виконавчим написом від 13.01.2022 року було відкрито 21.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Джулай Ю.Ю. (виконавче провадження ВП№68250979), яке в подальшому 03.09.2022 року, у зв'язку з зупиненням діяльності приватного виконавця Джулай Ю.Ю., було передано приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шипкову Є.О.
Позивачка, звертаючись до суду з дійсним позовом, вважає, що вказаний виконавчий напис від 13.01.2022 року має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Вказувала, що останній не був нотаріально посвідчений, був вчинений нотаріусом без перевірки безспірності вимог стягувача; надані нотаріусу документи не надавали можливості встановити безспірність заборгованості позивача, у зв'язку з чим позивачка для захисту своїх прав змушена звернутися до суду з зазначеним позовом. Також просила стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема, за надання правової допомоги в розмірі 11 200,00 грн.
Матеріали позову суддя отримала 12.12.2023 року.
Ухвалою суду від 12.12.2023 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 18.12.2023 року.
Зазначену заяву про усунення недоліків суддя отримала 19.12.2023 року.
Ухвалою суду від 25.12.2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 29.01.2024 року.
У підготовче засідання призначене на 29.01.2024 року сторони не з'явилися, 28.12.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Завгородня Н.С. через систему Електронний суд надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, справу просила розглядати за відсутністю сторони позивачки.
Розгляд справи відкладено на 11.03.2024 року.
У підготовче засідання призначене на 11.03.2024 року ОСОБА_1 не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява представника позивачки - адвоката Завгородньої Н.С., в якій останній просить справу розглядати за наявними матеріалами справи без участі позивача та його представника.
Інші учасники справи у підготовче засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відповідач відзив суду не надавав.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 25.04.2024 року.
У судове засідання призначене на 25.04.2024 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 30.05.2024 року.
У судове засідання призначене на 30.05.2024 року сторони не з'явилися, розгляд справи відкладено на 11.07.2024 року.
У судове засідання призначене на 11.07.2024 року ОСОБА_1 не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява представника позивачки - адвоката Завгородньої Н.С., в якій остання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, справу просила розглядати за відсутністю сторони позивачки.
Представник ТОВ «Фінансова-правова група Лекс» був завчасно повідомлений належним чином про місце, день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Є.О. у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за їх відсутністю суду не було надано.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Зважаючи на межі розгляду справи, а також належне сповіщення сторін, з урахування клопотання позивача, у зв'язку з неявкою відповідача і третіх осіб та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ч.4 ст. 223 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 17.07.2024 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку
Предметом позову є визнання виконавчого напису №1833 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. 13.01.2022 року про стягнення з ОСОБА_1 32 981,49 грн. на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» на підставі заборгованості згідно укладеного ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» (ЄДРПОУ 38619024) Договору у вигляді заяви (оферта) №200461493 від 18.02.2016 року, таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський», усіх прав та обов'язків є ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) на підставі Договору відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (ЄДРПОУ 41153878) на підставі Договору відступлення права вимоги №516/ФК-21 від 01.12.2021 року, правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» (ЄДРПОУ 44371579) на підставі Договору відступлення права вимоги №516/ФК-21/1 від 01.12.2021 року.
На підставі Договору про відступлення права вимоги №516/ФК-21/1 від 01.12.2021 року, право вимоги за вищевказаним кредитним договором набуто ТОВ «Фінансово-правова група Лекс». Зазначене підтверджується записом у виконавчому написі.
У подальшому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. 13.01.2022 року було вчинено виконавчий напис №1833, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» як правонаступника ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Діджи Фінанс», який в свою чергу є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» заборгованість за Кредитним договором №200461493 від 18.02.2016 року за період з 18.02.2016 року по 16.11.2021 року включно у загальному розмірі 32 131,49 грн., з яких: 11 151,62 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 20 979,875 - прострочена заборгованість за нарахованими доходами. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із Стягувача у розмірі 850,00 грн., загальна сума заборгованість, яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача становить 32 981,49 грн.
Виконавче провадження за вказаним виконавчим написом від 13.01.2022 року було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Джулай Ю.Ю. постановою від 21.01.2022 року (виконавче провадження №68250979 (а.с.10-11).
