18 липня 2024 року справа №220/625/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 травня 2024 р. у справі № 220/625/24 (головуючий І інстанції Дурач О.А.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Філахтова Валерія Олександровича, Волноваський районний відділ поліції ГУНП в Донецькій області, Головного управління національної поліції в Донецькій області, Відділення поліції № 2 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, -
03.04.2024 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив Постанову серії ЕНА № 1607716 поліцейського ВП № 2 (м. Вугледар) Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 07.03.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400, 00 грн. визнати протиправною та скасувати, справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що 07.03.2024 року поліцейським ВП № 2(м. Вугледар) Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області (відповідачем) розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно мене за ч. 4 ст. 126 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА № 1607716 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400, 00 грн. При цьому, повідомив йому про існування рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 9 лютого 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до якої він позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік. Вважає, що постанова прийнята незаконно, оскільки під час її складання, встановлюючи обставини при розгляді справи, поліцейський не взяв до уваги його усні та письмове пояснення щодо необізнаності про існування рішення Великоновосілківського районного суду від 9 лютого 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Більше того, оскаржувана постанова була винесена до запропонування йому поліцейським надати пояснення. Вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення відсутня, що також не було взято до уваги поліцейським.
08.05.2024 р. позивач надав додаткові пояснення, згідно яких оскільки рішення Дніпровського апеляційного суду в частині підстав поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває у безпосередньому зв'язку із оцінкою законності дій поліцейського ВП № 2 (м. Вугледар) Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області (відповідача) щодо винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА № 1607716, вважає доведеним повністю факт його необізнаності щодо рішення суду про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому і незаконності постанови про повторність правопорушення відносно нього за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Після здійснення перевірки на наявність повторності правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За відсутності достовірності інформації про повторність скоєння ним правопорушення 07.03.2024 року вважає, що поліцейський діяв не в порядку визначеному законом.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 травня 2024 р. у справі № 220/625/24 в задоволенні позову - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У порушення вказаного, ні оскаржувана постанова ні матеріли справи не містять жодного належного доказу вини позивача щодо вчинення правопорушення ч. 4 ст. 126 КУпАП. Сам факт повернення за закінченням терміну зберігання 20.02.2024 р. рекомендованого листа з постановою суду від 09.02.2024 року лише підтверджує необізнаність позивача з приводу судового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 07 березня 2024 року інспектор СРПП ВП № 2 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області сержант поліції Філахтов Валерій Олександрович склав відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Даною постановою встановлено, що 07.03.2021 р. о 14:11:56 год. у с. Комар, вул.. Єгорова, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI TUCSON, номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України .
У поясненнях від 07.03.2024 р. ОСОБА_1 зазначав, що не згоден з діями поліцейських та від них дізнався про існування постанови суду від 09.02.2024 р. про позбавлення права керування, про ще не знав.
На підтвердження заперечень за позовом, відповідачем ГУНП Донецької області надано суду адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_1 серії ААБ 176158 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо подій, які мали місце 28.11.2023 р. о 10-18 год. У даному протоколі міститься підпис ОСОБА_1 , що свідчить про його ознайомлення з його змістом.
Постановою Великоновосілківського районного суду від 09.02.2024 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, піддано адмінстративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік (справа 220/228/23, провадження №3/220/11/24).
Під час розгляду даної справи ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні, але належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Вказана постанова була предметом апеляційного оскарження.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, від 26.04.2024 року, 22.04.2024 року Дніпровським апеляційним судом було розглянуто справу № 220/1768/23 (провадження № 33/803/978/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області залишено без змін та вказано про обізнаність ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Частина 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність зокрема, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
У відповідності до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано постанову по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 від 07.03.2024 р., адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_1 серії ААБ 176158 та судом досліджено матеріали провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 09.02.2024 р. за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначення йому покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік та стягнення суми штрафу (справа 220/228/23, провадження №3/220/11/24).
Суд встановлено, що постанова суду від 09.02.2024 р. була направлена у встановленому порядку та строки, рекомендованим листом, за адресою: АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_1 свідомо надав працівнику поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ 176158 (вихідний номер 220/1768/23 435/24 від 09.02.2024 р., який було повернуто за закінченням терміну зберігання 20.02.2024 р.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про факт складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього серії ААБ 176158, про направлення вказаного адміністративного протоколу до суду, про дату, час та місце розгляду справи у Великоновосілківському районному суді Донецької області, який закінчився прийняттям рішення у формі постанови 09.02.2024 р.
Дана постанова суду була надіслана у встановленому порядку та у встановлені строки на адресу ОСОБА_1 , зазначену ним у протоколі про адміністративне правопорушення. Дану постанову ОСОБА_1 не отримав у поштовому відділенні. Дані щодо поважних причин та такі, яки би доводили об'єктивну неможливість отримання вказаного судового рішення ОСОБА_1 суду не надані та в ході розгляду справи не встановлені.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про обізнаність ОСОБА_1 щодо покарання, призначеного постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 09.02.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік. Дана постанова на час прийняття постанови від 07.03.2024 р. була чинною.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд першої інстанції зазначив, що у ОСОБА_1 була можливість ознайомитись з постановою суду від 09.02.2024 р. у електронному кабінеті суду, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також, отримавши відповідний лист на поштовому відділенні за місцем проживання. Вказаною можливістю позивач ОСОБА_1 не скористався, чим свідомо ухилився від отримання судового рішення. Вказану поведінку позивача суд розцінює, як спосіб уникнути відповідальності.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у відповідності до положень статті 283 КУпАП, уповноваженою особою - інспектором СРПП ВП № 2 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області сержант поліції ОСОБА_2 її складання відповідає чинному законодавству. У діях ОСОБА_1 під час складання постанови від 07.03.2024 р. дійсно був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 на час прийняття даної постанови був обізнаний, що є особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначення позивачем, як підстави для підтвердження своїх доводів Постанову апеляційного суду Донецької області від 22.04.2024 року, якою поновлено строк звернення для оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки мотивами поновлення такого строку був встановлений судом апеляційної інстанції факт відсутності ОСОБА_1 під час судового розгляду даної справи, а не факт неотримання судового рішення суду першої інстанції або не направлення такого рішення судом у встановленому порядку та у встановлені строки.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та незаконності складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 07.03.2024 р., а тому у задоволенні позовних вимог відмовив.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 травня 2024 р. у справі № 220/625/24 - залишити без задоволення.
Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 08 травня 2024 р. у справі № 220/625/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв