Справа № 344/6305/23
Провадження № 2/344/2891/24
17 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 березня 2021 року між ТзОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3322115550/644568. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 кредитного договору.
09.12.2021 між ТзОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 09122021 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого TOB «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 09.12.2021 до Договору факторингу № 09122021 від 09.12.2021 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 30 000,00 грн., з яких: 7 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 09.12.2021, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, до ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 3322115550/644568 в розмірі 30 000,00 грн.
Також, 06 березня 2021 року між ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04515-03/2021. Кредитний договір так само підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 кредитного договору. 30.11.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 30112021-1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) TOB «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 30.11.2021 до Договору факторингу № 30112021-1 від 30.11.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги і до відповідача в сумі 36 000 грн. 00 коп. з яких:
- 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 27 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 30.11.2021, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 04515-03/2021 в розмірі 36 000 грн. 00 коп.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення коштів не виконав, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.
14.06.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву який обґрунтовує тим, що 04.03.2021 року між ним та ТзОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено Договір про надання фінансового кредиту №3322115550/644568 на суму 7500,00 грн. Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02.04.2021 року. Пунктом 1.3 даного Договору встановлено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5%(процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Жодного повідомлення про відступлення прав вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» йому не надходило. Доказів направлення такого повідомлення матеріали справи також не містять. Про існування зазначеного договору факторингу №09122021 від 09.12.2021 року укладеного між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передало (відступило) ТОВ «ФК'ЄАПБ» за плату належні йому Права грошової Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» Права грошової Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників відповідачу стало відомо з матеріалів даної справи.
До матеріалів справи долучено витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу №09122021 від 09.12.2021 року в якому зазначено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором 3322115550/644568 становить 30 000,00грн. з яких: 7 500,00грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Із зазначеним розміром відсотків відповідач не згідний і їх заперечує
Враховуючи строк дії договору який становить 30 днів, то заборгованість по процентах становить: 30*187,50=5625,00 грн. Однак, як вбачається із витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №09122021 від 09.12.2021 року розмір відсотків становить аж 22500,00грн., що може свідчити тільки про те, що нарахування процентів за користування кредитом було здійснено Товариством поза межами строку дії кредитного Договору. Пунктом п.4.3 Договору про надання фінансового кредиту зазначено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку до цього Договору, проценти передбачені в п.1.3. Договору продовжують нараховуватися за кожен день з користування кредитними коштами, але більше 90 календарних днів, починаючи з дати укладення Договору. Вказаний пункт знаходиться у розділі 4 Договору, який регламентує «Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів». Однак, строк дії договору чітко і однозначно визначений у п. 1.2 який розміщений у розділі 1 Договору «Предмет та строк дії Договору», де чітко зазначено, що кредит надається на 30 днів, тобто до 02.04.2021 року. У позовній заяві не зазначається про те, що строк кредитування між сторонами договору про надання фінансового кредиту був продовжений і відповідних доказів не надано. Будь-яких застережень щодо дії даного Договору на більший строк, а саме на 90 днів умови даного Договору не містять. Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії. Нарахування процентів поза межами строку визначеного п.1.2 Договору, незважаючи на п.4.3 Договору суперечить правовим позиціям що викладені у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12.
Також відповідачем зазначається, що 06 березня 2021 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» укладено Договір про надання фінансового кредиту №04515-03/2021 на суму 9 000,00 грн. Відповідно до п.1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 04.04.2021 року. Пунктом 1.3 даного Договору встановлено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 456,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,25% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Жодного повідомлення про відступлення прав вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» йому не надходило. Доказів направлення відповідачу такого повідомлення матеріали справи також не містять. Про існування зазначеного договору факторингу №30112021-1 від 30.11.2021 року укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передало (відступило) ТОВ «ФК'ЄАПБ» за плату належні йому Права грошової Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФК «Інвеструм» Права грошової Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників йому стало відомо з матеріалів даної справи. До матеріалів справи долучено витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу №30112021-1 від 30.11.2021 року в якому зазначено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №04515-03/2121 становить 36 000,00 грн. з яких: 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Із зазначеним розміром відсотків він не згідний і їх заперечує з наступних підстав. Строк користування кредитом (строк на який надається кредит) становить 30 днів, розпочинається з 06 березня 2021 року і закінчується 04 квітня 2021 року. Враховуючи п.1.3 даного Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 456,25% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,25% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Отже, за день користування кредитом позичальник сплачує кредитору 187,50грн. (9000,00* 1,25%=112,50грн.). Враховуючи