В подальшому, постановою від 03.09.2022 року ВП №68250979 передано приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шипкову Є.О. (а.с.12-13).
Між тим, із законністю вказаного виконавчого напису позивачка не згодна, тому звернулася до суду з дійсним позовом.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).
Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст.89 Закону України «Про нотаріат».
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це - нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису- надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами, згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Згідно підпунктів 3.2. і 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
При цьому, згідно підпунктів 6.1. і 6.2. пункту 6 глави 16 розділу ІІ Порядку, за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Відповідно до підпунктів 7.1. і 7.3. пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Згідно із пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Із підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку слідує, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
За змістом вищевказаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов'язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 і від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц з подібних правовідносин.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) та застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц (провадження № 61-35277св18).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Із тексту оспорюваного виконавчого напису №1833 від 13.01.2022 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за №1172.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 (надалі - Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року без змін, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови №662 були оприлюднені в Офіційному віснику України 21 березня 2017 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, за відсутності підстав для такого перегляду.
Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Положенням ч.ч.2 і 3 ст.83 ЦПК України встановлено процесуальні обов'язки позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Крім того, пункт 4 ч.2 ст.43 ЦПК України передбачає обов'язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» суду не було надано доказів того, що кредитний договір №200461493 від 18.02.2016 року, про який зазначено у виконавчому написі від 13.01.2022 року, укладений з ПАТ «Банк Михайлівський» був посвідчений нотаріально.
Відповідач ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» у січні 2022 року звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості за Кредитним договором №200461493 від 18.02.2016 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс», як правонаступника ТОВ «ОВ «ФК «Укрфінстандарт», який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Діджи Фінанс», який в свою чергу є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський».
Установлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 13.01.2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис від 13.01.2022 року, приватний нотаріус Золотих О.О. не дотримав встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.
Аналогічні висновки застосовані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) і від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).
У зв'язку з чим суд вважає, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом без дотримання вимог, передбачених ст.88 Закону, глави 16 розділу ІІ Порядку та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.
Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст.12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові-наявність заборгованості. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини третьої ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та підлягає задоволенню.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, матеріали справи містять докази понесених позивачкою витрат на правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн., а саме, Договір про надання правової допомоги б/н від 16.11.2023, Акт виконаних робіт від 16.11.2023 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №44 від 16.11.2023 року про сплату позивачкою адвокату Завгородній Н.С. 11 200,00 грн.
Згідно Акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 16.11.2023 року, Адвокатом Завгороднєю Н.С. проведена наступна робота:
1. Надано усну консультацію щодо підстав та порядку визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, наслідків визнання вказаних написів такими, що не підлягають виконанню, порядку подання позовних заяв до суду та їх розгляду, можливостей апеляційного оскарження судових рішень в порядку цивільного судочинства. Також сторонами узгоджено правову позицію та визначено план дій у справі.
Тривалість усної консультації 4 години, вартість однієї години консультації 800,00 грн., а загалом - 3 200, 00 грн.
2. Проведено аналіз судової практики місцевих та апеляційний судів щодо вирішення спорів про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. Також виконавцем проаналізовано судову практику Київського апеляційного адміністративного суду, Вищого адміністративного суду України та Великої Палати Верховного Суду України у справі № 826/20084/14 тривалістю 5 годин, вартість однієї години аналітичної роботи 800,00 грн., а загалом - 4 000,00 грн.
3. Підготовлено позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Тривалість підготовки документу склала 5 годин, вартість однієї години 800,00 грн., а загалом - 4 000,00 грн.
Загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги станом на 16.11.2023 складає 11 200,00 грн.
Претензій щодо виконання умов договору сторони одна до одної не мають.
Стороною відповідача будь-яких заперечень щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правову допомогу суду не надано.
Таким чином, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані позивачкою є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір доведений та документально підтверджений.
Керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст.11, 15, 16, 18, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 43, 49, 76, 81, 89, 133, 141, 158, 206, 210, ч.4 ст.223, ст.ст.247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №1833, вчинений 13.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» заборгованості в розмірі 32 981,49 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» (код ЄДРПОУ 44371579) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 18.07.2024 року.
Суддя Л.В. Домусчі