Справа №22а-2332/07
Ряд. ст. звіту№23
Доповідач Улицький В.З.
№ справи 1 інстанції 7/10-1155
Головуючий у 1 інстанції Стадник М.С.
09 жовтня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
секретаря: Ігнатищ М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 15.05.2007 року,-
встановила:
В січні 2006 року Дочірнє підприємство “Автоцентр” звернулось з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 05.07.2006 року №0000252309/1/59722, № 0000253309/0/40551, від 14.09.2006 року № 0000252309/1/59722, №0000262309/1/59723, № 0000362309/1/59721, від 24.10.2006 року № 0000362309/1/69970, від 16.11.2006 року № 000252309/2/76430, № 00002622309/2/76431 та від 22.11.2006 року № 0000362309/2/79094.
Дочірнє підприємство “Автоцентр” свої позовні вимоги мотивувало тим, що відповідно до п.п.5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Однак, витрати ДП “Автоцентр” по оплаті придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП “Багро” підтверджено відповідними документами, а саме податковими накладними, накладними на отримання ТМЦ. Висновок податкового органу, що купівля-продаж (доставка) автозапчастин не відбулася і ДП “Автоцентр” не набуло права власності на товар суперечить ст. 658 ЦК України в частині того, що добросовісний набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, стає власником такого майна. Твердження відповідача, що із-за відсутності в ДП “Автоцентр” товарно-транспортних накладних у підприємства відсутні підстави для оприбуткування товару, суперечать нормам п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним траспортом в Україні, де сказано, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, а не на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Відсутність в первинних облікових документах товарно-транспортних накладних і дорожніх листів вантажного автомобіля підприємства постачальника не може бути підставою виключення із складу валових витрат виробництва підприємства придбаного товару, який безпосередньо використовується в технологічному процесі виробнтцтва. Вважає, що у підприємства були всі необхідні умови для включення 430650 грн. до складу податкового кредиту і валових витрат підприємства. Просило позов задоволити.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15 травня 2007 року позовні вимоги задоволено повністю.
Постанову суду оскаржила Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція. Вважає дану постанову незаконною, винесеною із помилковим застосуванням норм матеріального права, зокрема Закону України “Про податок на додану вартість”. Стверджує, що за матеріалами перевірки ПП “Багро” встановлено, що номенклатура товарів згідно податкових накладних на реалізовані товари та на виконані роботи для ДП “Автоцентр” у постачальників не придбавались, контрагенти-постачальники ПП “Багро” відповідні суми податку на додану вартість не декларували та до бюджету не сплачували. Тобто ПП “Багро” не було власником переданого ДП “Автоцентр” товару. Звертає увагу на те, що оскільки порядок заповнення податкової накладної не передбачає застосування при виписуванні податкової накладної факсимільного відтворення підпису, то податкова накладна як звітній документ, що засвідчує факт придбання, продажу товарів, повинна бути підписана власноручно уповноваженою особою продавця, а відтак накладні, виписані ПП “Багро”, не можуть бути належною підставою для включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали, справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції слід залишити без задоволення з наступних підстав:
Встановлено, що відповідно до п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до цього закону не включаються до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку. Таким чином, валові витрати позивача підтверджені первиними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, якими визначено 86131грн. ПДВ та 43065,50 грн. штрафних санкцій, то висновок податкового органу є хибним, оскільки доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредитута проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена нормами Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. Щодо твердження відповідача, що підписання податкових накладних факсимільним підписом є порушенням норм чинного законодавства, не відповідає дійсності, так як відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та пп..2.5. п.2. “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, первинні документи, до яких відноситься і податкова накладна, можуть завірятися факсимільним підписом.
Встановлено, що посилання відповідача на те, що податкові накладні, виписані ПП “Багро”, не підтверджені копіями при проведенні перевірки, є неправильними, так як Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця.
Таким чином, суд правомірно встановив, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
За таких підстав рішення суду відповідає зібраним доказам, вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», доводи скарги висновків суду не спростовують.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 15.05.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий : В.З. Улицький
Судді: В.М. Багрій
І.М. Обрізко