Справа № 372/5388/23
Провадження 1-кп-116/24
ухвала
Іменем України
19 липня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глібівка, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Обухівського районного суду Київської області звернувся прокурор з клопотаннями про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З клопотання видно, що 12.08.2022 солдата ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 264 від 03.10.2022 ОСОБА_4 призначено на посаду кухаря господарчого відділення взводу забезпечення зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків.
Однак, під час дії воєнного стану військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 08 год. 30. хв 21.01.2023 самовільно залишив місце служби військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини НОМЕР_1 та був відсутній на службі до моменту добровільної явки, а саме: 14.07.2023 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи усвідомлений про розгляд кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у судові засідання не з'являвся, місце перебування останнього не відоме та останній ухиляться від суду.
Враховуючи вищевказане, на цей час виникла необхідність у вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та продовження надання дозволу на затримання останнього з метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладеним на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам;
- переховуватися від органів досудового розслідування або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Саме такий запобіжний захід обумовлений тим, що за матеріалами кримінального провадження є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи на волі, може перешкоджати судовому розгляду та впливати на свідків, у тому числі через своїх близьких родичів. Крім цього, слід зазначити, що ОСОБА_4 до цього часу, під час попередніх судових засідань жодного разу не з'явився на виклики суду, не надалося за можливе допитати у якості свідків всіх наявних у сторони обвинувачення свідків.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання, продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України (зі змінами внесеними Законом України № 1689-УІІ від 07.10.2014) запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109- 114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ОСОБА_4 на цей час переховується від органів суду, враховуючи ризики, передбачені ст. 183 КПК України, які не зменшились, не змінились та існують у теперішній час, таким чином перед зверненням до суду із зазначеним клопотанням прокурором враховано вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню та впливати на свідків і експертів у даному кримінальному провадженні, крім того, з метою дотримання розумних строків під час досудового розслідування та розгляду справи в суді, доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без застосування застави, а також необхідно надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування, або одержавши відомості про звернення слідчого до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу до початку розгляду клопотання в суді може не прибути до суду за судовим викликом, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 187-190 КПК України, суд, -
Клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глібівка, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проходження служби: в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали покласти на Територіальне управління Державного бюро розслідувань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони центрального регіону.
Ухвала суду про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного до суду; 2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; 2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, про що слідчий суддя повідомляє прокурора; 3) в разі відкликання ухвали прокурором.
Ухвала втрачає законну силу 19 січня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1