строк дії договору який становить 30 днів, то заборгованість по процентах становить: 30*112,50=3375,00 грн. Однак, як вбачається із витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №30112021-1 від 30.11.2021 року розмір відсотків становить аж 27 000,00грн., що може свідчити тільки про те, що нарахування процентів за користування кредитом було здійснено Товариством поза межами строку дії кредитного Договору. Пунктом п.4.3 Договору про надання фінансового кредиту зазначено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку до цього Договору, проценти передбачені в п.1.3. Договору продовжують нараховуватися за кожен день користування кредитними коштами, але не більше 90 календарних днів, починаючи з дати укладання Договору. Вказаний пункт знаходиться у розділі 4 Договору, який регламентує «Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів». Однак, строк дії договору чітко і однозначно визначений у п.1.2 який розміщений у розділі 1 Договору «Предмет та строк дії Договору», де чітко зазначено, що кредит надається на 30 днів, тобто до 04.04.2021 року. У позовній заяві не зазначається про те, що строк кредитування між сторонами договору про надання фінансового кредиту був продовжений і відповідних доказів не надано. Будь-яких застережень щодо дії даного Договору на більший строк, а саме на 90 днів умови даного Договору не містять. Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 04.04.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
Позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, позивач не заявляв. Нарахування процентів поза межами строку визначеного п.1.2 Договору, незважаючи на п.4.3 Договору суперечить правовим позиціям що викладені у постанові ВП ВС від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12. Отже, заборгованість по процентах за кредитним договором №04515-03/2021 від 06.03.2021 року у становить 3375 грн. 00коп.
За таких обставин вважає, що пред'явлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» розмір процентів за Кредитним договором №3322115550/644568 від 04.03.2021 року в сумі 27000,00грн. та розмір процентів за Кредитним договором №04515-03/2121 від 06.03.2021 року в сумі 27000,00грн. і порядок їх нарахування є необґрунтованим, оскільки здійснений поза межами строку дії кредитного договору, що суперечить законодавству України. На підставі наведеного, просить суд в позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3322115550/644568 від 04.03.2021 року у частині стягнення розміру процентів в сумі 22500,00грн. та про стягнення заборгованості за кредитним договором №04515-03/2121 від 06.03.2021 року у частині стягнення розміру процентів в сумі 27000,00грн. відмовити.
21.06.2024 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, який обґрунтовує тим, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору відповідачем висловлено не було. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору. При цьому вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідно до п.п. 4.1.3. кредитного договору № 5543593 від 14.02.2022 року та п.п. 5.1.3. кредитного договору № 2940482 від 14.02.2022 року, Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення. Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. В разі сплати Відповідачем коштів на рахунки Первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до п.п. 4.3. Кредитного договору № 04515-03/2021 від 06.03.2021 у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/ або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору. Відповідно до п.п. 4.3. Кредитного договору № 3322115550/644568 від 04.03.2021у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев'яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору. З урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, та п.п. 4.3. кредитних договорів просить суд тлумачити нараховані Первісним кредитором відсотки поза межами кредитування (30 днів), але в строк передбачений п.4.3. Договору (90 днів) та узгоджений сторонами Кредитного договору, як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Оскільки вони мають чіткі розумні строки та фіксовану відсоткову ставку. Тому, враховуючи вищенаведене, нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами Кредитних договорів та доказами кредитної заборгованості. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Враховуючи наведене просить суд позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, та стягнути судові витрати по справі.
27.06.2024 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що позивач просить стягнути з боржника відсотки в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, як наслідок прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, Позивач підтверджує, що проценти в розмірі 22 500,00грн. по договору №3322115550/644568 від 04.03.2021 року та проценти в розмірі 27000,00грн. по договору №04515-03/2121 від 06.03.2021 року були нараховані поза межами строку дії договору. Крім того, зазначає, що позовних вимог, щодо стягнення інфляційних витрат та процентів в порядку ч.2 ст.625 ЦК України позивач не заявляв.
Крім того представник відповідача посилається на те, що вказаний позов пред'явлений в період воєнного стану з підстав прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), за таких обставин вважає, що зазначений позов в частині стягнення розміру процентів нарахованих в порядку ч.2 ст.625 ЦК України не підлягає задоволенню. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності. За таких обставин вважає, що надана позивачем Відповідь на відзив тільки підтвердила той факт, що розмір процентів за користування кредитом по договору №3322115550/644568 від 04.03.2021 року на суму 22500,00грн. та розмір процентів за користування кредитом по договору №04515-03/2121 від 06.03.2021 року на суму 27000,00грн., та порядок їх нарахування є необґрунтованим, оскільки здійснений поза межами строку дії кредитного договору, що суперечить законодавству України. На підставі наведенного просить в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3322115550/644568 від 04.03.2021 року у частині стягнення розміру процентів в сумі 22500,00грн. та про стягнення заборгованості за кредитним договором №04515-03/2121 від 06.03.2021 року у частині стягнення розміру процентів в сумі 27000,00 грн. відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника банку, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та запереченнях.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
04 березня 2021 року між ТзОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3322115550/644568. За даним договором відповідач отримав фінансовий кредит в розмірі 7 500 гривень, з процентною ставкою 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу, кінцевий термін повернення 02.04.2021.
Відповідно до п.3.3.3. товариство має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Згідно п.4.3 зазначеного Договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев?яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.
Із зазначеного договору встановлено, що він підписаний за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором - R99169.
04.03.2021 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, з п.3 якого вбачається, що строк кредитування становить 30 днів (а.с.9).
09.12.2021 між ТзОВ «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 09122021, у відповідності до умов якого TOB «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «КРЕДИТНА УСТАНОВА «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 09.12.2021 до Договору факторингу № 09122021 від 09.12.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 30 000,00 грн., з яких: 7 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
06 березня 2021 року між ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04515-03/2021. За яким відповідач отримав фінансовий кредит в розмірі 9 000 гривень, з процентною ставкою 456,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,25% на добу, кінцевий термін повернення 04.04.2021.
Відповідно до п.3.3.3. товариство має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Згідно п.4.3 зазначеного Договору у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього Договору, проценти передбачені в п. 1.3. цього Договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 (дев?яноста) календарних днів, починаючи з дня укладення Договору.
Із зазначеного договору встановлено, щ овін підписаний за допомогою електронного підпису, одноразовим ідентифікатором - W97692.
06.03.2021 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, з п.3 якого вбачається, що строк кредитування становить 30 днів (а.с.23).
30.11.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 30112021-1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) TOB «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 30.11.2021 до Договору факторингу № 30112021-1 від 30.11.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги і до відповідача в сумі 36 000 грн. 00 коп. з яких: 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно ст. 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Згідно приписів статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
Згідно ч.1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом відповідачем укладені кредитні договори № 3322115550/644568 від 04.03.2021 року та № 04515-03/2021 06.03.2021 року, однак він не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитними договорами.
Відповідно до умов кредитного договору № 3322115550/644568 від 04.03.2021 сума кредиту становила 7 500 грн, процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування - 2,5% на добу. Строк кредитування 30 днів.
Відповідно до умов кредитного договору № 04515-03/2021 06.03.2021 сума кредиту становила 9 000,00 грн, процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування -1,25% на добу. Строк кредитування 30 днів та відповідно до п. 4.3. передбачено нарахування відсотків за кожен день користування кредитними коштами, але не більше 90 днів, починаючи з дня укладення договору.
Позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв.
За умовами вищезазначених кредитних договорів відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за кредитними договорами № 3322115550/644568 від 04.03.2021 та № 04515-03/2021 06.03.2021 не надав, відтак, суд приходить до переконання, що заборгованість за надані кредитні кошти на підставі вказаного договору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ», а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Як встановлено судом, строк кредитування за договорами позики № 3322115550/644568 від 04 березня 2021 року та № 04515-03/2021 від 06 березня 2021 року був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК«ЄАПБ» посилалося на наявність у позичальника заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитами, що підтверджується також наданими як доказ розрахунками. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення боржника, так і за період після такого прострочення за кредитним договором.
У п. 4.3. зазначено про нарахування відсотків за кожен день користування кредитом, але не більше 90 днів.
В той же час, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не обґрунтовувало заявлені позовні вимоги в частині стягнення відсотків і як таких, що нараховані як річні проценти згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в обумовлених сторонами розмірах, що відповідають розділу 4 «Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів» кредитного договору, а саме як грошову суму, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, як міру відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Позивачем також не надано доказів щодо нарахування та стягнення заявлених до стягнення процентів відповідно до вищеназваного розділу кредитного договору за період після закінчення строку кредитування, як міри відповідальності у визначених ними розмірах.
Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а саме за період з 04.03.2021 до 02.04.2021 року у розмірі 5625,00 грн. згідно Договору № 3322115550/644568 від 04 березня 2021 року та за період з 06.03.2021 року по 04.04.2021 року у розмірі 3375,00 грн. згідно Договору № 04515-03/2021 від 06 березня 2021 року.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1235 гривень 98 копійок.
На підставі викладеного, відповідно до 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 137,141, 263-265, 267,273, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014 заборгованість за кредитним договором №3322115550/644568 від 04 березня 2021 року в сумі 13125 (тринадцять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок та заборгованість за кредитним договором № 04515-03/2021 від 06 березня 2021 року в сумі 12375 ( дванадцять тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1235 гривень 98 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя Татарінова О.А.